Регламентація автомобільних перевезень пасажирів і багажу згідно Конвенції 1997року

З метою узгодження дій у сфері міжнародних автомобільних перевезень пасажирів і багажу 9 жовтня 1997р. у місті Бішкеку гла­вами урядів Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменії, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Киргизької Республі­ки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджи­кистан, Республіки Узбекистан, України була підписана Конвенція про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу.

8 квітня 1999 року Верховна Рада України прийняла Закон №581-XIV „Про ратифікацію Конвенції про міжнародні автомобіль­ні перевезення пасажирів і багажу ".

Конвенція поширюється на перевізників держав-учасниць конвенції, які виконують перевезення пасажирів у міжнародному сполученні автобусами незалежно від країни їх реєстрації, та має для них обов'язкову силу, а також на перевезення пасажирів та їх багажу автобусами, якщо в договорі перевезення зазначено, що перевезення здійснюється територіями не менш як двох держав-у­часниць і пункт відправлення або пункт призначення розташова­ний на території однієї із держав-учасниць.

Конвенція складається із п'яти глав і Додатку "Правила пере­везення пасажирів і багажу автомобільним транспортом у міжна­родному сполученні держав-учаснщь Співдружності Незалежних Держав", які є невід'ємною частиною. Конвенція регламентує умови та правила перевезень, відповідальність перевізників, поря­док подання претензій та позовів. Умови та правила перевезень

Загальні умови міжнародних автомобільних перевезень паса­жирів і багужу включають в себе організацію перевезень і отри­мання права на їх здійснення, порядок страхування, прикордон­ного, митного, санітарного та інших видів контролю. Вони регламентуються багатосторонніми конвенціями та угодами, наці-ональним законодавством держав-учасниць Конвенції.

Основою організації перевезень пасажирів і багажу автобусами у міжнародному регулярному сполученні є договір про спільну ді­яльність щодо цих перевезень, який укладається перевізниками дер-жав-учасниць, визначає тарифи та розклад руху, попередньо узгод­жені з відповідними компетентними органами транспорту держав.

Перевезення пасажирів і багажу в міжнародному сполученні можуть виконувати перевізники, які є суб'єктами права приватної, колективної, державної або змішаної форм власності. Для здій­снення своєї діяльності вони повинні мати відповідну ліценцію, яка має взаємне визнання державами-учасницями. Видача, про­довження та анулювання ліцензій на виконання міжнародних пе­ревезень пасажирів автомобільним транспортом здійснюється від­повідно до законодавства у державі реєстрації автобусів.

Не допускаються перевезення:

• у багажі та ручній поклажі вибухонебезпечних, отруйних, вогненебезпечних, радіоактивних, хімічних, токсичних, озоноруй- нівних речовин та виробів, які містять їх, наркотичних, психот­ ропних та сморідних речовин;

• багажу, що забруднює рухомий склад, одяг пасажирів, каме­ ри схову та речі, які знаходяться там;

• багажу, що перевищує встановлені норми за розмірами та вагою, а також предмети, перевезення яких заборонено законо­ давством держави, на території якої воно виконується.

Для відкриття маршруту регулярних перевезень пасажирів у міжнародному сполученні перевізникові необхідно:

• по-перше, узгодити з партнером з іншої держави, до якої прокладено маршрут, намір про відкриття маршруту;

• по-друге, надіслати до компетентного органу транспорту сво­ єї держави заявку з поданням таких документів.

Договір про спільну діяльність.

Копію ліцензії на право здійснення пасажирських перевезень у міжнародному сполученні.

Свідоцтво про реєстрацію підприємства з його реквізитами.

Розклад руху на маршруті.

Схему⁷ маршруту із зазначенням прикордонних переходів.

Тарифи на перевезення.

Режим роботи та відпочинку водіїв на маршруті.

Компетентний орган транспорту держави, в який подана за­явка, надсилає до компетентного органу транспорту держави, те­риторією якої прокладений маршрут, прохання про отримання дозволу, заявки на його відкриття з поданням зазначених документів. Після отримання пих дозволів від усіх держав він видає їх перевізникові. Перевізник, у свою чергу, оформляє схему маршру­ту та подає її на погодження до компетентних органів транспорту держав, територією яких прокладено маршрут. Ці органи також узгоджують зміни маршруту, зупинок, розкладу руху, а також зак­риття маршруту.

Компетентні органи транспорту узгоджують з компетентними органами держав Співдружності час перетину кордону автобусами регулярного сполучення та видають перепустку для позачергового перетину кордону.

Автобуси для міжнародних перевезень пасажирів у регулярно­му сполученні обладнуються переднім та боковим трафаретами з найменуванням початкового та кінцевого пунктів маршруту.

Відправлення і прибуття автобусів міжнародного сполучення здійснюється з автовокзалу (автостанції), на якому надається ін­формація про правила перевезень, розклад руху, вартість і умови проїзду та перевезення багажу, послуги автовокзалу, про роботу інших видів транспорту.

Тарифи на перевезення узгоджуються перевізниками.

Державні компетентні органи в галузі автомобільного тран­спорту розробляють та затверджують єдині форми квитка, багаж­ної квитанції та формуляру.

Квиток повинен містити такі основні дані:

- найменування автовокзалу (автостанції) відправлення та призначення;

• номер квитка (позначений друкарським способом);

• вартість проїзду;

• дату видачі квитка;

• дату та час відправлення;

• номер місця для сидіння;

• місце видачі квитка;

• номер рейсу.

При перевезенні багажу пасажирові видається багажна квитан­ція. Багаж вважається виданим пасажиру в тому разі, коли перевіз­ник передав його особі, яка пред'явила багажну квитанцію. Якщо багажна квитанція відсутня, перевізник має право передати багаж особі, яка довела належність їй цього багажу. Якщо особою, що претендує на отмання багажу без квитанції, подається недостатня кількість доказів належності їй багажу, перевізник має право вима­гати від неї внесення відповідної застави, яка повертається після закінчення одного року з дня її внесення. Багаж, не затребуваний після прибуття автобуса на кінцевий пункт незалежно від того, бу­ла видана на нього багажна квитанція чи ні, здається на відпові­дальне зберігання, за яке береться плата з пасажира при одержан­ні багажу. Перевізник може доручити зберігання багажу третій особі, яка має право на отримання винагороди за його зберігання.

Багаж, не доставлений пасажирові протягом чотирнадцяти днів з дня надходження його заявки про видачу, вважається загуб­леним. Якщо багаж, що вважався загубленим, знайдено протягом року з дня, коли пасажир вимагав його видачі, перевізник пові­домляє про це пасажира. Протягом тринадцяти днів з дня отри­мання повідомлення пасажир може вимагати доставити багаж чи в пункт відправлення, чи в пункт призначення.

Під час здійснення міжнародних автобусних перевезень паса­жир зобов'язаний, зокрема, придбати квиток та сплатити переве­зення багажу, зайняти зазначене у квитку місце, зберігати квиток до кінця поїздки та пред'яаіяти його контролюючим особам.

Пасажир міжнародного маршруту має право перевозити з со­бою в автобусі:

• безоплатно одну дитину віком до 5 років — без надання ок­ ремого місця;

• віком від 5 до 10 років — з 50-відсотковою знижкою вартос­ ті повного квитка, з наданням окремого місця;

• під час перевезення двох і більше дітей віком до 10 років один з них перевозиться безплатно, інші — з 50-відсотковою знижкою вартості повного квитка, з наданням окремого місця;

• безоплатно одне місце ручної поклажі;

• дрібних звірів і птахів у клітках, тварин (собак, котів) за пла­ ту, встановлену перевізником, з наданням при посадці на тварин, що перевозяться, документів, виданих ветеринарною службою держави, з якої тварина вивозиться.

Водій і пасажири автобуса міжнародного сполучення повинні мати належним чином оформлені документи на право перетину кордону.

_:В.ідповіда,'Іьність_перевізника

Перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну здо­ров'ю пасажира, чи пошкодження багажу під час перевезення у зв'язку:

- зі смертю, тілесними ушкодженнями чи будь-якою іншою шкодою, заподіяною здоров'ю пасажира незаіежно від місця, ча су події (під час перевезення, посадки, висадки чи завантаження, розвантаження багажу);

- з повною або частковою втратою багажу чи його пошкод­женням.

Перевізник несе відповідальність як за свої дії, так і за дії ін­ших осіб, послугами яких він користується під час виконання зо­бов'язань, покладених на нього договором перевезення.

Загальна сума відшкодування збитків, яка повинна бути спла­чена перевізником у зв'язку з однією і тією ж подією, визначаєть­ся судами Сторін відповідно до їх національного законодавства.

Перевізник звільняється від відповід альності за шкоду, запо­діяну пасажирові, чи втрату, пошкодження (зіпсуття) багажу, як­що причиною подій були обставини, наслідки яких перевізник незважаючи на вжиті заходи не зміг передбачити й уникнути, а та­кож якщо ушкодження здоров'я чи багажу виникли внаслідок де­фекту багажу, який містив речовини, що швидко псуються чи за­боронені для перевезення.

Для зняття із себе відповідальності перевізник не може посила­тися на фізичні чи психічні вади водія, на несправність автобуса.

Перевізник звільняється повністю чи частково від відповідаль­ності, якщо ушкодження виникло з вини пасажира.

Якщо ушкодження завдане діями або недоглядом третьої осо­би, перевізник відповідає за все пошкодження. Претензії та позови

Пасажир має право подати претензію перевізнику протягом семи днів з дня прибуття пасажира в пункт призначення. У разі захворювання пасажира, якщо він за станом здоров'я не здатен подати претензію, цей термін може бути подовжений до одужан­ня пасажира.

Право на подання позову у зв'язку із завданням ушкодження здоров'ю пасажира зберігається протягом трьох років. Строк дав­ності відраховується з дня, коли особа, якій було завдано ушкод­ження, дізналася чи повинна була дізнатися про це.

Право на подання позову у зв'язку з повною або частковою втратою багажу чи його пошкодження зберігається протягом од­ного року. Строк давності відраховується з дня прибуття тран­спортного засобу до пункту призначення пасажира або у разі неп­рибуття з дня, коли він повинен був туди прибути.

Подання претензії у письмовій формі призупиняє перебіг строку давності до того дня, доки перевізник у письмовій формі повідомить про незадоволення претензії, додавши до неї відповід­ні документи. У разі часткового визнання поданої претензії пере­біг строк>' давності поновлюється лише стосовно тієї частини пре­тензії, яка залишається предметом спору. Видатки, пов'язані з доведенням фактів, викладених у претензії, або з відповіддю на неї, а також поверненням документів, що стосуються справи, не­се Сторона, яка посилається на ці факти. Подання подальших претензій з того ж питання не перериває строку давності, якщо перевізник не погоджується їх розглядати.