politologiya
.docxВиберіть характеристики, що відповідають поняттю державного управління.
+діяльність державних установ, спрямована на втілення ухвалених політичних курсів;
+адміністративно-управлінська діяльність, спрямована на досягнення національних цілей і завдань;
цілісна система органів і установ адміністративного апарату, що діють на національному, регіональному і місцевому ріннях;
+прийняття рішень щодо сутності політичних курсів і державних програм суспільного розвитку;
+діяльність органів місцевого самоврядування.
Назвіть риси "ідеального типу бюрократії" (за М.Вебером):
+жорстка ієрархія усіх рівнів управління, коли кожна ланка перебуває під контролем тієї, що стоїть над нею, а всі офіційні обов'язки чітко ранжировані;
+кожна установа, підрозділ, посада мають свою сферу компетенції, посадові функції службовців чітко визначені;
+діє чітка система загальних правил адміністрування, що забезпечує уніфікованість управлінської діяльності;
+бюрократична організація - вільна від політичних впливів;
обов'язковість врахування позиції правлячої партії;
+пожиттєвий статус служби, гарантованість просування службовця по ієрархічній драбині, регулярне одержання грошової винагороди відповідно до рангу.
Які з наведених характеристик стосуються бюрократії (від фр. - влада канцелярії)?
+багаторівнева система державних інституцій та осіб, професійно зайнятих управлінням;
+соціальна верства, що займає владне становище стосовно решти населення;
+управлінська еліта;
люди, зацікавлені у впровадженні нових методів канцелярської роботи;
об'єднання бюрократів.
Бюрократизм – це (відмітьте правильні твердження):
+сукупність негативних явищі у роботі апарату управління;
здійснення бюрократією своїх функцій;
+розбухання штатів чиновників та їхня некомпетентність;
+система викривлених суспільних відносин;
раціоналізоване управління суспільством.
Бюрократизм тримається на втаємниченій діяльності управлінських структур та звуженні можливостей контролю за ними з боку громадськості.
+так;
ні.
Корупція, як злочинна діяльність посадових осіб, проявляється у хабарництві за незаконне надання різного роду благ і пільг, у підкупі чиновників, у протекціонізмі при висуненні працівників на посади на підставі особистої відданості, родинних та земляцьких зв'язків. Які з нижче вказаних факторів сприяли розквіту корупції в Україні?
+бюрократизація й переродження управлінського апарату;
+відчуження бюрократії від суспільства;
+вихід державної бюрократії з-під громадського контролю;
відсутність у влади реальних можливостей покінчити з цим злом.
Поняття "суб'єкт міжнародних відносин" можна віднести до:
сучасної демократичної держави;
тоталітарної держави колишнього "соціалістичного табору";
європейської монархії часів феодалізму;
римської імперії;
+всіх вищезазначених держав.
Суб'єктами міжнародних відносин можуть бути лише держави
так;
+ні.
"Національна держава" - це:
держава, на території якої проживають представники лише однієї нації;
держава, що проводить внутрішню та зовнішню політику в інтересах лише однієї нації;
+держава, населення якої вважає себе єдиною нацією;
держава, яка трактує своє населення як одну націю.
Головним суб'єктом міжнародних відносин виступає народ тієї чи іншої держави.
так;
+ні.
Національний інтерес держави, який вона прагне реалізувати на міжнародній арені:
є чітко окресленою сталою величиною;
визначається за допомогою об'єктивних критеріїв (економічна могутність, військовий потенціал, обсяг ресурсів тощо);
визначається за допомогою суб'єктивних критеріїв (моральність, законність, ідеологічно обґрунтовані цілі);
визначається суб'єктивно автономно лідером тієї чи іншої держави;
+визначається для кожної окремої країни з урахуванням конкретної ситуації, об'єктивних та суб'єктивних критеріїв, що впливають на його зміст.
Національний інтерес базується на потребах та цінностях, збереження і примноження яких є істотним для існування даної держави.
+так;
ні..
Здійснюючи зовнішню політику, держава прагне до експансії, намагається розв'язати свої внутрішні проблеми за рахунок інших держав. Про який вид зовнішньої політики йдеться?
+про агресивну політику;
про активну політику;
про пасивну політику;
про консервативну політику.
Здійснюючи зовнішню політику, держава шукає балансу між внутрішньою та зовнішньою діяльністю держави, намагається бути успішним суб'єктом міжнародних відносин. Про який вид зовнішньої політики держави йдеться?
про агресивну політику;
+про активну політику;
про пасивну політику;
про консервативну політику.
Здійснюючи зовнішню політику, держава (що зазвичай є слабкою в економічному, політичному та/або військовому відношенні) намагається пристосуватися до міжнародного середовища, перевести свою діяльність на позиції інших держав. Про який вид зовнішньої політики держави йдеться?
про агресивну політику;
про активну політику;
+про пасивну політику;
про консервативну політику.
Здійснюючи зовнішню політику, колись "велика" держава — докладає зусиль, щоб зберегти свої впливи на міжнародній арені, і не відступає від раніше досягнутого балансу між внутрішньою та зовнішньою політикою. Про який вид зовнішньої політики держави йдеться?
про агресивну політику;
про активну політику;
про пасивну політику;
+про консервативну політику.
Міжнародні урядові організації формально мають достататньо засобів, щоб примусити держав - своїх членів - виконувати спільно прийняті рішення.
так;
+ні.
Відмежування Великої Британії від континенту Ла-Маншем обумовило британську політику "блискучої ізоляції" і балансу сил. Про який з параметрів сили (впливу) держави на міжнародній арені йдеться в цьому випадку?
природні ресурси;
населення;
+геополітичне становище;
індустріальний розвиток держави;
військову могутність держави;
політичне керівництво і внутрішню організацію влади.
Україна має однозначно вигідне географічне положення.
так;
+ні.
Природні ресурси однозначно є ознакою великої сили (впливу) держави на міжнародній арені.
так;
+ні.
Військова могутність - це єдиний реальний показник сили держави на міжнародній арені.
так;
+ні.
Завдяки якому з перерахованих нижче параметрів сили (впливу) держави на міжнародній арені "слабкий" суб'єкт міжнародної політики може сприйматися іншими як "сильний"?
природні ресурси;
населення;
геополітичне становище;
індустріальний розвиток держави;
військова могутність держави;
політичне керівництво і внутрішня організація влади;
+імідж держави.
"Навіть якщо б уся сучасна зброя була би знищена, а її виробництво - припинено, все одно залишилась би спроможність винаходити знаряддя жахливої сили; людина не може розівчитися створювати знаряддя використання сили у відповідності до своїх знань", — так вважає проф. Мічиганського університету А.Клод. На який характер причин міжнародних конфліктів він посилається?
на бідність і нерівність у добробуті народів різних країн;
+на недосконалу людську природу;
на соціально-економічний та політичний лад держав;
на анархію, невпорядкованість міжнародних стосунків.
Суверенітет України як суб'єкта міжнародного права є повним і виключним.
+так;
ні.
Чи є порушенням суверенітету України добровільна передача нею частини своїх прав міжнародним організаціям?
так;
+ні.
Утвердженню України як суб'єкта міжнародних відносин сприяють наступні фактори:
+визнання її переважною більшістю держав;
+розвиток безпосередніх зносин з усіма суб'єктами міжнародних
стосунків;
територіальні претензії інших держав до України;
+обмін дипломатичними, консульськими торговельними представництвами;
+участь України у роботі міжнародних організацій;
+прагнення окремих політичних сил створити новий політичний союз України з Росією;
+створення міжнародно-правової основи зовнішньої політики України;
+самостійне розв'язання питання війни і миру.
Головною метою зовнішньої політики України є:
залучення іноземних інвестицій;
+послідовне відстоювання національних інтересів України на міжнародній арені;
зміцнення воєнної могутності держави;
досягнення домінування в європейському регіоні.
Демократизм зовнішньої політики України виявляється у:
+послідовному дотриманні загальноприйнятих принципів міжнародних відносин;
+відстоюванні загальнолюдських цінностей (прав людини, верховенства закону, економічної свободи та інших);
політиці самозабезпечення і самоізоляції;
+відмові від політики подвійних стандартів;
+здійсненні відкритої зовнішньої політики;
+забезпеченні прав національних меншин.
Вкажіть, до якого виду зовнішньої політики держав належить зовнішня політика
агресивна;
+активна;
пасивна;
консервативна.
Чи можливе укладання міжнародних договорів, які суперечать Конституції України?
можливе;
+можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України;
неможливе.
Чи є міжнародні договори, згоду на які надано Верховною Радою, частиною законодавства України, що має вищу юридичну силу?
+так;
ні.
Україна - член таких міжнародних організацій, як:
+ООН;
+ЮНЕСКО;
НАТО;
+СНД;
+Рада Європи;
Загальноєвропейський Союз;
Світова організація торгівлі (СОТ);
+Міжнародна організація праці;
+ОБСЄ.
Вищим національним інтересом України є:
домінування України серед держав Східної Європи;
+розвиток її як впливової світової держави, яка здатна відігравати значну роль у забезпеченні миру, стабільності та безпеки в Європі та світі;
створення воєнної могутності держави, яка відповідає сучасним геополітичним реаліям.
До небезпек та загроз національній безпеці України, що мають зовнішній характер, не належать:
посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність;
воєнні та громадянські конфлікти у близьких та віддалених від України регіонах;
спроби окремих держав проводити щодо України політику неоколоніалізму;
+зниження рівня боєздатності воєнної організації держави;
+масове зубожіння населення та невпорядковане збагачення його окремих верств;
територіальні претензії щодо України деяких суспільно-політичних сил ряду держав;
+наявність перешкод становленню ринкових відносин;
+невиваженість державної політики в інформаційній сфері.
Факторами державної сили (впливу) України на міжнародній арені виступають:
+геополітичне становище;
+воєнний потенціал;
+економічний потенціал;
прихильність до соціалізму;
+природні багатства країни;
співробітництво в рамках СНД;
+демократизм зовнішньої політики;
прагнення до домінування над іншими державами.
Воєнна доктрина України:
має наступальний характер;
+має оборонний характер;
відображає сучасні тенденції розвитку воєнної сфери;
+повинна постійно оновлюватись у відповідності до потреб оборони держави.
Сучасний антиукраїнський неоколоніалізм охоплює:
+територіальні претензії до України;
+розпалювання антиукраїнських настроїв як всередині держави, так і за її межами;
+економічний тиск на Україну;
політику, спрямовану на залучення в Україну іноземних інвестицій;
+намагання втягнути Україну в новий нерівноправний союз під приводом інтеграційних процесів, "вільного економічного простору" та інших;
+прагнення зберегти домінування російської мови в різних сферах суспільного життя;
+розвиток ринкової економіки; ж) прагнення до панування в інформаційному просторі України.
Поняття інформаційний імперіалізм означає:
засилля засобів масової інформації інших держав в інформаційному просторі держави (України);
контроль над значною частиною засобів масової інформації держави зі сторони різних структур інших держав;
фальсифікація іноземними засобами масової інформації зовнішньої і внутрішньої політики держави (України);
постійне втручання засобів масової інформації інших держав у внутрішнє життя держави (України);
+правильне все викладене вище.
Із названих завдань не є функціями зовнішньої політики України:
гарантування національної безпеки;
створення умов для нормального функціонування національної економіки;
+повернення етнічних територій українців, які перебувають у складі інших держав;
сприяння науково-технічному прогресові в Україні та розвиткові її національної освіти та культури;
+забезпечення домінування України в Європі;
участь у розв'язанні глобальних завдань;
боротьба з міжнародним тероризмом;
інформаційна функція;
розвиток контактів з українською діаспорою;
+економічна та військова допомога народам, що ведуть національно-визвольну боротьбу.
Засади зовнішньополітичної зовнішньоекономічної діяльності України визначаються:
указами Президента України;
рішеннями Кабінету Міністрів України;
+виключно законами України.
Із пропонованого переліку визначте повноваження у сфері зовнішньої політики, що належать Президенту України:
+забезпечення державної незалежності, національної безпеки і правонаступництва держави;
+приймає рішення про визнання іноземних держав;
+звертається із посланнями до народу та Верховної Ради про внутрішнє і зовнішнє становище України;
організовує і забезпечує здійснення зовнішньополітичної діяльності України;
+представляє Україну у міжнародних відносинах;
+веде переговори та укладає міжнародні договори;
визначає чинність міжнародних договорів України та денонсує їх;
+вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України.
Керівництво зовнішньополітичною діяльністю України здійснює:
+Президент України;
Верховна Рада України;
Кабінет Міністрів України.
Повноваження Верховної Ради України в галузі зовнішньої політики держави:
+оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру;
+схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;
прийняття рішень про визнання іноземних держав;
+затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям;
+затвердження рішень про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;
+схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави, чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України.
До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері зовнішньої політики не належить:
+забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності;
+забезпечення здійснення зовнішньої політики держави;
визначення засад зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України;
+здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України;
прийняття рішень про визнання іноземних держав;
+організація і забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
прийняття рішення про надання військової допомоги іншим державам.
Прогнозування є об'єктивно необхідним компонентом політичної теорії і політичної діяльності
+так;
ні.
Основоположником сучасної ідеї передбачення політичного майбутнього вважають:
Н.Макіавеллі;
Т.Мора;
+Н.де Кондорсе;
М.Вебера.
Найбільш поширеною методологією прогнозування політичного майбутнього на початку XXI століття є:
марксизм;
позитивізм;
+синергетика.
Які з наведених нижче положень властиві для синергетики?
політичний і суспільний розвиток - це неперервний прогрес;
+існує декілька альтернативних шляхів розвитку складних систем;
головна роль у політиці належить організаційним факторам;
+політичний розвиток — відкритий самокерований нелінійний процес поєднання організації і самоорганізації;
+головним у політичному керівництві є не сила, а правильна конфігурація впливу на політичну систему та її компоненти (середовище);
+неусталеність — основа розвитку суспільних і політичних процесів.
Хаос - конструктивний механізм політичної еволюції. Він послаблює, навіть може зруйнувати політичну систему водночас містить у собі творчі механізми її розвитку.
+так;
ні.
Узагальнюючим поняттям всіх різновидів одержання інформації про майбутнє є:
пророцтво;
+передбачення;
інтуїтивне передбачення;
футурологія;
наукове прогнозування.
Прогнозне може бути точним відображенням майбутнього.
+згоден;
не згоден.
Політичні прогнози
завжди впливають на розвиток передбачуваних подій;
+впливають на передбачувані події за певних обставин;
ніколи не впливають на майбутні події.
Яке з нижченаведених суджень найбільш обґрунтовано відображає можливість реалізації політичного прогнозу?
науково обґрунтовані політичні прогнози завжди збуваються;
+політичні прогнози можуть збутися, а можуть і не збутися;
політичні прогнози в більшості випадків не збуваються.
Базовою змінною у політичному прогнозуванні виступає:
політичне рішення;
+політична подія;
політичний процес.
Об'єктами політичного прогнозування можуть виступати:
+основні тенденції внутрішньополітичного розвитку держави;
+перспективи розвитку міжнародних відносин;
розвиток засобів зв'язку;
розвиток сімейно-шлюбних відносин;
+імідж політичного лідера;
+хід та результати виборчого процесу.
Періодом проведення прогнозу називають:
проміжок часу, на базі якого досліджується історія розвитку об'єкта прогнозування;
+проміжок часу від сучасного до майбутнього, на який розробляється прогноз.
За характером прояву політичні проблеми прогнозу поділяються на:
+безпосередні;
особисті;
+опосередковані;
+головні;
+випадкові.
До функцій політичного прогнозування не належить:
інформаційно-евристична функція;
+політичне представництво окремих спільнот;
інтеграційна функція;
системно-аналітична функція;
управлінська функція;
психологічна функція;
+самореалізація нової нації в здійснлаенні вди;
піднесення політичної активності особи, соціальних та національних спільнот.
Принцип альтернативності прогнозування передбачає:
безперервне коригування прогнозів із врахуванням нової інформації;
+можливість різних сценаріїв, моделей, варіантів розвитку подій;
визначення вірогідності, точності та обґрунтованості прогнозів.
В політичному прогнозуванні найчастіше застосовуються:
фактографічні методи;
методи верифікації;
+експертні методи;
методи системного моделювання.
Помилки експертів у прогнозуванні викликаються такими причинами:
шаблонний підхід до вирішення проблеми;
прагнення обґрунтовувати висновок, вигідний для начальства;
невміння враховувати нові умови розвитку політичних процесів;
ігнорування думки інших експертів;
нечіткий висновок, непереконлива аргументація;
недооцінка системного підходу до аналізу проблеми;
+все вищесказане.
Модель у політичному прогнозуванні - це:
індивідуальні судження політологів щодо перспектив розвитку об'єкта прогнозування;
+спрощене словесне (вербальне) чи математичне уявлення про ту чи іншу політичну подію;
послідовний опис можливих політичних подій.
Відмітьте фактори, що їх необхідно враховувати в політичному прогнозуванні, як такі, що породжують політичні ризики:
недостатня раціональність політики;
відсутність і неповнота інформації в політиці;
неповний аналіз політичних ситуацій;
випадковість у політиці;
+все вищесказане.