1.2. Аналіз природнокліматичних умов діяльності сільськогосподарських підприємств

Результати діяльності сільськогосподарських підприємств суттєво залежать від умов виробництва. Тому економічний аналіз починають з вивчення природнокліматичних умов підприємства, його виробничого напряму, рівня інтенсифікації виробництва, його ефективності, фінансового стану тощо. Тільки з урахуванням конкретних умов можна об'єктивно оцінити результати діяльності підприємства і накреслити шляхи його подальшого розвитку.

Умови сільськогосподарського виробництва, можна поділити на такі групи:

• природні та кліматичні;

• місце розташування господарства;

• економічні умови виробництва.

Кожна з цих груп може бути охарактеризована відповідною системою показників.

З природних умов на результати господарської діяльності найбільше впливають типи ґрунтів, рельєф місцевості, гідрографії і рослинності, особливості клімату.

Для характеристики стану ґрунту використовують такі показники:

• якісна оцінка сільськогосподарських угідь (у балах);

• середній-розмір полів;

• вміст гумусу і мікроелементів у ґрунті;

• потужність гумусного шару;

• частка угідь, що вимагають вапнування і гіпсування;

• механічний склад ґрунту.

При вивченні кліматичних умов використовують такі показники:

• середньорічна кількість опадів, їх розподіл за періодами року;

• тривалість залягання і товщина снігового покриву;

• глибина промерзання ґрунту, дати перших і останніх заморозків;

• тривалість без морозного періоду і періодів із середньодобовою температурою понад 0°, понад +5°, понад +10°С;

• кількість сонячних днів у році та в без морозний період.

Оцінюючи місце розміщення господарства, вивчається відстань від обласного і районного центрів, залізничних станцій, пристаней, постачальних, переробних, ремонтних підприємств, стан транс­портної мережі.

До економічних умов виробництва, від яких залежать результати господарської діяльності, належать:

1. Забезпеченість підприємства земельними, трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами. При цьому наявність у господарстві великої кількості основних засобів виробництва не є гарантією отримання високих результатів виробництва. Для ефективного використання основних засобів, зокрема, в тваринництві, необхідно мати достатню кількість кваліфікованих робітників, створити міцну кормову базу, тобто забезпечити пропорційність всіх

елементів матеріально-технічної бази. Найбільш важливі пропорції, які необхідно враховувати під час аналізу умов діяльності сільськогосподарського підприємства, характеризуються показниками поголів'я тварин на 100 га сільськогосподарських угідь, забезпе­ченості тварин кормом, приміщеннями, фондозабезпеченості, фондоозброєності праці тощо. Вивчення вищезгаданих показників необхідне не тільки для характеристики умов діяльності підприємства, але і для об'єктивної оцінки досягнутих виробничо-фінансових результатів. Під час аналізу всі ці показники порівнюють з відповідними даними конкурентних підприємств, середніми по регіону, а також в динаміці за 5 - 10 років.

2. Рівень спеціалізації і концентрації виробництва.

Основним показником, що характеризує спеціалізацію сільськогосподарських підприємств, є структура товарної продукції. Як додаткові показники можуть використовуватись структура посівних площ, валової продукції, поголів'я тварин, витрат на працю.

За питомою вагою в загальному обсязі реалізації продукції виділяють 2-3 основні, галузі або культури і додаткові. Вивчають обгрунтованість підбору додаткових галузей виробництва, узгодже­ність їх розміру з провідними галузями.

Додаткові галузі часто необхідні для нормального функціонування основних галузей. Наприклад, у свинарстві потрібне молоко для годівлі поросят, у насінництві - розвиток бджолярства. Багато додаткових галузей прискорюють оборотність капіталу, підви­щують ефективність використання земельних ресурсів і основних засобів. У неспеціалізованих господарствах можна спостерігати універсальність виробництва: одночасно здійснюється і реалізується багато видів продукції рослинництва і тваринництва, причому важко визначити, які з них переважають.

3. Рівень інтенсифікації виробництва.

Розширене відтворення у сільському господарстві може здійснюватись двома шляхами:

• екстенсивним (за рахунок розширення посівних площ і збільшення поголів'я тварин);

• інтенсивним (за рахунок покращання якості обробки ґрунту, додаткового вкладення коштів на одну і ту ж площу, поліпшення кормової бази.

Інтенсифікація - головний напрям розвитку сільсько­господарського виробництва на сучасному етапі, що досягається шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу і передового практичного досвіду. Постійне зростання інвестицій на розвиток найсучасніших засобів виробництва, більш кваліфікованої праці в розрахунку на одиницю земельної площі повинно забезпечити основну частину приросту виробництва сільськогосподарської продукції і підвищення її конкурентоспроможності.

Для детального вивчення процесу інтенсифікації розглядають три групи показників:

1 група - показники, що характеризують рівень інтенсифікації. Головними з них є вартість основних засобів і оборотних активів, величина витрат на 100 га сільськогосподарських угідь, а додатковими - витрати добрив на 1 га, енерго- забезпеченість, забезпеченість господарства тракторами, поголів'я тварин на 100 га сільськогосподарських угідь, обсяг інвестицій у меліорацію.

2 група - показники, що характеризують результати інтенсифікації. До них відносять обсяг валової, товарної продукції, чистий прибуток на 100 га сільськогосподарських угідь, урожайність культур, продуктивність тварин, продуктивність праці, фондовіддача основних засобів, віддача кормів, добрив тощо.

З група - показники, що характеризують ефективність інтенсифікації. їх обчислюють на основі порівняння додаткових вкладень з їх результатами (чистий прибуток на 1 грн інвестованого капіталу, на 1 грн основних засобів, на 1 грн витрат, на 1 робітника тощо).