Тема 18. Семіотика уражажень ендокринної системи. Гіпоталамо-гіпофізарна система

Синдроми часткового або повного виключення гіпофіза (гіпопітуітарний синдром) проявляються:

1. гіпоталамо-гіпофізарною кахексією (загальна слабість, адинамія, ано-рексія, сонливість, ведучий симптом — прогресуюче виснаження, не пов’язане з об’ємом та характером їжі);

2. гіпофізарним нанізмом (карликовістю) — затримка росту у віці 2—5 років, будова тіла пропорційна, недорозвинена м‘язева система, волосся рідке, тонке, інтелект збережений, статеві органи недорозвинені;

3. гіпоталамо-гіпофізарним ожирінням - швидше набирання в масі тіла, товщина підшкірно-жирової клітковини збільшена рівномірно, але найбільш інтенсивно жир відкладається в ділянці молочних залоз, стегон, живота. В цих. місцях на шкірі можуть бути темпі смужки від розтягнення; підвищена пітливість, підвищений артеріальний тиск, серцебиття — це ознаки порушення гіпоталамусу;

4. адіпозо-генітальною дистрофією — поєднання ожиріння із гіпогеніта-лізмом, буває у дітей шкільного віку і підлітків. Часто спостерігаються невротичні прояви, емоційна нестійкість;

5. нецукровим діабетом —полідіпсія і поліурія з низькою від­носною щільністю сечі. Може бути проявом ураження гіпопаламо-гіпофізарної системи (хвороби Іценко-Кушинга гігантизму, адіпозогенітальної дистрофії):

Синдроми гіперфункції гіпофізу

І) синдром чи хвороба Іценко-Кушинга, в основі яких лежить по­рушення функції не тільки гіпоталамо-гіпюфізарного апарату, а й наднирникова гіпер-функція: слабість, прогресуюче ожиріння, наявність стрій на шкірі живота, головний біль, гіпертрихоз, шкірні висипання по ти­пу вугрів, дрібні підшкірні петехії, остеспороз, відставан­ня в рості, атрофія м’язів кінцівок, артеріальна гіпертензія, тахікардія;

2) гігантизм - у дітей проявляється пропорційним посиленням росту скелета, органів і тканини. Хворі скаржаться на головний біль, болі в кінцівках, порушення зору, можуть бути ознаки гіпогонадизму і гіпофункції щитовидної залози. В подальшому з'являються ознаки диспропорції скелету (довгі кінцівки, короткий тулуб, зменшена голова).

Щитовидна залоза

Синдром гіперфункції щитовидної залози з її гіпертрофією.

Скарги на підвищену збудливість, серцебиття, похудіння, тремор, підвищену пітливість, випадіння волосся, порушення пам’яті, витрішку­ватість, плаксивість. Характерна ознака — наявність збору (збіль­шення щитовидної залози різного ступеня). На передній і бокових по­верхнях шиї пальпується рівномірно збільшена залоза, еластичної кон­систенції, різної щільності. Можуть виявлятися один або декілька вуз­лів в товщині залози. У деяких хворих збільшена залоза може розташовуватися довкола трахеї (кільцевий зоб) або за грудиною, злегка виступаючи над рукояткою грудини. Прийнято виділити 5 сту­пенів збільшення щитовидної залози:

О - щитовидна залоза не пальпується;

1. - пальпується перешийок;

2. - збільшена залоза визначається не тільки пальпаторно, а й помітна при ковтанні;

3. збільшення щитовидної залози визначається оком (“товста шия”);

4. - замінена конфігурація шиї, зоб добре видно;

5. - дуже великий зоб;

У більшості хворих визначається екзофтальм, тахікардія, тахіпное, напади болю в животі, іноді блювота, рідкі випорожнення.

Синдром вродженого гіпотиреозу, атиреозу (мікседеми).

При вродженому атиреозі дитина млява, слабо реагує на оточуюче середовище, відстає у фізичному і психомоторному розвитку. Обличчя широке, ніс сплющений, рот відкритий, великий язик виступає з рота. Гіперкератоз, волосся сухе, голос хриплий, гіпотермія, закрепи.

Кретинізм (зустрічається в ендемічній по зобу місцевості) у більш старших дітей відставання в розумовому розвитку до дебільності, мо­жуть бути ознаки органічного ураження нервової системи, гіпогонадизм.