politologiya

Об’єктом політології є вивчення політичного життя суспільства.

+так; нi.

Предметом політології є (відмітьте правильні відповіді):

+політична система;

+політичний процес;

+політичні інститути;

+громадська думка;

+міжнародна політика;

правосуддя.

Конституювання політології як окремої науки завершилось в другій половині 40-х років XX століття.

+так; нi.

Поняття "політична думка", "політична філософія", "політична соціологія", "політична наука"

тотожні; +не тотожні.

Методологія політології охоплює:

філософські тeopiї політики;

1. Teopію еліт;

+Теорію політичної соціалізації;

Теорію соціальних змін;

+Методи політології.

Автор теоретичної утопії ідеальної держави - Платон.

+так; нi.

Емпіричний метод дослідження політики i держави вперше застосував Аристотель.

+так; нi.

Теорія суспільного договору — надбання політичної думки античної Греції.

так; +нi.

Джон Лок відносив до природних прав людини право на життя, власність i свободу.

+так; нi.

Політико-філософські концепції природних прав людини, суспільного договору, народного суверенітету, правової держави виникли:

у стародавньому Китаї;

в античному Римі;

+в епоху Ренесансу i Просвітництва в Європі.

Чи можна погодитись з висловом: "Ми вважаємо самоочевидними наступні істини: всі люди створені рівними i всі вони наділені Творцем певними невід’ємними правами, до яких належать життя, свобода i прагнення до щастя"?

+так; нi.

Положення про те, що раціоналізм політичного життя полягає в утвердженні інститутів права, парламентаризму i сучасної адміністрації належить:

+ М.Веберу;

Влада, спосіб формування i діяльність якої збігається з існуючими у суспільстві нормами i цінностями, а результати діяльності більш-менш відповідають соціальним очікуванням стає:

реальною; + легітимною.

На вірі у святість норм, що віддана керують життям суспільства, базується:

легальний тип легітимного панування;

+ традиційний тип легітимного панування;

харизматичний тип легітимного панування.

На вірі у винятковий талант політичного лідера базується:

легальний тип легітимності

традиційний тип легітимності;

+ харизматичний тип легітимності.

Легітимною є лише та влада, яка може ефективно функціонувати.

так; + ні.

Лише легітимна влада може бути ефективною.

так; + ні.

Поділ влади на законодавчу, виконавчу i судову запобігає її можливій узурпації.

+так; нi.

У стабільному суспільстві джерелом влади є лише авторитет, а не примус.

так; +нi.

Харизматична влада базується на силі закону.

так; +нi.

Олігархія — одна з форм державної влади.

+так; нi.

Держава - основний системоутворюючий компонент політичної системи.

+так; нi.

Політичний процес - це функціонування політичної системи в політичному просторі i часі.

+ правильно; неправильно.

Координація – це узгодження функцій окремих політичних інститутів в рамках системи по вертикалі, а субординація – по горизонталі.

правильно; + неправильно.

Політичний процес - це:

структурна характеристика політичної системи;

статична характеристика політичної системи;

+функціональна характеристика політичної системи.

Політична діяльність у широкому розумінні — це:

прерогатива "сильних особистостей", "творчих еліт" i політичних лідерів;

комплекс дій як окремих ociб, так i великих груп людей i цілих народів, спрямований на здобуття та здійснення влади або впливу на неї;

+прийняття рішень центральними органами державної влади;

форма політичної активності народних мас, людей, що перебувають внизу владної піраміди.

Формулювання цінностей i цілей заінтересованих труп, вироблення програм, участь у боротьбі за владу, здійснення тиску на владні структури — це функції групових суб'єктів політики:

базових (або первинних);

+вторинних;

безпосередніх.

До функцій безпосередніх суб'єктів політики можна віднести:

формулювання цінностей i мети заінтересованих труп;

самоусвідомлення через визначення власних інтересів;

прийняття політичних рішень;

боротьба за самозбереження;

+політичне керування суспільством;

+надання підтримки громадсько-політичним структурам через масові акції;

+здійснення тиску на владні структури.

Почуття, настрої, інстинкти людей не можуть бути імпульсом політичної діяльності в умовах демократії.

правильно; +неправильно.

Інноваційна політична діяльність можлива лише в умовах демократичного режиму.

правильно; +неправильно.

Політичні реформи можливі лише в демократичних країнах.

правильно; +неправильно.

Метою роботи парламенту є прийняття потрібних суспільству законів, а не вирішення політичних проблем.

так; +нi.

Прийняття парламентом закону, який регулює відносини в сфері освіти, - приклад політичного рішення.

+так; нi.

Прийняття парламентом закону, який регулює соціальне забезпечення студентів, - приклад політичного рішення.

+так; нi.

Рішення, при прийнятті яких повністю враховані інтереси всіх зацікавлених сторін, завжди можуть бути ефективно реалізовані.

правильно; +неправильно.

Рішення, при прийнятті яких не враховані інтереси зацікавлених сторін, не можуть бути ефективно реалізовані.

правильно; +неправильно.

Прийняття політичних рішень – прерогатива президента, а не парламенту.

правильно; +неправильно.

Окремий пересічний громадянин не може приймати політичних рішень.

+правильно; неправильно.

Неефективна політична діяльність завжди і обов’язково веде до змін у політичному режимі.

правильно; +неправильно.

Система прийомів, технік послідовного досягнення бажаного результату в тій чи іншій ділянці політичної діяльності – це:

політична стратегія;

+політична технологія;

політична програма.

Яку функцію у діяльності владних структур виконують аналітичні технології?

+діагностична; директивну; мобілізуючу.

Соціальна норма — це:

середньостатистичний варіант пepeбiгy соціального процесу;

схвалення або осуд діяльності окремих соціальних суб'єктів;

+загальноприйняте правило поведінки, за яким обов'язково стоїть санкція;

рекомендація щодо врегулювання соціальних проблем.

Держава встановлює і санкціонує норми, які називають:

моральними; нормами-звичаями;

корпоративними нормами; +нормами права.

Партії та інші політичні організації встановлюють для своїх членів норми, які називають:

моральними нормами; нормами-звичаями;

+корпоративними нормами; нормами права.

Внаслідок багаторазового повторення певних зразків поведінки складаються:

корпоративні норми; норми права;

+норми-звичаї; моральні норми.

Що з перерахованого нижче не стосується корпоративних норм?

це правила, встановлені недержавними організаціями;

вони відображають цілі i принципи цих організацій;

+вони мають всезагальний характер;

вони не пов'язані з державним примусом.

Якщо в ситуації конфлікту з моральними цінностями політик вибирає найменше зло, але при цьому виходить з того, що повністю уникнути неправедних засобів у політиці йому не вдасться, як називатиметься така позиція?

морального абсолютизму;

+політичного реалізму;

автономності моралі i політики;

позиція непримиренної протилежності моралі i політики.

Зобов'язуюча дія норм є складовою частиною визначення політичної влади.

+правильно; неправильно.

Імпічмент можна вважати санкцією за порушення норм президентом.

+правильно; неправильно.

Приписи правових норм є обов'язковими для всіх людей, що проживають на території даної держави.

+правильно; неправильно.

Правові норми не завжди мають визначену форму.

правильно; +неправильно.

Конституція - це сукупність правил, на основі яких створюється система державного управління.

+правильно; неправильно.

Конституція - це правила, що лежать в основі процесу вироблення інших правил: правила прийняття законів, регулювання відносин між гілками влади та їх діяльності.

+правильно; неправильно.

Політичне життя держави регулюється тільки конституційними нормами.

правильно; +неправильно.

Корпоративні норми мають всезагальний характер.

правильно; +неправильно.

Розмежування моралі i політики в історії політичної думки пов'язують з ученням:

Сократа; +Н.Макіавеллі; Г. Гегеля.

Моральний максималізм у політиці є руйнівним фактором, бо веде до відриву від реальності, утопічних сподівань.

+правильно; неправильно.

Первинними є:

+моральні норми; правові норми.

Ідеальний тип громадянина тоталітарної держави – тип «бездумного ентузіаста»

+так; нi.

Поняття «громадянин» у сучасній демократичній державі обов’язково включає підтримку всіх дій уряду і парламенту.

так; +нi.

Активна стадія політичної соціалізації – обов’язковий етап загальної політичної соціалізації для кожної людини демократичній державі.

так; +нi.

Участь у політиці задовольняє потребу людини в спілкуванні.

+так; нi.

Політична участь може бути засобом компенсації особистих або творчих невдач.

+так; нi.

Пряма політична участь здійснюється виключно в межах невеликих політичних громад.

так; +нi.

Представництво – це опосередкована участь мас у політиці.

+так; нi.

Політична участь – це:

форма будь-якої політичної поведінки;

форма функціонування політичних структур;

+дії пересічних громадян, які намагаються впливати на прийняття владних рішень.

Плебісцит - це:

безпосереднє звернення до виборців для остаточного вирішення будь-якого питання;

+опитування населення шляхом голосування про приналежність території, на якій воно проживає, до тієї чи іншої держави;

опитування населення про довіру вищим органам державної влади;

опитування населення шляхом голосування про вступ крани до певної міжнародної організації.

Що не характеризує антрепренерську систему рекрутування політичних лідерів?

відкритий характер;

широкий селекторат;

+високий ступінь інституціалізації, численні фільтри;

пріоритетність особистих якостей у вимогах до претендента;

висока конкурентність і відкрите суперництво.

Що притаманне рекрутуванню політичних лідерів згідно з системою гільдій?

+закритий характер;

+обмежений селекторат;

+приховане суперництво.

пріоритетність у вимогах до претендентів;

Політичний лідер є обов'язково "великою людиною", котра уособлює певну сукупність бажаних для виборців рис - на цьому наголошує теорія "лідера-маріонетки".

так; +нi.

Зміна політичного лідера держави не може мати вирішального впливу на політичний курс країни.

так; +нi.

Статус, посада - формальні виміри політичного лідерства, без яких воно неможливе.

так; +нi.

Антрепренерська система добору політичних лідерів має закритий характер.

так; +нi.

Для гільдійної система добору політичних лідерів носить закритий характер.

+так; нi.

Для гільдійної системи добору політичних лідерів характерний високий рівень відкритої конкуренції.

так; +нi.

Антрепренерська система відбору політичних лідерів є більш консервативною, внутрішньо сталою, ніж система гільдій.

так; +нi.

Антрепренерська система відбору політичних лідерів забезпечує більшу спадковість політичного курсу, ніж гільдійна.

так; +нi.

Лише лідер харизматичного типу може вивести країну з кризи.

так; +нi.

Лідери харизматичного типу найчастіше з’являються у кризових ситуаціях.

+так; нi.

Лідери харизматичного типу найбільш потрібні в періоди криз та суспільних трансформацій.

так; +нi.

Щоб суспільна група — елемент соціальної структури перетворилась на групу інтересів - суб'єкта політики, потрібно, щоб вона брала безпосередню участь у прийнятті політичних рішень.

так; +нi.

Змістом базової суб'єктності групи є її здатність до об'єднання заради спільних дій, до створення організації i надання їм масової підтримки.

+так; нi.

Наслідком горизонтальної диференціації є групи, що відображають багатоманітність форм суспільного життя, його різнобарвність. До них належать (виберіть правильні відповіді):

класи; страти;

+етноси; +територіальні об'єднання.

Вертикальну диференціацію суспільства творять групи, які формуються внаслідок соціальної нерівності, а саме (виберіть правильні відповіді):

+класи; +страти;

етноси; територіальні об'єднання.

Помилковий прогноз К.Маркса щодо неминучості світової соціалістичної революції був заснований:

+на необґрунтованій вірі в неухильне розшарування капіталістичного суспільства на бідних i багатих i подальше зубожіння робітничого класу;

на передбаченні загострення класової боротьби у промислово розвинених країнах внаслідок підвищення освіченості робітничого класу.

Яка з перерахованих нижче труп не належать до стійких спонтанно сформованих відкритих груп інтересів?

нації;

етнічні, расові спільноти;

мовно-культурні спільноти;

класи, соціальні верстви;

+мафії; +бюрократія; +лобі;

Для вивчення соціальної структури українського суспільства найбільш підходящими є:

+теорія соціальної стратифікації;

марксистська теорія класів;

неовеберівська теорія класів;

+теорія еліт.

Чи згодні Ви з твердженням, що у принципі всі суспільні рухи i організації - від могутніх об'єднань бізнесменів до тенісного клубу — за певних обставин можуть бути зачислені до груп тиску?

+так; нi.

Згідно з теорією Р.Дала політичний плюралізм - це:

розмаїття політичних поглядів, думок i пропозицій;

наявність багатоманітних групових інтересів - економічних, соціальних, культурних, конфесійних;

+наявність багатоманітних політичних організацій, через які суспільні групи мають змогу захищати свої інтереси.

Рух може перетворитися в партію, якщо він досягне четвертої стадії свого розвитку i існуватиме тривалий період, принаймні більше, ніж одна виборча кампанія.

+так; нi.

Як формується соціальна база партій (відмітьте правильні відповіді)?

кожний клас або верства має спільні інтереси i заявляє про них через одну партію;

електорат ycix без винятку партій є змішаним у соціально-класовому відношенні;

+електорат більшості партій є змішаним у соціально-класовому відношенні;

+єдині політичні вимоги частіше мають невеликі! групи людей (частини певних класів, верств або й міжкласові конгломерати), вони й підтримують ту чи іншу партію.

У поділі політичних партій на праві та ліві головними є такі критерії політичного розмежування:

+ставлення до приватної i суспільної власності;

+ставлення до статус кво i напряму суспільного розвитку;

рівень централізованості i дисципліни всередині партії;

+пропагування ідей рівності або, навпаки, виключності та елітарності;

відданість загальнолюдським цінностям та ідеалам.

Політичний спектр України відрізняється від його класичної західної моделі "строкатістю", що обумовлена великою кількістю соціально-політичних розмежувань у суспільстві.

+так; нi.

У поділі політичних партій на центристські i екстремістські головними є такі критерії:

ставлення до приватної i суспільної власності;

+ставлення до статус кво (існуючого стану речей);

ідеологічна орієнтація;

+орієнтація на демократичний або недемократичний режим;

+рівень поміркованості i толерантності.

Політичний центризм — це:

+позиція політичних сил, що дотримуються тактики поступових прогресивних змін i прагнуть до порозуміння з усіма іншими політичними силами;

політичне маневрування, пов'язане з намаганням бути в центрі політичної боротьби i виражати інтереси всіх.

Політичний екстремізм — це:

політична боротьба в екстремальних умовах;

+непримиренна політична позиція, що не визнає компромісів, прагне до використання будь-яких, у тому числі й насильницьких методів у боротьбі за владу.

Стабільне функціонування демократичних інститутів найкраще забезпечує партійна система:

однопартійна;

+двопартійна;

двоблокова;

багатопартійна поляризована;

багатопартійна атомізована.

На початкових стадіях переходу до демократії зазвичай виникає:

двоблокова система;

двопартійна система; +багатопартійна атомізована система;

багатопартійна поляризована система;

Головною ознакою двопартійної системи є:

наявність у країні лише двох партій;

розкол суспільства на два непримиренні табори, кожен з яких очолюється своєю політичною партією;

+наявність багатьох партій, з яких лише дві поперемінно перемагають у виборах i одноосібно формують уряд;

система, за якої уряд формується коаліціями з двох партій.

Двоблоковою називають таку партійну систему, за якої:

партії можуть об'єднуватися у передвиборчі блоки i формувати коаліційний уряд, але ці блоки i коаліції тримаються не більше одного виборчого циклу;

+систему, що характеризується поділом партій на два великі i відносно стійкі блоки (правих i лівих партій), котрі поперемінно приходить до влади i формують уряд.

Тоталітарна однопартійність - це:

система домінування однієї партії в суспільстві, яке характеризується відсутністю соціальної стратифікації;

+безальтернативна однопартійна система з однією партією-гігантом, що зрослася з державними структурами i безроздільно панує в економіці, політиці, ідеології.

Партійна система Франції належать до роздрібнених багатопартійних систем, що прямують до двоблокової.

+так; нi.

У створенні та зміцнені НРУ вирішальну роль відіграли такі суспільні сили:

робітничий рух;

молодь та нові молодіжні організації;

+спілка письменників України;

+Українська Гельсінська спілка;

ініціатива виходила від КПУ;

+просвітницькі та інші "неформальні" об'єднання.

У посткомуністичних країнах терміном "партія влади" позначають:

Партію, що складає більшість у парламенті;

Партію, з представників якої сформовано уряд;

+Недостатньо структури зовану в політико-ідеологічному аспекті «правлячу еліту».

Існує думка, що партії розколюють суспільство, відволікають увагу політиків від потреб i запитів народу, скеровуючи їхні зусилля на міжпартійну боротьбу. Разом з тим немає демократії без багатопартійності Чому? Підберіть правильні відповіді.

у демократичному суспільстві амбітним лідерам, що борються за особистий вплив, надається надто багато свободи i вони гуртують довкола себе людей, ділячи політичну спільноту на партії;

+у демократичному суспільстві існує плюралізм групових інтересів, представництво яких на вищих щаблях владної піраміди забезпечується багатопартійністю;

+демократія передбачає опозицію, яка формується внаслідок конкуренції між партіями.

У період зародження політичного плюралізму, доки не була скасована ст.6 Конституції про " кepiвнy роль КПУ",

практично вci політично активні сили (від комуністів-реформаторів до націонал-радикалів) формувалися i діяли під "дахом" Народного Руху України. Пізніше вони сформували окремі партії i сам Рух перетворився в партію. Такий розвиток подій був:

+закономірним i неминучим явищем;

Політична свідомість є одним із складових елементів політичної системи.

+так; нi.

Громадянська думка – це публічно висловлене ставлення великих груп людей до важливих проблем розвитку політичної системи, економіки, освіти тощо.

+так; нi.

Амбівалентність політичної свідомості суспільствах перехідного періоду – це суперечливе поєднання в ній взаємовиключних політичних орієнтацій.

+так; нi.

Політична культура – це система стійких уявлень, орієнтацій, цінностей переконань, позицій, зразків поведінки у сфері взаємовідносин влади і громадян.

+так; нi.

До компонентів політичної культури не належать (відмітьте правильні відповіді):

знання про політтику;

оцінки політичних явищ;

політичні орієнтації;

емоційні сторони політичних орієнтацій (любов до батьківщини та ін.);

види політичної активності;

+зразки політичної поведінки;

все вищеназване.

Визначальний компонент політичної культури, що є підставою для виділення її "чистих типів" — це: +політичні орієнтації;

До функцій політичної культури належать (відмітьте правильні відповіді):

+консолідація нації;

+пізнання індивідом політичних явищ;

відставка уряду;

+інтеграція політичної діяльності індивіда i групи, соціальних i політичних груп;

+передача політичного досвіду;

+політична соціалізація особи;

усе вищесказане.

Відмітьте три «чисті» типи політичної культури, виділені американськими вченими Г.Алмондом i С.Вербою:

гомогенна; етатистська;

+патріархальна; +підданська; +активістська.

Ознаки демократичної політичної культури:

+визнання громадянських прав i свобод;

+повага прав меншості;

+політичний плюралізм;

сильна i неконтрольована влада;

+політична активність громадян;

активне залучення громадян до політики у відповідності до принципів, встановлених лідером;

+ толерантність у політичних відносинах.

Тоталітарній політичній культурі не властиві:

монополія однієї ідеології;

+толерантність, терпиме ставлення до інших поглядів на політику;

+політичний плюралізм;

авторитет i безумовна влада вождів;

соціальна i національна напруга;

+пріоритет загальнолюдських цінностей;

перетворення ідеології в новий вид віри.