Запитання:

1. Як найважливіше завдання стояло перед українським народом в обох імперіях?

2. Порівняй становище українців у Російській та Австро-Угорській імперії.

3. Що і чому гальмувало розвиток і становлення єдиної української нації?

2. Плани Антанти і Троїстого союзу щодо України.

Мапа Перша Світова. Плани сторін

З двох найбільших держав Антанти Велика Британія і Франція ніколи не втягали Україну в свої політичні калькуляції. Для ціх країн цілком задовільним був союз з Росією і політика панславізму останньої. Причиною такої неуваги Англії і Франції до України була слабкість українського руху. Коли ж цей український рух став більш інтенсивним і розголос про нього набрав міжнародного характеру, то і Англія, і Франція вже були офіційними союзниками Росії.

Рис Кайзер

Зовсім інакшим було відношення до України з боку так званих Центральних держав — Німеччини і Австро-Угорщини. Політика панславізму у яку сповідувала Росія, була для них тим тараном, що загрожував самому існуванню цих держав — це з одного боку, а з другого — заважав їм реалізувати великодержавні цілі — захопити Балкани і Малу Азію. За таких обставин Німеччині і Австрії український рух був лише вигідним, як рух за своєю природою антиросійський. У мемуарах графа Ігнатьєва читаємо: «Якщо Австро-Угорщині вдасться коли-небудь прибрати до рук Сербію і Болгарію, наблизити поляків, природних союзників мадярів та чехів, — то Відень стане на чолі ворожої нам слов'яно-католицької Федерації. Роль Росії в Європі буде зведена нанівець і поважні небезпеки повстануть на нашій західній границі. Польща буде відбудована і втягнена в австро-слов'янську федерацію, стане вимагати автономії Литва, решта балтійських провінцій, а також Україна».

Герб Австро-Угорщини

Дійсно, коли б Австрія була в змозі засвоїти ідеологію австро-слов'янської федерації, то вона б враховувала українське питання в своїй зовнішній політиці. Що й показало ставлення австрійців до наших проблем ще напередодні війни. Та Австрії не дали можливості врахувати користь від співпраці з народами, які входили до її складу. Занадто багато прихильників Антанти виявилося серед держав Європи, Азії і Америки.

Другою перешкодою для реалізації австрійських задумів була польська квестія. Що це означало? З кінця XIX ст. Австрія змушена була опертися в своїй внутрішній політиці на поляків. Останні ж, у повній відповідності зі своєю природою, відносилися негативно до всяких «українських фантазій». Полонофільська політика Відня, яка напередодні війни почала хитатися, з початком же війни, навпаки, посилилася.

Мапа Австро-Угорщини

У результаті хід війни приніс центральним державам російську Польщу і мало не привів до втрати Австрією Галичини. Це й змусило Австрію остаточно віддати перевагу полонофільській орієнтації і позбавило українофільську течію всяких надій на краще. Висловилося це в акті від 5 листопада 1916 р. про проголошення незалежної Польщі і, як сказано в документі, «заповідана відрубність Галичини».

По-іншому дивилися на українську справу в Німеччині. Там хоча б у пресі справа ця оцінювалася досить відверто. Майбутня самостійна Українська держава розглядалася як противага Росії і Польщі. Вона повинна була б відгороджувати Росію від Константинополя і Малої Азії. З іншого ж боку, Україна разом з Німеччиною стискала б, немов велетенькими лещатами, небезпечну для Прусії Польщу. Це стало заповітною мрією німецької політики в Східній Європі.

Герб Російської Імперії

Прикриваючись ідеєю об'єднання усіх руських земель, російське самодержавство планувало приєднати Галичину, Буковину та Закарпаття. Австро-Угорщина, в свою чергу, претендувала на Поділля і Волинь.

Герб Германської Імперії

Німеччина вважала, що «Росія повинна віддати... прибалтійські провінції..., частину Польщі і Донецький басейн з Одесою, Кримом і Приазов'ям...». Характер війни з боку обох союзників був імперіалістичним.

Плани ворогуючих держав щодо українських земель напередодні Першої світової війни

Країна	Території, на які претендувала
Німеччина*	Придніпров'я, Донбас, Крим (згодом Україна загалом)
Австро-Угорщина	Волинь, Поділля
Туреччина*	Володіння, що були втрачені у війнах з Росією у XVIII—XIX ст. (Південь України, Крим)
Росія	Західноукраїнські землі (Закарпаття, Східна Галичина, Буковина)
Румунія*	Північна Буковина, Бессарабія

* Жодна з названих країн на початок Першої світової войни не мала чітких планів щодо українських земель.

Українці в російській та австро-угорській арміях

Назва	Кількісний склад до війни, млн осіб	Мобілізовано, млн осіб
		На кінець 1914 р.	Загалом у роки війни	Із них етнічні українці
Російська армія	1,4	6,5	15,5 (12,8 — селяни)	4,5
Австро-угорська армія	0,4	2,5	9	0,3