Регламентація автомобільних перевезень пасажи­рів і багажу згідно з Конвенцією капп

В рамках Комітету з внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії була підготовлена і 1 березня 1973р. відкрита для підписання Женевська конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (КАПП).

Конвенція спочатку була підписана тільки деякими країнами, внутрішнім правом яких були прийняті її положення. 5 липня 1978 р. приймається Протокол до Женевської конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (КАПП).

12 квітня 1994 р. Женевська конвенція про договір міжнарод­ного автомобільного перевезення пасажирів і багажу (КАПП) на­буває чинності.

Конвенція КАПП складається із семи глав, положення яких визначають.

1. Галузь застосування конвенції.

2. Осіб, за яких перевізник несе відповідальність.

3. Транспортні документи.

4. Відповідальність перевізника.

5. Претензії і позови.

6. Недійсність умов договору, що суперечать Конвенції.

7. Заключні положення.

Розглянемо детальніше основні положення цієї Конвенції.

Галузь застосування конвенції

Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення пасажирів і їх багажу транспортними засобами, якщо в договорі зазначено, що перевезення здійснюється територією хоча б двох держав, і що пункт відправлення і пункт призначення знаходяться на території однієї із держав-учасниць договору. При цьому застосування Конвенції не залежить від місця проживання та громадянства сторін, що укладають договір.

Особи, за яких перевізник несе відповідальність.

Перевізник відповідає за дії та упущення своїх агентів і будь-яких інших осіб, послугами яких він користується для виконання! покладених на нього договором автомобільного перевезення зобов’язань

Транспортні документи

У разі перевезення пасажирів перевізник повинен видати ін­дивідуальний або колективний квиток, у якому зазначаються наз­ва й адреса перевізника, а також вказівка на те, що договір підпа­дає під чинність положень Конвенції КАПП навіть за наявності застережень, що суперечать цьому. Квиток, якщо не доведено ін­ше, слугує доказом наявності у ньому вказівок. Відсутність, неп­равильне оформлення чи втрата квитка не стосуються існування чи дійсності договору перевезення.

Якщо квиток не є іменним, його можна передати до початку перевезення іншій особі.

При перевезенні багажу перевізник може видати багажну кви­танцію, в якій зазначається кількість і характер багажу, що здаєть­ся для перевезення, назва й адреса перевізника, а також вказівка на те, що договір підпадає під дію положень Конвенції КАПП на­віть за наявності застережень, що суперечать цьому. В разі прохан­ня пасажира видача цієї багажної квитанції обов'язкова.

Багажна квитанція є підтвердженням, якщо не доведено інше, зазначених в ній вказівок; за відсутності в ній застережень вважа­ється, що багаж зданий у хорошому стані.

Багаж видається перевізником тільки правомірній особі (пред'явнику багажної квитанції). В разі недоведеності права на багаж (за відсутності багажної квитанції) претендент може внести задаток, котрий повертається через рік після дня його внесення.

Якщо багаж не витребуваний після прибуття транспортного засобу, він здається перевізником на зберігання за рахунок паса­жира у відповідне місце. Зберігання багажу регламентується також законодавством держави місця здачі багажу на зберігання.

Відповідальність перевізника

По-перше. Перевізник несе відповідальність за втрату, пов'яза-^ зі смертю, тілесними пошкодженнями чи нанесенням будь-я-^К°І іншої шкоди фізичному або психічному здоров'ю пасажира ^в Результаті події, пов'язаної із перевезенням, яка мала місце або

його

час перебування пасажира в транспортному засобі, або під час

посааки чи висадки, або у зв'язку із завантаженням чи ви-

^Вантаженням багажу.

Перевізник не може посилатися з метою зняти з себе відпові­дність ні на фізичні чи психічні вади водія, ні на пошкодження чи зіпсування транспортного засобу, ні на вину особи, у кот­рої був найнятий транспортний засіб.

Перевізник звільняється від відповідальності, якщо причиною випадку стали обставини, наслідків яких перевізник не міг уникну­ти, хоч і вжив усі необхідні в цьому конкретному випадку заходи.

Загальна сума відшкодування, яке повинен виплатити перевіз­ник у зв'язку з однією і тією ж подією, не може перевищувати 250 тисяч франків на одного потерпілого. Держава-учасниця конвен­ції може встановити більшу межу чи взагалі її не встановлювати.

Пр-друге. Перевізник відповідає за багаж з моменту прийнят­тя його для перевезення до моменту його доставки чи здачі на збе­рігання.

Перевізник несе відповідальність за витрати, пов'язані з пов­ною або частковою втратою багажу і його пошкодженням.

Посилання перевізник на фізичні чи психічні вади водія, на пошкодження чи зіпсування транспортного засобу, чи на вину особи, у котрої був найнятий транспортний засіб — відповідаль­ності з нього не знімають.

Перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата чи пошкодження пов'язані з дефектом самого багажу, з особливим ризиком, викликаним тим, шо багаж містить речовини чи пред­мети, які швидко псуються, чи небезпечні для перевезення, або у випадку, коли втрата чи пошкодження вантажу відбулися в ре­зультаті обставин, котрих перевізник, незважаючи на вжиті захо­ди, необхідні в цьому конкретному випадку, не міг уникнути і наслідкам яких не міг запобігти.

Багаж, не доставлений упродовж чотирнадцяти днів із дня, ко­ли пасажир вимагав його видачі, вважається втраченим.

Якщо багаж, що вважався втраченим, знайдений упродовж року з дня вимоги пасажиром його видачі, перевізник докладає всіх належних зусиль для повідомлення про це пасажира. Упро­довж тридцяти днів із дня отримання повідомлення пасажир мо­же вимагати доставити багаж або в пункт відправлення, або в пе­редбачений для доставки пункт після повернення отриманої компенсації за шкоду, пов'язану із втратою, але зі збереженням всіх можливих прав на відшкодування за прострочення доставки.

В разі провини за повну чи часткову втрату багажу або за йо­го пошкодження перевізник сплачує суму, що не перевищує 500 франків на одиницю багажу і 2 тисячі франків на пасажира. Крім цього перевізник повинен сплатити тисячу франків кожному пасажирові, чиї особисті речі чи предмети ручної поклажі втрачені або пошкоджені.

Претензії і позови

Якщо пасажир отримує багаж і не висуває претензій щодо нього, то вважається, що багаж отримано повністю і в хорошому стані.

Пасажир має право висунути претензію перевізнику усно чи в письмовому вигляді упродовж семи наступних днів із моменту фактичного прийняття ним багажу.

З усіх спорів, що виникли з приводу перевезень, позивач мо­же за своїм вибором звернутися крім компетентних судів держав-учасниць Конвенції, призначених сторонами за згодою, до судів держави, на території якої розташована:

- головна контора відповідача, його звичайне місце проживан­ ня чи контора, за посередництвом якої було укладено договір пе­ ревезення, або

- місце, де була заподіяна шкода, або — місце відправлення чи призначення.

Право на висування позову у зв'язку зі смертю, тілесними пошкодженнями чи іншою шкодою фізичному або психічному здоров'ю пасажира втрачається після закінчення трьох років.

Термін давності відраховується від дня, коли особа, котрій бу­ла нанесена шкода, дізналася чи повинна була дізнатися про це, але не може перевищувати п'яти років починаючи з дня дорож­ньо-транспортної пригоди.

Право на висування позову щодо перевезення, що підпадає під дію конвенції, крім позовів у зв'язку зі смертю, тілесними пошкодженнями чи іншою шкодою фізичному або психічному здоров'ю пасажира, втрачається в усіх випадках після закінчення одного року.

Термін давності відраховується від дня прибуття транспортно­го засобу в пункт призначення пасажира чи, у випадку неприбут­тя, з дня, коли він повинен був туди прибути.

Висування претензії в письмовому вигляді призупиняє перебіг давності до того дня, коли перевізник в письмовому вигляді від­хилив претензії з поверненням доданих до неї документів, вруче­них йому для її обгрунтування. У випадку часткового визнання висунутої претензії перебіг давності поновлюється тільки щодо ті­єї частини претензії, котра залишається предметом суперечки. Тягар доведення факту отримання претензії або відповіді на неї, а також повернення документів, що стосуються справи, покладається на сторону, котра посилається на цей факт. Висування подапьших претензій з того ж питання не призупиняє перебіг давності, якщо перевізник не погоджується їх розглядати.