Тема 3: Економічне районування України та формування регіональних господарських систем.

1. Територіальний поділ праці, його суть та зв’язок з формуванням економічних районів.

2. Економічний район та економічне районування, їх суть та основні ознаки.

3. Критерії, принципи та чинники економічного районування і районоформування.

4. Типи економічних районів та їхні цільові функції.

5. Роль районоформування в територіальній організації регіональних господарських систем.

6. Сучасні сітки економічних районів та їх складові.

1. Територіальний поділ праці, його суть та зв’язок з формуванням економічних районів.

Господарський комплекс країни розглядається як єдиний економічний простір, а господарства окремих її територій (областей, автономних республік, штатів, земель тощо) — як складові частини цього економічного простору (єдиного господарського комплексу). Кожна з таких частин території країни відрізняється одна від одної не тільки природними умовами і ресурсами, але й соціально-економічними особливостями розвитку, насамперед, відповідною спеціалізацією господарства. Так, одні райони можуть бути давно заселеними й освоєними, а інші — лише починають формувати свою економіку; в одних районах економіка сформована на власній сировинній базі, а в інших — на довізній сировині.

Отже, у процесі господарської діяльності складається відповідна спеціалізація окремих територій країни. Кожна така територія спеціалізується на виробництві певних видів продукції, виробляючи їх значно більше, ніж потрібно для неї. Тому ці території мають можливість обмінюватися між собою продукцією галузей спеціалізації. Територіальний поділ праці - об'єктивний процес виробничої спеціалізації економічних районів і обміну продукцією та послугами з іншими районами і країнами.

Суспільний поділ праці почався ще за часів первісного суспільного ладу і виражався в поділі праці між чоловіками та жінками, дітьми і дорослими, між вівчарськими й землеробськими племенами, проявлявся у відокремленні ремесла від землеробства. Подальший розвиток виробництва, науково-технічний прогрес привели до виникнення нових спеціалізованих галузей і виробництв. Територіальний поділ праці є результатом просторового прояву загального економічного закону — суспільного поділу праці і є визначальним у просторовій організації господарства. Він проявляється у господарській спеціалізації окремих частин території країни, територіальній локалізації певних видів виробничої діяльності та виробництва продукції і послуг згідно з їх конкурентними перевагами. Спеціалізація території на виробництві певних видів продукції та послуг (у конкретних галузях і виробництвах) спричиняє формування спеціалізованих економічних районів. Спеціалізація території в процесі розвитку науково-технічного прогресу може змінюватися, розширюватися та поглиблюватися.

Умови спеціалізації території:

а) продукції на даній території виробляється значно більше, ніж потрібно для задоволення власних потреб і значна частина її вивозиться в інші регіони або країни;

б) виробництво продукції на даній території обходиться значно дешевше, ніж в інших регіонах та країнах;

в) виробництво продукції на даній території повністю і на значний період часу забезпечено необхідними ресурсами.