3. Раціональність, обмежена раціональність та інтуїція у прийнятті рішень.

Передбачається, що рішення, пов'язане з управлінням організацією, повинне бути раціональним. Мається на увазі, що менеджери прагнуть вибирати послідовні і максимально вигідні варіанти в рамках певних обмежень.

Передумови, що визначають раціональність (див. мал. 6.3):

• Чіткість проблеми. Для ухвалення раціонального рішення проблема повинна бути визначена чітко й однозначно.

• Орієнтованість на досягнення мети. При раціональному ухваленні рішення конфлікт із приводу мети навіть не виникає.

• Знання варіантів. Передбачається, що особа, яка приймає рішення, мислить творчо, може визначити усі критерії і перелічити всі життєздатні варіанти.

• Чіткість переваг. Раціональність рішення забезпечує, що всі критерії і варіанти можна чітко класифікувати по ступеню важливості.

• Сталість переваг. Передбачається. що обрані критерії, іцо впливають на рішення, носять постійний характер і що ступінь їх важливості також незмінний.

• Відсутність тимчасових чи матеріальних обмежень. Передбачається, що менеджер не обмежений ніякими часовими чи вартісними рамками.

• Максимальна віддача. Менеджер завжди вибирає варіант, який забезпечить максимальні результати.

Прийняття раціональних рішень у сфері менеджменту передбачає, що такі рішення приймаються для максимального забезпечення економічних інтересів компанії.

Оскільки в реальному світі абсолютна раціональність недосяжна, очікується, що менеджер при ухваленні рішення буде додержуватися принципу обмеженої раціональності. Для того, щоб правильно приймати рішення, необхідно виконати конкретні дії: визначити проблему, розглянути наявні варіанти, зібрати інформацію і діяти рішуче, але розсудливо. Отже, від менеджера чекають, він буде дотримуватись правильної лінії поведінки. При цьому менеджер демонструє, що він компетентний, а його рішення приймаються в результаті розумного, раціонального й обачного обговорення.

Оскільки раціональної моделі ухвалення управлінських рішень не існує, менеджери керуються передумовами обмеженої раціональності (Поведінка, раціональна в межах спрощеної моделі, що охоплює основні характеристики проблеми).

Менеджери створюють спрощені моделі, для яких вибираються основні характеристики проблем, але не враховується вся їх складність у комплексі. Потім, менеджер намагається підходити найбільш раціонально в межах параметрів створеної простої моделі. У результаті він досягає скоріше задовільного, ніж максимально правильного рішення, таке рішення, вважається "досить правильним".

Не слід недооцінювати значення обмеженої раціональності в роботі менеджера. У ситуаціях, коли абсолютна раціональність незастосовна (що відноситься практично до всіх важливих і довгострокових рішень), на різні деталі в процесі прийняття рішень впливають організаційна культура, внутрішня політика компанії, можливість впливу на персонал і навіть те, наскільки особа, що приймає рішення, прислухається до своєї інтуїції.

Менеджери регулярно користуються інтуїцією, і вона дійсно нерідко допомагає знаходити правильні рішення. Що являє собою інтуїтивне прийняття рішень?

Інтуїція - це підсвідомий процес прийняття рішень на основі особистого досвіду менеджера й узагальненої думки навколишніх. Керівник, "відчувши" правильне рішення, не обов'язкове приймає його незалежно від раціонального аналізу; скоріше вони доповнюють один одного. Досвідчений менеджер здатний діяти дуже швидко, маючи у своєму розпорядженні здавалося б дуже обмежений обсяг інформації. Він покладається не на систематичний і ретельний аналіз проблеми, або на оцінку наявних варіантів, а приймає рішення, орієнтуючись на свій досвід і відомі йому думки інших фахівців.