3. Фінанси як наука

Фінансова наука вивчає глибинну сутність явища, закономірності розвитку фінансових відносин і дає прогнози розвитку фінансів і соціально-економічних наслідків їх дії в суспільстві. Як і будь-яка наука, фінансова виникла на базі практики, яка на ціле тисячоліття старша від самої науки про фінанси, що налічує лише 4-5 століть.

В економічному сенсі фінанси - дуже складна категорія. І саме тому трактування її залежало від рівня розвитку суспільства, від типу економіки, від політичних цілей держави, врешті-решт.

Найбільш усталеним визначенням фінансів як економічної категорії на теперішній час є таке.

Фінанси - це система економічних відносин з приводу створення, розподілу і використання фондів фінансових ресурсів для забезпечення державою виконання її функцій і задоволення потреб суб’єктів господарювання.

Чому система? Тому що це - сукупність досить різних відносин - з приводу оподаткування, страхування, кредитування тощо. І в кожному з цих видів економічних відносин є свої особливості, в основу яких покладена класифікаційна ознака; свої методи здійснення фінансової діяльності.

Фінанси матеріально втілюються в цільових фондах коштів, сукупність яких утворює фінансові ресурси країни (уявіть себе главою держави чи прем’єр-міністром, який має знати, скільки є тих ресурсів).

Фінансові ресурси - це грошові засоби, що утворюються в процесі розподілу ВВП і національного доходу. Вони призначені для суспільних потреб.

Так, ресурси держави направляються на :

- капіталовкладення окремих галузей;

- збільшення обігових засобів підприємств пріоритетних галузей;

- фінансування наукових досліджень;

- соціальні потреби;

- оборону;

- фінансування природоохоронних заходів;

- тощо.

Об’єкти фінансових відносин - ВВП, національний доход держави.

Суб’єкти - держава, юридичні і фізичні особи.

Між суб’єктами завжди є протиріччя з приводу оптимальних пропорцій розподілу ВВП (підприємці хочуть - на розвиток бізнесу, населення - на покращення рівня життя).

Людство досі не вигадало науково обґрунтованих показників пропорцій розподілу валового внутрішнього продукту.

Оцінкою нормального розподілу його є опосередковані показники:

- ефективність економіки;

- соціальна стабільність суспільства.

Зазначені критерії оцінки досить добре відображаються у економічному показнику - рівні ВИД на душу населення.

Це один із основних критеріїв життєвого рівня всіх країн.

Він показує, що підлягає розподілу в розрахунку на громадянина країни.

Цей показник дуже різниться по країнах світу. За класифікацією Світового Банку 1995 р.:

В Україні він нижче середнього, тоді як у середньому по країнах світу - в межах 5 тис. доларів.

4. Функції фінансів

У фінансовій літературі виділяють три або чотири функції:

• розподільна;

• регулювальна;

• контрольна;

• стабілізаційна.

1) За допомогою розподільної функції фінансів здійснюється первинний, але, головним чином, вторинний розподіл ВВП і національного доходу у суспільстві.

Перерозподіл НД здійснюється у зв’язку з:

• міжгалузевим і територіальним перерозподілом коштів;

• наявністю виробничої і невиробничої сфери;

• наявністю різних соціальних груп населення;

• наявністю різних форм власності.

Кінцевою метою перерозподілу НД і ВВП, що здійснюються за допомогою фінансів є розвиток виробничих сил, зміцнення держави, забезпечення високої якості життя всіх прошарків населення, підтримки рівноправності всіх форм власності.

Метою фінансового перерозподілу є також економічне стимулювання раціонального використання матеріальних, трудових, фінансових природних ресурсів, уникнення непродуктивних витрат.

2) Регулювальна функція фінансів пов’язана із втручанням держави (через податки, державні видатки, державні кредити) у процес відтворення виробництва.

3) Контрольна функція фінансів проявляється в контролі за розподілом ВВП по відповідних фондах і витратою їх за цільовим призначенням.

Завдання фінансового контролю:

• перевірка точного дотримання всіма суб’єктами законодавства;

• своєчасність і повнота виконання фінансових зобов’язань перед бюджетною системою, податковою службою, банками;

• виконання взаємних зобов’язань підприємств і організацій по розрахунках і платежах;

• виконання планів прибуткової і видаткової частин бюджету; ця функція здійснюється працівниками фінансових органів, податкової і банківської систем.

Форми, методи, напрями контролю в ринкових умовах суттєво змінюються порівняно з адміністративною економікою.

4) Стабілізаційна функція фінансів полягає в тому, щоб забезпечити для всіх господарюючих суб’єктів і громадян стабільні умови економічного і соціального розвитку. Важливе значення при цьому має стабільність фінансового законодавства, без чого не можлива успішна політика, стабільний розвиток економіки держави. Функції фінансів реалізуються через фінансовий механізм.