- •Розділ 1. Теоретичні основи аналізу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств
- •Загальні положення аналізу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств
- •1.2. Аналіз природнокліматичних умов діяльності сільськогосподарських підприємств
- •Розділ 2. Аналіз господарської діяльності псп « солоницьке»
- •2.2 Аналіз використання земельних ресурсів
- •2.3 Аналіз виробництва продукції рослинництва
- •2.4 Аналіз виробництва продукції тваринництва
- •2.5. Аналіз витрат і собівартості продукції сільськогосподарських
- •Розділ 3. Шляхи оптимізації господарської діяльності сільськогосподарських підприємств
- •Виявлення резервів збільшення виробництва продукції тваринництва
- •Виявлення резервів зменшення собівартості продукції
2.2 Аналіз використання земельних ресурсів
Земля є основним елементом національного багатства і головним засобом виробництва у сільському господарстві. Тому раціональне використання земельних ресурсів має велике значення для розвитку національної економіки, зумовлюючи обсяг виробництва сільськогосподарської продукції і продовольчу безпеку держави. Кожне підприємство повинно ефективно використовувати землю, дбайливо ставитись до неї, підвищувати її родючість, не допускати ерозії ґрунтів, заболочувань, заростання бур'янами тощо.
Основним завданням аналізу використання земельних ресурсів є:
• вивчення складу і структури земельного фонду, визначення порушень у землекористуванні та виявлення резервів розширення і покращання сільськогосподарських угідь;
• оцінка ефективності використання земель і розробка заходів, спрямованих на її підвищення.
У сільському господарстві триває процес трансформації земельних угідь, тобто переведення одних видів угідь в інші. При цьому частину несільськогосподарських угідь переводять у сільськогосподарські, а, водночас, певну частину угідь сільськогосподарського призначення відводять під забудову міст, житла, промислових і культурно-побутових об'єктів, доріг, тобто вилучають з господарського обороту. За відсутності належного контролю така ситуація стає причиною абсолютного і відносного зменшення продуктивних угідь.
Тому аналізуючи земельні ресурси, вивчають зміни у співвідношенні угідь сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення, тенденції і темпи цих змін. Це дає змогу не допустити або обмежити використання сільськогосподарських угідь, насамперед, їх інтенсивної частини, для потреб, безпосередньо не пов'язаних з вирощуванням сільськогосподарських культур. Якщо таке явище має місце, слід встановити його причини і вжити заходів щодо ліквідації. Важливе місце належить аналізу обґрунтування проектів розміщення будівель, споруд тощо, тобто, як і в інших випадках, аналіз використання земельних ресурсів повинен мати чітко виражену профілактичну спрямованість.
За даними економічного аналізу обґрунтовують найефективнішу трансформацію угідь відповідно до природних умов, державних замовлень на певні види продукції і перспективного розвитку господарства.
Для аналізу потенційних можливостей грунтів необхідно володіти інформацією про їх типи і ґрунтові відміни. Для конкретного сільськогосподарського підприємства важливо знати і вміст у грунті гумусу та рухомих поживних речовин, що в кінцевому результаті зумовлює систему удобрення певної культури та її врожайність. Маючи інформацію щодо конкретного вмісту доступних рослинам поживних речовин у ґрунті та кількості внесених добрив, можна визначити, наскільки вони забезпечили рівень урожайності окремих сільськогосподарських культур, а також повноту використання потенціалу родючості ґрунтів.
Перед сільськогосподарськими підприємствами стоїть завдання найбільш повного використання кожного гектару землі. Тисячі гектарів покладів, низькопродуктивних сінокосів і пасовищ, чагарників, заболочених земель можна перетворити в продуктивні угіддя. Тому при аналізі використання земельних ресурсів слід вивчити зміни розміру земельних угідь і виявити можливості подальшого розширення площі ріллі, покращених сінокосів та пасовищ у кожному господарстві.
Під час аналізу необхідно порівняти фактичні дані про розмір угідь у поточному році з плановими і даними минулих років. Це дає можливість визначити зміни загальної величини земельних ресурсів, площі сільськогосподарських земель в цілому і за видами угідь. У табл. 2.2 наведено інформацію щодо зміни земельних угідь господарства.
На основі цих даних можна зробити висновок, що за звітний період освоєно 15 га чагарників, 5 га заболочених земель і за рахунок цього розширена площа сільськогосподарських угідь на 20 га. У складі земель сільськогосподарського призначення також відбулись суттєві зміни: освоєно ЗО га покладів, покращено 90 га сінокосів і 80 га пасовищ. Загальна площа сільськогосподарських угідь у звітному періоді порівняно з попереднім збільшилась на 240 га або 5,2 %. Динаміку структури земельних угідь досліджуваного сільськогосподарського підприємства наведено у табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Динаміка земельних угідь сільськогосподарського підприємства
Земельні угіддя |
Площа, га |
Відхилення (+,-) |
||
2005 |
2006 |
абсолютне |
відносне |
|
Рілля |
3090 |
3370 |
280 |
9,1 |
Поклади |
30 |
- |
-30 |
-100 |
Сінокоси |
480 |
360 |
-120 |
-25,0 |
у тому числі покращені |
150 |
240 |
90 |
60,0 7,1 |
Пасовища |
840 |
900 |
60 |
|
у тому числі покращені |
590 |
670 |
80 |
13,6 |
Багаторічні насадження |
150 |
200 |
50 |
33,3 |
Разом сільськогосподарських угідь |
4590 |
4830 |
240 |
5,2 |
Ліс |
70 |
75 |
5 -15 |
7,1 |
Чагарник |
195 |
180 |
-7,7 |
|
Болота |
260 |
255 |
-5 |
-1,9 |
Присадибні ділянки |
280 |
480 |
200 |
71,4 |
Площу земельних угідь сільськогосподарських підприємств можна подивитися на рис.2.1.
Рис. 2.1 Площа земельних угідь сільськогосподарських підприємств
Таблиця 2.3
Динаміка структури земельних угідь сільськогосподарського підприємства
Земельні угіддя |
Структура, % |
Відхилення |
||
2005 |
2006 |
абсолютне, % |
відносне, її. її. |
|
Рілля |
56,7 |
57,3 |
0,6 |
1,1 |
Поклади |
0,6 |
- |
-0,6 |
-100 |
Сінокоси |
8,8 |
6,1 |
-2,7 |
-30,7 |
у тому числі покращені |
2,8 |
4,1 |
1,3 |
46,4 |
Пасовища |
15,3 |
15,3 |
- |
- |
у тому числі покращені |
10,8 |
11,4 |
0,6 |
5,6 |
Багаторічні насадження |
2,8 |
3,4 |
0,6 |
21,4 |
Разом сільськогосподарських угідь |
84,2 |
82,1 |
-2,1 |
-2,5 |
Динаміку структури земельних угідь сільськогосподарських підприємств показано на рис.2.2.
Рис. 2.2 .Структура земельних угідь
Як свідчать дані табл. 2.3, питома вага сільськогосподарських угідь зменшилась на 2,1 % у зв'язку з розширенням площ присадибних ділянок і невиконанням плану меліорації земель.
Оцінюючи сільськогосподарські угіддя з точки зору інтенсивності їх використання, слід вказати, що найбільш інтенсивно використовуються і дають найкращу віддачу орні землі, а потім - покращені сінокоси і пасовища та природні луги і пасовища. Тому для оцінки ступеня інтенсивності використання земель у господарстві необхідно розглянути показники питомої ваги кожного виду угідь у загальній площі земель сільськогосподарського призначення в динаміці, а також порівняно з даними підприємств-конкурентів, кращими і середніми по регіону або галузі.
Слід зазначити, що у звітному періоді проводилось багато заходів щодо підвищення інтенсивності використання землі, в результаті чого частка ріллі дещо вища минулорічної.
У подальшому, виходячи з конкретних умов діяльності сільськогосподарського підприємства, слід встановити, які заходи доцільно провести, щоб збільшити площу ріллі як найбільш продуктивного виду угідь. Це може бути орання зайвих внутрішніх доріг, очистка полів від чагарників, валунів, раціональне розміщення будівель, ліквідація дрібноконтурності дільниць та ін. Виявлення резервів збільшення площі ріллі в кожному господарстві має не тільки економічне, але і виховне значення. Наведення порядку на землі - це основа умілого і ефективного господарювання.
Для аналізу загальних ресурсів необхідно зробити економічну оцінку землі, ефективності використання сільськогосподарських угідь, виявити резерви її підвищення.
Економічна оцінка землі - це визначення її порівняльної цінності як засобу сільськогосподарського виробництва або визначення дохідності землі.
Враховуючи важливість контролю за використанням меліорованих земель, в аналізі необхідно розглядати показники, що характеризують вихід валової продукції чи вихід кормових одиниць у розрахунку на 100 га цих земель.
Під час економічного аналізу спочатку вивчається динаміка перелічених показників, виконання плану за їх рівнем (табл. 2.4). Потім виявляються фактори і резерви підвищення ефективності використання земельних ресурсів.
Таблиця 2.4
Оцінка показників ефективності використання землі сільськогосподарським підприємством
Показники |
2005 |
2006 |
Середні дані по регіону |
Відхилення (+,-) від |
|
||||||||
попереднього періоду |
середнього показника |
|
|||||||||||
абсолютне |
відносне |
абсолютне |
відносне |
|
|||||||||
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
|||||
Вихідна 100 га сільськогосподарських угідь, тис. грн: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
• валової продукції |
1056 |
1385 |
1230 |
329 |
31,2 |
155 |
12,6 |
|
|||||
• товарної продукції |
701 |
925 |
810 |
224 |
32,0 |
115 |
14,2 |
|
|||||
• прибутку |
266 |
412 |
301 |
146 |
54,9 |
111 |
36,7 |
|
|||||
Урожайність, ц/га: |
|
|
|
|
|
|
|
||||||
• зернових культур |
30,2 |
36,4 |
32,1 |
6,2 |
20,5 |
4,3 |
13,4 |
||||||
• картоплі |
192 |
210 |
189,3 |
18 |
9,4 |
20,7 |
10,9 |
||||||
Виробництво на 100га сільськогосподарських угідь, ц: |
|
|
|
|
|
|
|
||||||
• молока |
775 |
793 |
789 |
18 |
2,3 |
4 |
0,5 |
Одним з важливих факторів підвищення ефективності використання земель є розширене відновлення родючості ґрунту. Науці та практиці відомі засоби швидкої і тривалої дії на ґрунт. До засобів швидкої дії належать регулювання вологості ґрунтів, внесення швидкодіючих мінеральних добрив, розпушування ґрунтів, до засобів тривалої дії на ґрунти - систематичне збагачення ґрунту органічними добривами, вапнування кислих ґрунтів, меліорація земель, що мають несприятливі природні властивості.
Головним джерелом поповнення гумусу в ґрунті є органічні добрива і післяжнивні залишки. При внесенні тільки мінеральних добрив вміст гумусу в ґрунті знижується з року в рік. Для підтримки в ґрунті оптимальної концентрації гумусу слід щороку вносити не менше 13-15 т органічних добрив на 1 га ріллі.
Для підтримки бездефіцитного і створення корисного балансу гумусу необхідно розширювати посіви багаторічних трав, післяжнивних культур. Після розорювання багаторічних трав вміст гумусу в ґрунті підвищується на 0,2-0,3 %. Продуктивність земель за рахунок посіву сидеральних культур в поєднанні із внесенням гною підвищується на 18-20 %. Сидерати збагачують ґрунт органічними речовинами, є дієвим засобом боротьби з бур'янами і шкідниками рослин. Цьому сприяють також чисті пари, при використанні яких урожайність зернових культур зростає на 20-30 %.
Важливим і суттєвим фактором підвищення продуктивності земель є регулювання водного режиму: відведення фільтраційних вод у вологі роки та орошення в засушливу пору. Невід'ємний і потужний засіб підвищення стійкості та продуктивності землеробства -меліорація. Важливою умовою охорони і раціонального використання землі є система заходів щодо захисту грунту від водної і вітрової ерозії, а саме: мінімальна обробка ґрунту, ґрунтозахисні посівообороти з полосовим розміщенням посівів і парів.
Фактором підвищення продуктивності земель є боротьба з переущільненням ґрунтів. Під дією тяжких тракторів, збиральної і транспортної техніки рівень ущільнення значної частини орних земель перевищує оптимальний. За таких умов коренева система рослин слабко функціонує, в результаті чого погіршується їх життєдіяльність, підвищується засмічення полів, що і стає причиною недобору врожаю. Ущільнення земель зменшується при використанні більш легкої техніки, широкозахватних ґрунтооброблювальних машин. Слід також через кожні 3-4 роки розпушувати ґрунт на глибину 50-80 см без обороту пласта.
На підвищення продуктивності земель значно впливає боротьба з бур'янами і шкідниками сільськогосподарських культур. За оцінками фахівців, потенційні втрати врожаю з цієї причини складають до 35 %. До основних способів захисту рослин належать біологічні, механічні та хімічні. Перші два є екологічно безпечними. Однак останнім часом очевидним є акцент на використання хімічних засобів, небезпечних для людини і природи. Такі засоби бажано застосовувати лише в тих випадках, коли вичерпані альтернативні варіанти.
Підвищенню ефективності використання земельних угідь сприяє вапнування кислих і гіпсування засолених ґрунтів. За підрахунками фахівців, з причини несприятливої кислотності ґрунту втрати врожаю щороку складають близько 10 %.
Подальше підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь тісно пов'язане з суттєвим покращанням природних кормових угідь - сінокосів і пасовищ, що займають значну питому вагу в загальній площі сільськогосподарських угідь.
Підвищенню ефективності використання земель сприяють також використання більш урожайних районованих сортів, удосконалення структури посівів, проведення всіх польових робіт в оптимальні строки, підвищення кваліфікації робітників, культури землеробства та ін.
Вплив перелічених факторів на рівень показників ефективності використання земель можна вивчити експериментальним методом шляхом порівняння виходу продукції з 1 га земельних угідь, на яких проводились відповідні заходи і угідь, де вони не проводились.