Запитання:

1. Що таке «українське питання» і як воно впливало на відносини між Росією і Австрією?

2. Охарактеризуйте місце України у воєнних планах Росії, Австро-Угорщини і Німеччини. Яки чинники визначали ці плани? Порівняйте, зробить висновки.

3. В чому головна помилка Австрії і Росії щодо українства?

3. Заснування Головної української ради у Львові. Формування легіону Січових стрільців.

В останні роки перед війною український політичний і культурний рух в Галичині і Буковині добивався чимраз більшого успіху. Українці тут мали більший досвід громадської і політичної діяльності. Але серед українців Галичини не було єдності щодо майбутнього краю. Русофіли робили ставку на перемогу Росії в війні, яка мала визволить краї від польско-австрійської неволі, і прагнули стати частиною Великої неподільної Російської імперії. Проте їх вплив у Галичині був незначним. Головні українські парламентські партії Галичини (Національно-демократична, Радикальна і Соціал-демократична) були лояльними до австрійського уряду і налаштовані антиросійські. , що мали парламентські фракції. Ще наприкінці 1912 р. на з'їзді провідних діячів галицьких партій і організацій було ухвалено, що у випадку війни між Австро-Угорщиною і Росією українці повинні підтримати австрійців, які допоможуть перетворити Галичину у «Український П'ємонт» — центр об'єднання усіх українських земель.Вже на початку війни 2 серпня 1914 р. вони створили Головну Українську Раду у Львові, яка закликала галичан боротися за визволення України шляхом підтримки Австрії. Головою Ради було обрано К. Левицького. У ті ж дні була створена Центральна Бойова Управа, яка звернулась до уряду з проханням дозволити сформувати легіон Українських січових стрільців. Згода була отримана, бо цісареві потрібно було гарматне м'ясо. Більше 20 тис. добровольців записалося в Легіон, але завдяки інтригам польських політиків, які зрозуміли, що легіон може стати зародком української регулярної армії, цісар обмежив чисельність його до 2,5 тис. стрільців. Легіон УСС був включений до складу австрійської армії. Легіонери воювали під синьо-жовтими національними прапорами, мали власні нагород, наприклад, орден «Золотий тризуб». Першим командиром легіону був колишній директор гімназії М. Галушинський. Як правило, у стрільці вступали члени воєнізованих українських гімнастичних товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт». Перше бойове хрещення січові стрільці отримали 2 травня 1915 р. при обороні гори Маківка.

Бойовий шлях Українських Січових Стрільців (УСС)

Дата	Подія
Кінець серпня 1914 р.	Формування першої (Д. Вітовський) і другої (Е. Коник) сотні у Львові
30 серпня 1914 р.	Передислокація легіону УСС до Стрия
3 вересня 1914 р.	Складення січовиками присяги
Початок вересня 1914 р.	Передислокація січовиків на Закарпаття (с. Страбичів біля Мукачева)
27—28 вересня 1914 р.	Перші бої січовиків на Ужоцькому і Верецькому перевалах
Вересень 1914 р.	Дії партизанських двадцяток січовиків у Карпатах
Жовтень 1914 р.	Участь УСС у контрнаступі австрійських військ
Грудень 1914 р. — січень 1915 р.	Охоронно-розвідувальна служба на Карпатських перевалах
Січень 1915 р.	Участь УСС в австро-німецькому наступі в Карпатах
29 квітня — 2 травня 1915 р.	Бій на г. Маківка
30 травня — 1 червня 1915 р.	Бої під Болеховим
Кінець червня 1915 р.	Бої за Галич
28 серпня — 2 вересня 1915 р.	Бої стрільців у межиріччі Серету і Стріпи
10 жовтня — 3 листопада 1915 р.	Семиковецький бій на р. Стріпа
Грудень 1915 р.	Переформування куренів УСС у полк
17 серпня 1916 р.	Поразка полку УСС під Потуторами, стрільці не стримали російського наступу
Серпень 1916 р.	Наказ про розформування полку і створення на його основі двох куренів — бойового і резервного
Вересень 1916 р.	Розгром УСС під Бережанами (г. Лисоня). Із полку залишилося 150 осіб
Вересень 1916 р. — лютий 1917 р.	Період переформування і поповнення підрозділів стрільців. Культурно-освітня діяльність стрільців на Волині
Лютий 1917 р.	Повернення стрільців на фронт під командуванням Ф. Кікаля
Червень—липень 1917 р.	Бій під Конюхами
Липень 1917 р.	Похід до р. Збруч
Січень—листопад 1918 р.	Похід на Правобережжя. Бої з більшовиками під Херсоном і Олександрівськом. Участь у німецько-австрійській окупації. Повернення на Буковину

Сама ж Головна Українська Рада проіснувала до 5 травня 1915 р., коли внаслідок об’єднання її з Союзом визволення України була тимчасово створена Загальна Українська Рада з К. Левицьким на чолі. Політичними вимогами Головної Ради було утворення самостійної України на територіях Росії і широка національно-територіальна автономія української Галичини і Буковини, об’єднаних в єдиний окремий коронний край. Тобто, Рада не виключала монархічний устрій майбутньої України під короною Габсбургів. Діячі Ради вважали, що перемога Австрії і Німеччини забезпечить незалежність України. «Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце визволеної України!» - таке гасло лунало з Маніфесту , основного програмно-пропагандистського документу Головної Української Ради від 4 серпня 1914 року.

Головна Українська Рада

Українська націонал-демократична партія (УНДП)		Русько-українська радикальна партія (РУРП)		Українська соціал-демократична партія (УСДП)
Координаційний центр Головна Українська Рада (ГУР) (1 серпня 1914 р. — 5 травня 1915 p.). Голова К. Левицький
Мета діяльності
• Захист інтересів українців в Австро-Угорщині в умовах Першої світової війни • Підтримка політики Австро-Угорщини

Організаційне оформлення українського руху на західноукраїнських землях

Українські політичні партії Галичини		Політичні емігранти з Наддніпрянської України
Головна Українська Рада (створена 1 серпня 1914 р.) Голова К. Левицький		Союз Визволення України (4 серпня 1914 р. — червень 1918 р.) Голова Д. Донцов
Загальна Українська Рада (5 травня 1915 р. — листопад 1916 p.). Голова К. Левицький
Українське парламентське представництво Голова Ю. Романчук, заступники Є. Петрушевич, Л. Бачинський