2. Структура об’єктивного фінансового права

Структура об’єктивного фінансового права, як і будь-якої іншої галузі – це впорядкована система всіх його складових елементів.

Стосовно структури об’єктивного фінансового права також існує два підходи. В науці виділяється горизонтальна та вертикальна (ієрархічна) структура фінансового права.

Наукою фінансового права пострадянських держав сприйнята з радянських часів і на даний час підтримується переважною більшістю її представників традиція розглядати систему інститутів фінансового права, галузі в цілому через критерій сфери дії відповідних норм права. Через цей підхід і розкривається горизонтальна структура об’єктивного фінансового права.

Такий підхід до класифікації складових частин фінансового права вперше застосував Ю.А.Ровінський, який стосовно до фінансового права в цілому віддав перевагу згрупуванню його норм лише за ознакою Загальної й Особливої частини. На думку вчених А.А.Тадеєва і В.А.Паригіної норми фінансового права як і більшості галузей права, що групуються в Загальну й Особливу частину являють собою систему послідовно розташованих і взаємно пов'язаних правових норм, об'єднаних внутрішньою єдністю цілей, задач, предмета регулювання, принципів і методів такого регулювання.

Основним критерієм побудови системи фінансового права є вольовий зміст права. через нього можна розкрити вертикальний зріз системи фінансового права.

Вертикальна (ієрархічна) структура фінансового права має наступний вигляд:

1. Начала фінансового права (парадигма ФП);

2. Природні принципи фінансового права;

3. Конституційні засади фінансового права;

4. Юридичні конструкції фінансового права;

5. Фінансовий закон.

Фактично через дану структуру виявляється роль її елементів у фінансовому праві. Спочатку йдуть начала фінансового права як певна першооснова, висхідна категорія даної галузі. Далі слідують природні принципи фінансового права. Вони виражають онтологічну сутність відповідного зрізу права як феномена суспільного життя, в нашому випадку – права фінансового. За принципами розташовані конституційні засади фінансового права (закріплені в Конституції положення, що стосуються публічних фінансів. При цьому, чим вище рівень розвитку громадянського суспільства і правової держави в тій чи іншій країні, тим більше повно і чітко на рівні Конституції держави регламентуються підстави фінансового права, формулюється конституційне фінансове право.

Четверте місце посідають юридичні конструкції фінансового права, а п’яте – фінансові закони.

3. Поняття та еволюція категорії «начала» фінансового права

півтора десятка років, що позначені зміною парадигм суспільного розвитку, практичним затребуванням нових соціально-філософських концепцій, зарубіжна та вітчизняна постсоціалістична юриспруденція намагається переосмислити свої світоглядні засади, виробити новий, адекватний методологічний інструментарій, що природно вписується у логіку зміни епох наукового знання. Класична теорія пізнання, або гносеологія, що сформувалася у Новий час і пов’язана у юриспруденції із суб’єктно-об’єктною опозицією, зримо поступається місцем постмодерністським концепціям і підходам до пізнавальної діяльності, а звідси і до науковості, її ідеалів, критеріїв, меж, співвідношення юридичної науки з емпіричним та іншим позанауковим знанням, до соціокультурних передумов наукового мислення, що з неминучістю тягне за собою перегляд існуючих концепцій та теорій права.

Альфою і омегою такого перегляду, на нашу думку, повинна стати відмова від «державної домінанти» у праві. Як писав І.О.Ільїн, «Основне завдання позитивного права полягає в тому, щоб прийняти у себе зміст природного права, розгорнути його у вигляді ряду правил зовнішньої поведінки, пристосованих до умов даного життя і до потреб відповідного часу, надати цим правилам змістовну форму та смислове закріплення і, дальше, проникнути у свідомість і до волі людей у якості авторитетного пов’язуючого веління… Позитивне право є доцільна форма підтримання природного права».

Першими у природному ієрархічному ряду таких правил виступають начала права. Категорія начало є одним з найдревніших і водночас найскладніших в науці термінів. З’явившись ще в античні часи, вона набула широкого вжитку представниками найрізноманітніших галузей знання, що уже само по собі може бути підставою для припущення про її багатоаспектність та неінваріантність. Так, смислове поле терміна начало поширюється від апейрона Анаксімандра, повітря Анаксімена, через число піфагорійців, вогонь, розум, що править світом, логос, слово Геракліта, бога у Ксенофана, атом Левкіпта і Демокріта, світовий дух, розум Анаксагора, логічне начало Сократа до ідей блага, бога, світової душі Платона; від постулатів-начал у геометрії до субстанціональних начал у філософії; від начал абсолютного знання В.С.Соловйова до начал деструктивності Е.Фромма, від начал психоаналізу З.Фрейда до начал політичної економії К.Маркса.

У юриспруденції діапазон значення категорії начало не менш вражаючий – від начал права у Сократа, Платона та Аристотеля (справедливість) через начала права Т.Гоббса, Г.Гроція (якості людської природи), І.Канта (ідея права), начала правотворення Ф.Савіньї, Ф.Ейхгорна, Г.Пухти (народний дух), Л.Дюгі, М.Оріу (солідаризм), Є.Ерліха, Р.Паунда (інтереси), Р.Ієрінга (мета), Є.М.Трубецького, Б.М.Чичеріна (свобода) до начал у праворозвитку К.Маркса, Ф.Енгельса, В.І.Леніна (спосіб виробництва суспільних благ) та правових начал у самому суспільному житті («позитивне значення (цінність) певних явищ для тих чи інших суб’єктів») у П.М.Рабіновича. Уже цей факт сам по собі спричинює потребу пильніше придивитися до істинних субстанціональних рис категорії начало у праві.

Принагідно відзначимо, що у «Новому тлумачному словнику української мови» термін начало тлумачиться як: 1. Вихідна точка, початок (про все, що має протяжність); 2. Початок у процесі, розвитку чого-небудь, а також сам відрізок часу, пов’язаний з цим початком; 3. Основа, суть, джерело чого-небудь; 4. Основні положення, принципи; 5. Способи, методи здійснення чого-небудь. Близькі до наведеного тлумачення даного терміну містяться його значення у тлумачних словниках російської мови В.І.Даля та С.І.Ожегова, в тлумачних словниках німецької, французької та англійської мов.

Не випадково філософією категорія начало розглядалася раніше та пояснюється нині як логічно висхідна підстава у всіх значимих філософських системах. Будучи першоосновою, категорія начало не може бути виведена логічно з інших категорій і понять. Остання обставина змушує дослідників виходити за межі науки і виводити теоретичні основи із соціальних умов тієї епохи, відображенням якої вони є. У спеціальній літературі обґрунтовано висновок, що функціональне значення категорії начало у філософських системах полягає в обґрунтуванні суспільних відносин, відображених у субстанціональній теоретичній визначеності.