Запитання:

1. В чому полягала політика русіфікації Галичини з боку російського військового генерал-губернатора?

2. Чому Росії не вдалося остаточно перемогти Австро-Угорщину впродовж кампанії 1914 року?

6. Військові дії в 1915-1917 рр.

Взимку 1914-1915 pp. російські війська добились успіху в Карпатах і захопили також Перемишльську фортецю. Австро-угорські війська потерпіли поразку таку відчутну, що вона поставила цісарську державу на грань цілковитого краху. Німецьке командування у відповідь протягом півроку проводило активні бойові операції в Польщі і Галичині. Німці активно використовували газові атаки. Російські війська змушені були відступати, залишивши в руках ворога Польщу й Литву, частину Латвії і Білорусії, Східну Галичину, Північну Буковину і західні повіти Волині. Восени 1915 p., коли фронт установився на лінії Чернівці— Тернопіль—Пінськ—Рига, у війну на боці Німеччини вступила Болгарія. Блок союзників Німеччини отримав назву Четверного союзу.

Російське командування було впевнене, що в результаті кампанії 1914 р. Галичина назавжди стала частиною імперії. На початку квітня 1915 р. до Львова навіть приїхав новий головнокомандувач Микола II - російський імператор, який тім відвідав і Перемишль.Однак час для візиту царя був вибраний надзвичайно не­вдало. На фронті назрівав перелом на користь німецько-авст­рійських військ. Російська армія була знекровлена. За час наступу вона зазнала величезних втрат, а її резерви були вичер­пані. В грудні 1914 р. російські артилеристи одержали наказ витрачати на день лише по одному снаряду. Російське командування виявилося не готовим до тривалої війни.

19 квітня 1915 р. німецько-австрійські війська в Галичині почали контрнаступ. Застосувавши на вузькій дільниці фронту масований артилерійський вогонь, вони прорвали фронт і змусили російську армію відступати. Солдати гинули тисячами, не маючи зброї і боєприпасів. Контрнаступ було зупинено лише восени 1915 р. на лінії Кам'янець-Подільський-Тернопіль-Кременець-Дубно.

Відступ російської армії приніс для населення України, передусім Східної Галичини і Північної Буковини, нову катастрофу. Усіх, кого вважали «неблагонадійними», виселя­ли з прифронтової смуги. Ті ж, хто перейшов у православ'я, виїжджали добровільно, цілком справедливо побоюючись розправи німецько-австрійських військ. І тих, і інших російська влада спрямовувала у тилові області імперії.

Водночас російські війська відступали з Холмщини і Волині, які до початку світової війни перебували у складі Російської імперії, вдаючись до тактики «спаленої землі». Вони палили села, руйнували мости, залізниці. Сотні тисяч,людей змушені були покидати рідні домівки, на багато років перетворюючись на біженців. Медичного персоналу й ліків не вистачало, бо все це було кинуто на фронт. Евакуйованих і біженців у самому лише Київському комітеті допомоги, який опікувався біженцями, було зареєстровано 3,3 млн чол.

З осені 1915 р. розпочалася евакуація підприємств і навчальних закладів Правобережної України. Так, Київський універ­ситет перевозили до Саратова, а Київський політехнічний інститут — до Воронежа. Вивозили державні установи, заводи, школи, музеї, бібліотеки. Планувалося навіть вивезти Києво-Печерську лавру з її святинями.

Але все навесні - влітку 1916 р. розпочалася знаменита наступальна операція російських військ в Україні зразу в чотирьох напрямках на фронті довжиною в 350 км., яка увійшла в історію під назвою «Брусиловський прорив». Російська армія під командуванням генерала О. Брусилова прорвала фронт і знову захопила Чернівці, Коломию, Броди й Луцьк, значна частина Галичини і Буковини. Загальна площа окупованої у ході операції території становила 2,5 тис. кв. км. Загроза вторгнення нависла над Угорщиною. Армії А. Брусилова в кінці літа вийшли на карпатські перевали. Утрати противника складали до 1,5 млн солдат і офіцерів. Захлинувся наступ німців під Верденом. Але розвинути цей успіх російській армії не вдалося. Німецьке командування перекинуло частину своїх військ із Західного фронту і зупинило російський наступ в районах Ковеля і Пінску, а також на річці Стоход. Фронт стабілізувався і в такому стані перебував до літа 1917 р. Була врятована від поразки Італія, а Румунія оголосила війну Німеччині та Австро-Угорщині.

Мапа Перша Світова війна. Лінія фронту

Війна набувала дедалі більш кровопролитного характеру. У кінці 1915 р. російська армія втратила близько 3,5 млн чол., у тому числі більш ніж 1,5 млн полонених. А в тилу назріла криза промислового виробництва. Тільки в Україні до січня 1917 р. погасло 36 доменних печей. Майже на два мільйони десятин скоротилися посівні площі, почалися перебої з постачанням продуктів харчування, зростала інфляція. Це привело до загострення соціально-політичної обстановки. Масові заворушення охопили населення промислових центрів України. У 1915 р. в Україні пройшло 113 страйків. У них брали участь майже 50 тис. робітників. А вже у 1916 р. відбулося 218 страйків, з кількістю учасників до 200 тис. чоловік. Страйки та заворушення йшли під гаслом «Геть з війною!». Піднялися перш за все робітники таких міст як Горлівка (Донбас), Бахмут, Катеринослав, Харків, Миколаїв. Найбільшою популярністю серед них користувались соціал-демократичні агітатори.

Довготривала окопна війна вкрай виснажила Україну. Були вбиті або покалічені мільйони молодих, сильних чоловіків. Різко впала продуктивність праці на заводах і фабриках, де чоловіків замінили жінки й діти. Стояли пусткою десятки тисяч десятин неза-, сіяної землі. Частішими ставали випадки епідемій і пошесті. Усе відчутнішим ставало наближення національної катастрофи.

Піднесення національно-визвольного руху не тільки в Україні, а й по всій Росії свідчило про наближення нової революції.

Бойові дії під час Першої світової війни на українських землях (1914—1917 рр.)

Рік	Події
1914	На початку серпня російськими військами було зупинено наступ австро-угорської армії у прикордонних боях. 18 серпня розпочався успішний наступ 8-ї російської армії під командуванням 0. Брусилова, який переріс у загальний наступ п'яти російських армій Південно-Західного фронту. 23 серпня розпочалась «Галицька битва», яка тривала до кінця вересня. Росіяни оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною і вийшли на Карпатські перевали. Австрійські втрати склали 400 тис. убитими, пораненими і полоненими. Кінець осені — зима. Боротьба за Карпатські перевали. Завдяки допомозі німецьких військ австро-угорська армія не дала можливість росіянам подолати перевали
1915	У лютому австрійці звільнили Чернівці від російських військ. У березні російські війська взяли фортецю Перемишль (у полон потрапило 120 тис. австрійців). Це був останній успіх росіян у кампанії 1914—1915 pp. 2 травня. Прорив російського фронту німецькими військами в районі Горлиці й Тарново. 22 червня австро-німецькі війська вступили у Львів. Швидкий відступ російських військ, який завершився лише в жовтні на лінії Кам'янець-Подільський—Тернопіль—Кременець—Дубно. Утрати росіян склали 150 тис. убитими, 700 тис. пораненими, 900 тис. полоненими. Росіяни втратили завойовані Північну Буковину і Східну Галичину, Підляшшя, Холмщину, Берестейщину, Західну Волинь
1916	22 травня розпочався наступ російських військ Південно-Західного фронту під командуванням генерала О. Брусилова (увійшов в історію під назвою «Брусилівський прорив»). 25 травня росіяни взяли Луцьк, а 5 червня — Чернівці, підійшли до Львова. Російські війська просунулися на 120 км вглиб фронту, відвоювавши частково Західну Волинь, Східну Галичину і Північну Буковину. Утрати австро-угорської армії склали 1,5 млн осіб убитими, пораненими і полоненими .
1917	Червневий наступ російської армії на львівському напрямку завершився повним провалом і витісненням російських військ із Галичини і Буковини. Відбулася стабілізація фронту до укладення Брест-Литовського миру