2. Структура судової промови захисника.

2.1. Уже з перших фраз адвоката можна більш-менш точно визначити, який з нього захисник, який судовий оратор.

Тому вступна частина, як увертюра до опери, завдання якої налаштувати учасників, аудиторію до сприйняття захисної промови. Тому словесна полова, шаблонність у вступі не допустима.

Засоби і прийоми початку вступної промови:

• оцінка суспільно-політичного значення справи, яка розглядається;

• наголос на специфічні особливості кримінальної справи;

• виклад основних позицій програми промови;

• відсилка до окремих положень промови прокурора;

• характеристика особи підзахисного тощо.

(Нпр. Промова адвоката Я. Кисельова у справі Ковальова: „Товариші судді! В одній середньовічній легенді розповідається про дзвін, який мав чарівну властивість: в його звуках кожен чув той наспів, який йому хотілося почути...”).

2. Адвокат у своїй захисній промові повинен висвітлити:

• подію злочину (час, місце, спосіб та ін.);

• винність підсудного у вчиненні злочину і мотиви злочину;

• обставини, що впливають на характер і сутність винуватості підсудного;

• характер і розмір шкоди заподіяної злочином;

• причини і умови, які сприяли вчиненню злочину (ст. 23 КПК).

Слід наголосити, що виклад фактичних обставин не повинен повторювати фабулу справи в тому вигляді, в якому вона викладена прокурором.

Як окрема частина захисної промови виклад фактичних обставин (фабула) доречний у справах:

1. фабула досить складна і допускає різні тлумачення з позиції обвинувачення і захисту;

2. в яких захисник доказує наявність обставин, які усувають протиправність діяння (необхідна оборона тощо);

3. за відсутності суб’єктивних умов відповідальності (наприклад, за відсутність у підсудного мети присвоєння чужого майна).

У цих випадках фабула справи має ту ж послідовність, що і у виступі прокурора, але потім захисник дає свою версію.

Як правило аналіз і оцінка зібраних у справі доказів складає основну частину захисної промови. Адвокатська практика рекомендує таку послідовність подачі судові аналізу доказів:

1. Найперше захисник аналізує й оцінює доказ, подані обвинуваченням, які підтверджують наявність події злочину. (див. адвокатські промови).

2. Аналіз доказів, які свідчать про наявність чи відсутність у діях підсудного складу злочину.

3. Подання і аналіз доказів, які встановлюють обставини, що виключають можливість порушення кримінальної справи.

4. Аналіз характеру вини (крайня необхідність, наявність необережності, необхідна оборона.).

5. Аналіз мотивів, якими керувався підсудний.

6. Аналіз ступеня і характеру відповідальності.

7. Аналіз причинного зв’язку між діянням, у якому обвинувачуються підсудні, і наслідки.

8. Аналіз причин і умов, які сприяли вчиненню злочину.

9. Питання, які відносяться до характеру і розміру шкоди.

Практика показує, що найчастіше темою захисної промови буває доказування обставин справи, що пом’якшують відповідальність підсудного.

Якщо підсудний визнає себе повністю винним, докази підтверджують його вину – завдання захисника – виключити можливість якої-небудь помилки і довести суду щире розкаяння підсудного, інші пом’якшуючі обставини.

Обставини, що пом’якшують відповідальність підсудного:

• відвернення винним некваліфікованих наслідків вчиненого злочину, добровільне відшкодування втрати;

• вчинення злочину внаслідок збігу тяжких обставин або сімейних обставин;

• вчинення злочину під впливом погрози чи примусу або через матеріальну чи іншу залежність;

• вчинення злочину під впливом великого душевного хвилювання;

• вчинення злочину при захисті від суспільно-небезпечного посягання;

• вчинення злочину неповнолітніх;

• вчинення злочину жінкою в стані вагітності;

• щире розкаяття або явка з повинною; сприяння розкриттю злочину.

Аналіз доказів у захисній промові, коли підсудний визнає себе частково винним:

• аналізуються докази щодо обвинувачення, яке заперечується, в залежності від підстав для заперечення (ст. 6 КПК України);

• аналізуються докази стосовно обвинувачення, яке не заперечується.

Поширені помилки молодих адвокатів:

1. Аналіз доказів підміняється механічним відтворенням і перерахуванням того, що сказали свідки, потерпілий, підсудний і ін.

2. Не належна увага, непідготовленість до аналізу висновків експертів (критика невігласа-адвоката нерідко буває голосною, але ніколи – переконливою).

3. Замовчування фактів, які невигідні для підзахисного (це більше може зашкодити).

4. Не вміння робити (закінчивши аналіз доказів) мотивовані висновки, які відповідають доказам.

2. В праві кваліфікувати означає підібрати ту правову норму, яка передбачає дане діяння; підвести це діяння під правову норму; дати йому юридичну оцінку; вказати статтю ОЧКК України.

Слід пам’ятати, що помилка у кваліфікації може привести до:

• безпідставного засудження особи;

• конфіскації майна;

• застосування амністії тощо.

Вимоги до адвоката при кваліфікації злочину:

• абсолютна точність і чіткість юридичних формулювань і посилань на закон;

• ретельна підготовка до обґрунтування злочину (при цьому адвокату доцільно переглянути теоретичні статті, судову практику, порадитися з колегами).

2. Захисник у цій частині (ст. 324, 334 КПК України) зобов’язаний: зібрати і доповісти суду все, що говорить на користь підзахисного, що полегшить його участь і що дозолить виявити обставини, сприятливі для підсудного. (А. Коні писав: „... ви можете до судового голосу засудження приєднати голос милосердя”).

Працюючи над підготовкою і особливо проголошуючи цю частину промови в залі судового засідання, не варто забувати про почуття міри. Повчальними у цьому плані є слова відомого захисника П. Пороховщикова: „Стислість характеристики зовсім не є перевагою в судовій промові, коли з особистістю пов’язане пояснення справи.

Отже, якщо ритор визнав, що характеристика відомої особи необхідна для справи, він повинен відпрацювати її якнайретельніше, щоб у суду (присяжних) склалося і закріпилося якраз таке уявлення про людину, яке необхідне ритору.

2. Адвокат повинен потурбуватися про те, щоб майнова відповідальність його підзахисного не виходила за межі шкоди, завданої його діями. Захисник не має права недооцінювати питання шкоди і її відшкодування, питання цивільного позову.

Захисник просить відмовити у цивільному позові, якщо він ставить питання про винесення виправдувального вироку за відсутністю складу злочину або за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину.

Залишення цивільного позову без розгляду, якщо йдеться про виправдання за відсутністю в діях підсудного складу злочину, оскільки в цьому випадку у потерпілого залишається право звернутися з позовом знову в порядку цивільного судочинства.

Коли захисник не заперечує факту здійснення злочину, він зобов’язаний висловити свої міркування про міру покарання. Не рекомендується вказувати конкретну міру покарання, тому адвокати часто використовують такі фрази: „Прошу визначити мінімальну міру покарання, вказану у статті... ККУ; прошу призначити м’якішу міру покарання, ніж просив товариш прокурор”.

2. Заключна частина не є обов’язковою, проте у великих захисних промовах доцільно підсумувати висновки захисту.