- •54010, М. Миколаїв, вул. Паризької Комуни, 9 вступ
- •Тема 1. Предмет, завдання і методи дисципліни
- •Сутність та предмет науки
- •2. Методи науки та прийоми дослідження
- •Контрольні питання
- •Тема 2. Система ведення господарства
- •1. Економічна суть та класифікація системи ведення господарства
- •2. Системи рослинництва, тваринництва, підсобних виробництв
- •Контрольні питання
- •Тема 3. Види і організаційно-економічні основи сільськогосподарських підприємств та об’єднань
- •1. Реформування економіки і розвиток різних форм власності та господарювання
- •2.Організаційно-економічні основи сільськогосподарських підприємств
- •3. Організація фермерських і особистих селянських господарств
- •Організаційні форми агропромислових об’єднань
- •Контрольні питання
- •Тема 4. Організація використання землі
- •Розподіл земель за цільовим та господарським призначенням
- •2. Види родючості ґрунту, якісна і економічна оцінка стану і ефективності використання земель
- •3. Методика грошової оцінки земель
- •4. Організація землевпорядкування території аграрних формувань
- •Контрольні питання
- •Тема 5. Організація використання засобів виробництва
- •1. Сутність, засоби виробництва, джерела їх формування і відтворення
- •Комплектування господарств засобами виробництва і організація їх використання
- •Організація внутрішньогосподарського транспорту
- •4. Організація технічного обслуговування, ремонту та зберігання техніки
- •5. Організація нафто - та електрогосподарства
- •Контрольні питання
- •Тема 6. Організація використання трудових ресурсів
- •1. Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів аграрних формувань
- •2. Основні принципи і прогресивні форми організації праці
- •3. Організація робочих місць
- •Тема 1. Спеціалізація, поєднання галузей та розміри сільськогосподарських підприємств.
- •Сутність, фактори, види та показники спеціалізації аграрних підприємств.
- •Обґрунтування раціонального поєднання галузей і організації виробничих типів сільськогосподарських підприємств
- •3. Оптимальні розміри підприємств
- •Контрольні питання
- •Тема 2. Господарський (підприємницький) розрахунок в аграрних формуваннях
- •Поняття, принципи господарського (підприємницького) рахунку та його роль у підвищенні ефективності господарювання.
- •2. Організація госпрозрахункових відносин на підприємстві
- •3. Оцінка діяльності, формування і використання доходів госпрозрахункових підрозділів
- •Контрольні питання
- •Тема 3. Організація матеріального стимулювання праці (оплати праці)
- •1. Організаційно-правові основи оплати аграрної праці
- •Формування і використання фонду оплати праці
- •3. Форми і системи оплати праці в сільськогосподарських підприємствах
- •4. Особливості оплати в окремих видах підприємств
- •5. Особливості оплати праці в рослинницьких і тваринницьких підрозділах
- •Оплата праці в обслуговуючих підрозділах
- •Оплата праці керівників, спеціалістів та службовців
- •Контрольні питання
- •Тема 4. Організація рослинництва
- •Завдання з організації ефективного рослинництва
- •Організація виробничих процесів у рослинництві
- •Тема 5. Організація тваринництва
- •Відтворення стада тварин
- •2. Організація скотарства
- •3. Організація свинарства
- •4.Організація птахівництва
- •Контрольні питання
Обґрунтування раціонального поєднання галузей і організації виробничих типів сільськогосподарських підприємств
Сільське господарство складається з комплексу галузей рослинництва (зерновиробництво, овочівництво, садівництво та ін.) і тваринництва (скотарство, свинарство, вівчарство та ін.). Кожна галузь характеризується видом і призначенням кінцевої продукції, певною технологічною схемою виробництва, системою машин, особливістю організації праці та професійним складом працівників. За економічним значенням галузі поділяють на головні, додаткові та підсобні.
Головна галузь визначає спеціалізацію підприємства, тобто її продукція має найбільшу питому вагу в структурі товарної і валової продукції. Додаткові галузі сприяють розвитку головних, тобто в поєднанні з головними забезпечують раціональну побудову виробничої структури господарства і більш повне використання землі, техніки та робочої сили, а в цілому – максимальне виробництво продукції з мінімальними затратами. Підсобні галузі, як правило, зосереджені на несільськогосподарському виробництві: переробні цехи або заводи (консервні, олійні, молочні та ін.); з виготовлення будівельних матеріалів (цегли, черепиці та ін.); обслуговуючі підрозділи (ремонтні майстерні, кузні, автомобільні господарства, електрогосподарства та ін.); підрозділи побутового призначення (хлібопекарні, їдальні, швейні майстерні та ін.)
Додаткові і підсобні галузі господарства повинні раціонально співпрацювати з головними. І це дає такі позитивні наслідки: 1) вони використовують сировину і відходи головних галузей, що зменшує втрати сільськогосподарської продукції (наприклад, у господарстві з головною зерно - виробничою галуззю в якості додаткових галузей можуть бути скотарство, свинарство або птахівництво, в яких зерно відіграє важливу роль угодівлі тварин); 2) більш раціонального використовуються основні ресурси виробництва; 3) збільшується виробництво продукції і придутки господарства та його працівників.
Сукупність господарств одного напряму спеціалізації, розміщених у певних природно-кліматичних умовах з однаковим рівнем поєднання галузей і інтенсивності виробництва, становлять виробничий тип сільськогосподарських підприємств. Науково обґрунтована спеціалізація і поєднання галузей господарства є основою організації раціонального виробничого типу підприємства, в якому виробництво ведеться на основі інтенсивних та ресурсозберігаючих технологій.
Слід зазначити, що не завжди до одного виробничого типу можна віднести господарства з однаковою провідною галуззю. Наприклад, при поєднанні молочного скотарства з садівництвом і того ж скотарства з овочівництвом, адже підприємство одержує різну кінцеву продукцію. Тобто господарства з однаковою головною галуззю за різного їх поєднання слід поділяти на підтипи.
В Україні є кілька типів підприємств. У регіонах, наприклад, зернового виробництва (до яких відноситься перш за все південь країни) є такі підтипи: зерново-скотарський, зерново-свинарський, зерново-овочівницький, зерново-садівницький та ін.