- •1. Місце охорони праці в структурі інших дисциплін.
- •2. Зміст та соціальне значення охорони праці.
- •3. Мета та завдання курсу «Охорона праці».
- •Законодавча та нормативна база України з охорони праці.
- •2. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві.
- •1. Навчання з питань охорони праці.
- •2. Навчання з питань пожежної безпеки.
- •1. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві.
- •2. Спеціальне розслідування нещасних випадків на виробництві.
- •3. Розслідування та облік випадків хронічних
- •4. Розслідування та облік аварій на виробництві.
- •Виробнича санітарія як наука, її визначення та значення.
- •2. Основні вимоги чинного законодавства до організації, розміщення виробництва та створення нормативних умов праці.
- •3. Небезпечні та шкідливі виробничі чинники.
- •4. Метеорологічні умови виробничого середовища.
- •1. Шкідливі речовини та їх небезпека.
- •2. Гігієнічне нормування шкідливих речовин.
- •Методи боротьби з шкідливими речовинами, що потрапляють в повітря робочої зони.
- •Природне освітлення.
- •3. Штучне освітлення.
- •Шум, його нормування, дія на організм.
- •2. Ультразвук та інфразвук, нормування дія на організм.
- •Вібрація. Нормування, дія на організм.
- •1. Джерела та фактори виробничих небезпек.
- •2. Методи знаходження та вивчення джерел та
- •Факторів виробничого травматизму.
- •3. Електробезпека
- •1. Горіння та пожежнонебезпечні властивості
- •2. Категорування примiщень та споруд за вибухо-пожежною I пожежною небезпекою.
- •3. Організаційно - технічні заходи забезпечення пожежної безпеки.
- •4. Технічні засоби протипожежного захисту.
- •1. Основные понятия и значимость пожарной безопасности.
- •2. Общая схема обеспечения пожарной безопасности объектов народного хозяйства.
- •3. Законодательная и нормативно-правовая база пожарной безопасности.
- •4. Пожароопасные свойства веществ и материалов.
- •5. Категорирование помещений, сооружений, классифи-кация зон по взрывопожарной и пожарной опасности.
- •6. Системы обеспечения взрывопожарной безопасности объекта.
- •7. Технические средства противопожарной защиты.
2. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві.
Однією з функцій сучасної держави є проведення соціальної політики, спря-мованої на підвищення безпеки праці. Здійснення цієї функції неможливе без відповідного державного управління охороною праці.
Державне управління охороною праці здійснюють:
Кабінет Міністрів України.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.
Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в галу-зі охорони праці, спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центра-льних органів виконавчої влади щодо створення безпечних і здорових умов праці та нагляду за охороною праці. З метою координації діяльності органів державного управління охороною праці при Кабінеті Міністрів створена Наці-ональна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці до середини 2005 р. був Державний комітет України з нагляду за охороною праці - Держнаглядохоронпраці.
15 листопада 2005 р. Постановою Кабінету міністрів України № 1090 було затверджено Положення про Держпромгірнагляд.
Здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалі-зує державну політику в цій галузі та здійснює контроль за виконанням функ-цій державного управління охороною праці міністерствами, відомствами, міс-цевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Рішення, прийняті спеціально уповноваженим центральним органом викона-вчої влади з нагляду за охороною праці в межах його компетенції, є обов'язко-вими для виконання.
Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади розробляють і ре-алізують за участю профспілок галузеві програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, здійснюють методичне керівництво діяльністю підприємств галузі з охорони праці, створюють у разі потреби ава-рійно-рятувальні служби, здійснюють керівництво їх діяльністю, здійснюють відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах галузі. (Мінпра-ці, МОЗ, МНС ).
Місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування спрямовується на те, щоб у повсякденному житті набував практичного змісту та підтверджувався найголовніший принцип державної політики у сфері охоро-ни праці - пріоритет життя і здоров'я працівників.
Державний нагляд за охороною праці. З метою забезпечення виконання ви-мог законодавства з охорони праці в Україні створена система державного наг-ляду, відомчого і громадського контролю з цих питань.
Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно – правовіх актів здійснюють:
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці - Держпромгірнагляд.
Спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпе-ки - Комітет ядерного регулювання Міністерства охорони природного середо-вища.
Спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпе-ки - Департамент пожежної безпеки Міністерства з питань надзвичайних си-туацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катаст-рофи.
Спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці – Го-ловний державний санітарний лікар та санітарно-епідеміологічна служба Мі-ністерства охорони здоров'я.
Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких го-сподарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політич-них формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого само-врядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.
Діяльність кожного органу державного нагляду за охороною праці регулює-ться відповідним законом України, а саме: «Про охорону праці», «Про викори-стання ядерної енергії і радіаційну безпеку», «Про пожежну безпеку», «Про за-безпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та іншими документами, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міні-стрів України.
Відомчий контроль покладається на адміністрацію підприємства та на гос-подарські організації вищого рівня.
Громадський контроль здійснюють професійні спілки в особі своїх вибор-них органів і представників (уповноважених осіб).
У разі відсутності професійної спілки на підприємстві громадський контроль здійснює уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони пра-ці.
Для виконання цих обов'язків роботодавець за свій рахунок організовує нав-чання, забезпечує необхідними засобами і звільняє уповноважених з охорони праці від роботи на передбачений колективним договором строк із збережен-ням за ними середнього заробітку.
Організація охорони праці на виробництві. Закон «Про охорону праці» зобо-в'язує роботодавця створити на кожному робочому місці, в кожному структур-ному підрозділі умови праці, а також забезпечити додержання вимог законода-вства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець повинен створити і забезпечити функіонування системи управління охороною праці.
На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці як окрему структуру. На підприємстві з кіль-кістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть вико-нувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На під-приємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служ-би охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних за-садах, які мають відповідну підготовку.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.
З метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудо-вого колективу на підприємстві може створюватися комісія з питань охорони праці.
Загальна схема організації охорони праці.
Задачею служби охорони праці є залучення всього колективу підприємства до участі в профілактичних заходах з оздоровлення праці і проведенню конт-ролю за станом охорони праці. Для цього широке розповсюдження на підприє-мствах получив порядок проведення адміністративно-громадського контролю за станом охорони праці. Адміністративно-громадський контроль є основною формою контролю за виконанням вимог чинного законодавства і нормативних актів про охорону праці. У першому ступені контролю беруть участь майстер і громадський інспектор по охороні праці, які щодня перевіряють на своїй ділян-ці стан робочих місць, справність устаткування, огороджень, наявність індиві-дуальних засобів захисту. Виявлені недоліки відзначаються в спеціальному журналі і приймаються заходи до їх усунення.
На першому ступені контролю перевіряються:
заходи щодо усунення порушень, що виявлені попередньою перевіркою;
забезпечення порядку в приміщеннях та на території;
стан спецодягу та спорядження;
справність авто- мото техніки, технічного обладнення, засобів зв`язку, ос-вітлення та сповіщення;
справність електрообладнання, наявність та придатність до використання електрозахисних засобів;
знання робітників своїх обов`язків;
наявність та додержання робітниками вимог інструкцій з охорони праці,
Порушення і недоліки, що виявлені перевіркою, мають бути усунені під без-посереднім керівництвом ділянок (майстром) де проводилась перевірка. Якщо порушення чи недоліки, що виявлені перевіркою не можуть бути усунені, май-стер після огляду повинен доповісти про це керівнику для вжиття відповідних заходів.
Другий ступінь контролю один раз на тиждень здійснюють начальник цеху, голова цехкому і голова комісії з охорони праці цехкому, інженер з охорони праці і цеховий лікар з представником профспілкової організації частини.
На другому ступені контролю перевіряються:
організація і результати першого ступеня контролю;
виконання заходів, що передбачались за результатами проведення другого та третього ступенів контролю;
виконання заходів, що запропоновані приписами органів державного наг-ляду за охороною праці;
виконання заходів щодо усунення причин нещасних випадків, передбаче-них у матеріалах їх розслідування;
справність верстатів і обладнання та їхніх захисних пристроїв;
технічна документація на обладнання та авто – мото техніку;
Якщо порушення чи недоліки, що виявлені перевіркою, не можуть бути усу-нені після закінчення огляду, вживаються відповідні заходи.
Результати перевірки першого і другого ступенів контролю записуються до журналу адміністративно-громадського контролю, який має бути пронумерова-ний, прошнурований, скріплений печаткою та зареєстрований.
На третьому ступені контролю головний інженер підприємства, голова профспілки чи голова комісії охорони праці підприємства, галузевий санітар-ний лікар, начальник служби охорони праці, за участю головного механіка і го-ловного енергетика, один раз на місяць перевіряють стан охорони праці в кож-ному відділі. Результати перевірки обговорюються на нараді начальників цехів і відділів з наступним виданням наказу, який містить заходи щодо подальшого удосконалення і поліпшення охорони праці.
На третьому ступені контролю перевіряються:
організація роботи щодо проведення першого і другого ступенів контро-лю;
виконання заходів, розроблених за результатами проведення третього сту-пеня контролю;
виконання наказів, розпоряджень, приписів вищих органів з питань охоро-ни праці;
протипожежний стан будівель пожежної частини;
забезпечення робітників спецодягом і спорядженням;
організація своєчасного і якісного навчання та інструктажу працівників з охорони праці;
наявність посвідчень у особового складу, який має право працювати з компресорами, механізованим та електрифікованим інструментами;
відповідність верстатів, обладнання, вантажопідіймального, транспортно-го, енергетичного та іншого устаткування вимогам нормативних актів про охо-рону праці.
Результати перевірки третього ступеню контролю оформляються актом та в тижневий строк обговорюються на нараді.
Тема № 3. «Організація навчання з питань охорони праці та пожежної безпеки на виробництві».