4. Проведення перевірок додержання суб’єктами господарювання вимог зовнішньоекономічного законодавства

При перевірці суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з’ясуванню підлягають наступні питання:

1. чи передбачена зовнішньоекономічна діяльність статутом підприємства, законність укладення зовнішньоекономічних договорів.

При дослідженні цього питання необхідно з’ясувати чи уповноваженою особою укладено договір, чи не було випадків укладення договорів про експорт (імпорт) заборонених товарів. Суб’єкти ЗЕД мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, які прямо заборонені законом. Перелік таких контрактів міститься у ст.17 Закону, якою заборонено експорт предметів, які є національним, історичним, археологічним або культурним надбанням українського народу; імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди суспільній моралі, здоров’ю чи становити загрозу життю населення або оточуючому природному середовищу, містять пропаганду війни, расизму, расової дискримінації, геноциду; експорт природних ресурсів, які вичерпуються, якщо обмеження також застосовуються до внутрішнього споживання або виробництва; експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності.

Впровадження заборони експорту або імпорту з інших підстав можливо лише, якщо це дозволено міжнародними договорами, учасником яких є Україна.

Отже, необхідно перевірити додержання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог ст. 17 Закону.

2. додержання вимог ст. 6 Закону, Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції № 201 від 06.09.01, при укладенні договорів.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Слід врахувати, що до умов, які повинні бути передбачені в договорі (контракті), якщо сторони такого договору (контракту) не погодилися про інше, відносяться:

• назва, номер договору (контракту), дата та місце його укладення;

• преамбула, у якій конкретизується повне найменування сторін - учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, а також скорочене визначення сторін як контрагентів та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору (установчі документи тощо).

• предмет договору (контракту);

• кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг);

• базисні умови поставки товарів (вид транспорту тощо);

• ціна та загальна вартість договору (контракту);

• умови платежів (валюта платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань);

• умови приймання-здавання товару (строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів тощо);

• упаковка та маркування;

• форс-мажорні обставини;

• санкції та рекламації (порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань. При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій, строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін договору, способи врегулювання рекламацій);

• урегулювання спорів у судовому порядку (умови та порядок вирішення спорів у судовому порядку щодо тлумачення, невиконання та/або неналежного виконання договору(контракту) з визначенням назви суду або чітких критеріїв визначення суду будь-якою зі сторін залежно від предмета та характеру спору, а також погоджений сторонами вибір матеріального і процесуального права, яке буде застосовуватися цим судом, та правил процедури судового урегулювання);

• місцезнаходження (місце проживання), поштові та платіжні реквізити сторін.

За домовленістю сторін у договорі можуть визначатися додаткові умови (страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників тощо).

3. наявність ліцензій на експорт-імпорт товарів;

4. чи запроваджувався режим ліцензування як санкція за порушення суб’єктом ЗЕД правових норм.

Держава регулює зовнішньоекономічну діяльність шляхом квотування (встановлення граничного обсягу певної категорії товарів в натуральних або вартісних одиницях, який дозволено експортувати з території України) та ліцензування (дозвіл на експорт товару протягом певного часу з визначенням загального обсягу товару).

Рішення про встановлення режиму ліцензування та квотування експорту (імпорту) приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України з визначенням списку конкретних товарів, що підпадають під режим ліцензування та квотування, і строків дії цього режиму по кожному товару.

Ліцензії видаються в порядку, передбаченому ст. 16 Закону.

Наказом Міністерства економіки України № 47 від 17.04.00 затверджено “Положення про порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій”, яким визначається єдиний порядок видачі разових (індивідуальних) ліцензій суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності.

Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення окремої зовнішньоекономічної операції суб’єктом ЗЕД, до якого застосована спеціальна санкція – індивідуальний режим ліцензування.

Наказом передбачено, що відповідні управління обласних державних адміністрацій (головне управління економіки Кіровоградської обласної державної адміністрації) оформляють та видають ліцензії у наступних випадках:

здійснення експортно-імпортних операцій, вартість яких не перевищує суми, еквівалентної 40 тис. дол. США;

здійснення операцій, вартість яких не перевищує суми, еквівалентної 250 тис. дол. США: у разі поставки товару в рахунок попередньої оплати - при експорті або попередньої поставки товару – при імпорті.

При перевірці необхідно мати на увазі, що режим ліцензування запроваджується також як санкція за порушення суб'єктом ЗЕД правових норм. Виключне право Міністерства економіки України щодо оформлення та видачі ліцензій визначається (в числі інших обставин) у випадку здійснення суб’єктами ЗЕД України операцій з іноземними суб’єктами господарювання, до яких застосовано спеціальні санкції. Саме тому під час перевірок слід ознайомитися із застосованими до суб'єктів ЗЕД санкціями.

5. чи мають місце факти здійснення імпорту товарно-матеріальних цінностей за штучно заниженими цінами з метою ухилення від сплати податку на додану вартість та митних платежів, які теж залежать від митної вартості товару. Вивчити весь потік імпорту товарів конкретного суб’єкта господарювання та співставити ціни імпорту з цінами на аналогічний товар, який імпортується іншими підприємствами за аналогічний проміжок часу;

6. при наявності у підприємства дебіторської заборгованості за зовнішньоекономічними контрактами перевірити чи зверталося підприємство до міжнародного арбітражного суду. Якщо не зверталося, то слід з’ясувати причини цього та перевірити, чи немає в діях службових осіб підприємства складу злочину, передбаченого ст. 207 КК України;

7. через який проміжок часу підприємством списано прострочену дебіторську заборгованість за зовнішньоекономічними контрактами та чи мали місце факти необґрунтованого списання такої заборгованості;

8. протягом якого часу органами податкової служби підприємству нараховувалася пеня за порушення строків надходження валютної виручки.

Наказом Міністерства економіки України № 505 від 15.12.05 “Про порядок реєстрації (обліку) зовнішньоекономічних договорів (контрактів) на здійснення експортних операцій з брухтом чорних металів” затверджено відповідну Інструкцію, якою передбачено вимоги щодо порядку реєстрації договорів цієї категорії.

документом, що підтверджує реєстрацію зовнішньоекономічного договору (контракту), є картка реєстрації-обліку зовнішньоекономічного договору (контракту).

Для того, щоб з’ясувати, чи додержується порядок реєстрації та обліку договорів даної категорії слід, ознайомившись з документацією по виконанню зовнішньоекономічних угод, встановити наявність спеціальних карток реєстрації-обліку зовнішньоекономічних договорів, звернувши особливу увагу на факти, коли ці договори виконувалися без їх реєстрації або незважаючи на відмову в їх реєстрації. За наявності сумнівів можна зробити запит до митних органів стосовно митного оформлення товарів, експорт яких здійснюється відповідно до зареєстрованих зовнішньо­економічних договорів (контрактів).

Актуальним є питання щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно перебувають за її межами, у т.ч. і внаслідок порушення строків розрахунків за зовнішньоекономічними угодами.

Указ Президента України № 319/94 від 18.06.94 “Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами” зобов’язує суб’єктів підприємницької діяльності декларувати належні їм валютні цінності, які знаходяться за межами України, в т.ч. одержані в результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.

Згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, постановою Кабінету Міністрів України № 419 від 28.02.00 “Про затвердження Порядку подання фінансової звітності” для всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми і форми власності, а також для представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності, встановлено єдині строки подання квартальної фінансової звітності, а саме: не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річної – не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком.

Особливого значення для захисту державних інтересів набула проблема додержання порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті, викриття приховування виручки у закордонних банках.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

За порушення вказаних строків законодавцем встановлено відповідальність у вигляді стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України.

Разом з тим, слід мати на увазі, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені ст. ст. 1, 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Державні податкові інспекції за наслідками документальних перевірок мають право безпосередньо стягувати з резидентів пеню.

Перевіряючи це питання з органів податкової служби необхідно витребувати перелік підприємств, які мають неповернуті валютні цінності та заборгованість зі сплати пені за ці порушення.

На підприємстві слід з'ясувати чи вжито останнім заходів до повернення валютних цінностей із-за кордону (чи зверталося підприємство до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України).