Тема 5. Організація тваринництва

1.Відтворення стада тварин.

2.Організація скотарства.

3. Організація свинарства.

4. Організація птахівництва.

1. Відтворення стада тварин

Відтворення стада – це регулярна заміна тварин того ж самого призначення молодшими і більш продуктивними. Відтворення буває просте (коли заміну тварин проводять тією ж кількістю голів) і розширене (поповнення стада більшою кількістю тварин). При цьому необхідно добиватися, щоб поголів’я замінювалося більш якісними тваринами, тобто з кращими породними й племінними якостями, більш продуктивними.

Різні види тварин мають неоднакові терміни відтворення. Наприклад, у корів він починається з 27-30 місяців і більше, а свиноматки перший приплід дають у 14-15 місяців.

Вибуття із стада дорослих тварин внаслідок старіння, захворювання, зниження продуктивності називають вибракуванням, а поповнення стада – ремонтом. Молодняк, що вирощується для ремонту, називають ремонтним, а інший надремонтним. При цьому відтворення стада відбувається внаслідок вирощування власного молодняку, або в результаті надходження його з інших господарств.

Для організації раціонального відтворення стада необхідно забезпечити: своєчасне запліднення ремонтного молодняку, ліквідацію яловості й підвищення плодючості маток; повне збереження приплоду; поліпшення племінних якостей (за допомогою діючих племзаводів і племпідприємств); своєчасне вибракування малопродуктивних і непридатних для розведення тварин.

2. Організація скотарства

Відповідно до виробничого напряму підприємства з виробництва продукції скотарства поділяються на молочні, молочно-м’ясні, м’ясо-молочні, відгодівельні.

У спеціалізованих молочних підприємствах питома вага корів у структурі стада становить 50 – 60 %. Особлива увага звертається на продуктивність корів (одержують 4000–5000 л молока від однієї голови), якість молока та на вдосконалення відносин з молокопереробними підприємствами.

Молочно-м’ясні і м’ясо-молочні підприємства є найбільш поширеним типом господарств, що займаються скотарством. Питома вага корів у них до 50%, молочна продуктивність – 3000–3500 л молока на корову, середньодобовий приріст живої маси – понад 600 г.

Відгодівельні підприємства, як правило, не мають власного основного стада, а відгодовують закуплений молодняк великої рогатої худоби.

На фермах великої рогатої худоби виділяють такі виробничі групи тварин: дійні корови, корови сухостійного періоду, молодняк до 6 місяців, молодняк на дорощуванні віком 6-12 місяців, тварини на відгодівлі та нагулі (молодняк старше 12 місяців і вибракувана доросла худоба), племінні тварини. Групи тварин розбивають на підгрупи: корови – до 200 голів, відгодівельний молодняк – до 300 голів.

Для утримання молочного стада застосовують в основному три способи: 1) прив’язний, 2) безприв’язний із вільно вигульним утриманням на глибокій підстилці; 3) безприв’язно – боксовий. Вибір способу утримання тварин залежить від природних умов, характеру і структури кормовиробництва.

Однією із перспективних у молочному скотарстві є поточно-цехова система виробництва молока і відтворення стада. При цьому виробничий процес поділяється на окремі цикли відповідно до фізіологічного стану тварин. Система передбачає поділ тварин на 3-4 групи (цехи): 1) підготовки корів і нетелів до отелення (сухостійний); 2) отелення; 3) роздоювання та запліднення корів;

4) виробництво молока. Успіх залежить від організації годівлі тварин, умов їх утримання і матеріального стимулювання працівників.