5. Роль районоформування в територіальній організації регіональних господарських систем.

Саме районна форма територіальної організації господарства забезпечує значний ефект, оскільки розміщення підприємств, установ та організацій базується на вигодах від використання природно-ресурсного і соціально-економічного потенціалів регіонів, на законах суспільного й територіального поділу праці та ефективному комплексуванні галузей економіки згідно з конкурентними перевагами. Особливо ефективною вона стає при розробці прогнозів, концепцій і стратегій розвитку України на довгостроковий період. Така форма організації господарства дає можливість поетапно передбачити залучення в економічну діяльність нових ресурсів, розробити технологічно ефективні методи їх використання, вирішити важливі міжрегіональні соціальні та екологічні проблеми.

Обґрунтовуючи територіальну організацію крупних районів країни, які включають кілька областей, слід базуватися на міжрегіональному і глобальному поділі праці, вироблена і реалізована продукція (послуги) в таких районах характеризує їхню міжнародну спеціалізацію. Ефективне функціонування великих районних господарських комплексів вимагає високої внутрішньо- та міжрегіональної інтеграції всіх елементів таких комплексів, зменшення їх фрагментарності і відокремленості.

Генеральні економічні райони України можуть виступати елементами міжнародних (інтернаціональних) економічних просторів (наприклад, Чорноморського, Дунайського та ш.), які охоплюють території суміжних країн або їх регіонів. Економічним стрижнем таких просторів є базові галузі генеральних районів, які визначають їх міжнародну спеціалізацію і беруть участь у глобальних економічних зв'язках. Завдяки інтеграційним зв'язкам така господарська система функціонує більш стабільно й ефективно, порівняно з окремими підприємствами чи локальними формами їх територіальної організації.

В економічних районах, при наявності основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, функціонує складна система зв'язків і залежностей. При зростанні взаємозалежності й організованості суб'єктів підприємницької діяльності в межах району вони можуть доповнюватися єдиними адміністративними зв'язками та інституційними органами управління. В процесі районоформування реалізується дія законів закономірностей та чинників розвитку й розміщенні продуктивні сил та формування економічних і соціально-економічних територіальних систем. А це характеризує найістотніші залежності між економічними явищами в процесі виробництва, розподілу й споживання матеріальних благ і послуг.

Утворення великих регіональних господарських систем базується на перевагах комплексоутворення — раціональному поєднанні функціонуючих об'єктів, повнішому використанні природних, соціальних, територіальних та інших ресурсів, зменшенні капітальних і поточних витрат за рахунок агломераційного ефекту.

В процесі районоформування перевагою найчастіше є наявність конкурентоспроможних ресурсів, їх концентрація на певній території, видова різноманітність, наявність технологій використання, зацікавленість інвесторів. Це зумовлюює закріплення виробництв за територіями, формуючи таким чином територіальний розподіл підприємств і виробництва продукції для власного споживання і для задоволення потреб інших регіонів.

Стратегічною метою районоформування є підвищення добробуту та якості життя населення, досягнення стійких темпів економічного розвитку, посилення конкурентних позицій у глобальній економічній системі. Здійснення в процесі районоформування ефективної інтеграції виробництв та їх територіальної концентрації спричиняє утворення опорного економічного каркасу країни у вигляді мережі економічних районів, забезпечує єдність економічного простору країни і виступає результатом територіальної організації господарства. Зазначена каркасна територіальна організація екноміки країни забезпечує її інтеграцію у глобальний ринок товарів, робочої сили, фінансів.

Управління районоформуванням передбачає розвиток різноманітних інноваційних форм територіальної організації господарства. До них можна віднести центри інноваційного розвитку, де концентруються висококваліфіковані кадри, науково-технічна інформація, фінансові ресурси. Можуть формуватися і наукогради, центри трансферту технологій, вищі навчальні заклади й науково-дослідні установи, технопарки, інноваційно-технологічні центри.

Районоформування дає можливість обґрунтувати інноваційну модель територіальної організації економіки району, типи комплексів, що базуються на новітніх формах територіальної організації господарства — регіональні і локальні територіально-виробничі комплекси, інноваційні центри, порти.

Важливу роль районоформування відіграє і в реалізації державної регіональної політики економічного та соціального розвитку країни. Завдяки науково обґрунтованому управлінню територіальною організацією господарства у вигляді мережі економічних районів забезпечується єдність економічного простору країни, ефективна інтеграція у глобальний ринок товарів і ресурсів. На цій основі зміцнюється територіальна господарська єдність та економічна стабільність країни, підвищується добробут населення, ефективно розв'язуються економічні, соціальні та екологічні проблеми.