- •1. Місце охорони праці в структурі інших дисциплін.
- •2. Зміст та соціальне значення охорони праці.
- •3. Мета та завдання курсу «Охорона праці».
- •Законодавча та нормативна база України з охорони праці.
- •2. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві.
- •1. Навчання з питань охорони праці.
- •2. Навчання з питань пожежної безпеки.
- •1. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві.
- •2. Спеціальне розслідування нещасних випадків на виробництві.
- •3. Розслідування та облік випадків хронічних
- •4. Розслідування та облік аварій на виробництві.
- •Виробнича санітарія як наука, її визначення та значення.
- •2. Основні вимоги чинного законодавства до організації, розміщення виробництва та створення нормативних умов праці.
- •3. Небезпечні та шкідливі виробничі чинники.
- •4. Метеорологічні умови виробничого середовища.
- •1. Шкідливі речовини та їх небезпека.
- •2. Гігієнічне нормування шкідливих речовин.
- •Методи боротьби з шкідливими речовинами, що потрапляють в повітря робочої зони.
- •Природне освітлення.
- •3. Штучне освітлення.
- •Шум, його нормування, дія на організм.
- •2. Ультразвук та інфразвук, нормування дія на організм.
- •Вібрація. Нормування, дія на організм.
- •1. Джерела та фактори виробничих небезпек.
- •2. Методи знаходження та вивчення джерел та
- •Факторів виробничого травматизму.
- •3. Електробезпека
- •1. Горіння та пожежнонебезпечні властивості
- •2. Категорування примiщень та споруд за вибухо-пожежною I пожежною небезпекою.
- •3. Організаційно - технічні заходи забезпечення пожежної безпеки.
- •4. Технічні засоби протипожежного захисту.
- •1. Основные понятия и значимость пожарной безопасности.
- •2. Общая схема обеспечения пожарной безопасности объектов народного хозяйства.
- •3. Законодательная и нормативно-правовая база пожарной безопасности.
- •4. Пожароопасные свойства веществ и материалов.
- •5. Категорирование помещений, сооружений, классифи-кация зон по взрывопожарной и пожарной опасности.
- •6. Системы обеспечения взрывопожарной безопасности объекта.
- •7. Технические средства противопожарной защиты.
Методи боротьби з шкідливими речовинами, що потрапляють в повітря робочої зони.
Ефективним засобом забезпечення припустимих показників мікроклі-ма-ту повітря робочої зони є вентиляція.
Вентиляцією називається організований і регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення повітря, забрудненого шкідливими газами, парами, пилом, з подачею на його місце свіжого повітря, а також поліпшує метеорологічні умови в цехах.
Вентиляція буває:
1. По способу подачі в приміщення свіжого і видалення забрудненого повітря:
- природна;
- механічна;
- змішана (природна разом з механічною).
2. По способу організації повітрообміну:
- загально обмінна;
- місцева.
Природна вентиляція. Це система переміщення повітряних мас у якій здійснюється завдяки виникаючій різниці тисків зовні й усередині бу-динку. Різниця тисків обумовлена різницею щільності зовнішнього і внут-рішнього повітря і вітровим напором, що діє на будинок. При дії вітру на поверхнях будинку з підвітряного боку утворюється надлишковий тиск, на завітряному боці – розрідження. Природна вентиляція реалізується у виді інфільтрації й аерації.
Неорганізована природна вентиляція - інфільтрація (природне провіт-рювання) здійснюється зміною повітря в приміщеннях через нещільності в огородженнях і елементах будівельних конструкцій завдяки різниці тисків зовні й усередині приміщення. Такий повітрообмін залежить від випадкових факторів – сили і напрямку вітру, температури повітря усередині і зовні будинку, виду огороджень і якості будівельних робіт. Інфільтрація може бу-ти значною для житлових будинків і досягати 0,5...0,75 повітрообміну в годину, а для промислових підприємств до 1,5.
Аерацією називається організована природна загально обмінна венти-ляція приміщень у результаті надходження і видалення повітря через фра-муги вікон, що відкриваються, і ліхтарів. Повітрообмін у приміщенні регу-люють різним ступенем відкривання фрамуг (у залежності від температури зовнішнього повітря, швидкості і напрямку вітру). Як спосіб вентиляції ае-рація знайшла широке застосування в промислових будинках, що характе-ризуються технологічними процесами з великими тепловиділеннями (ливар-них, ковальських). Надходження зовнішнього повітря в цех у холодний пері-од року організують так, щоб холодне повітря не попадало в робочу зону. Для цього зовнішнє повітря подають у приміщення через прорізи, розташо-вані не нижче 4,5 м. від підлоги, у теплий період року приплив зовніш-нього повітря вводять через нижній ярус віконних прорізів - на висоті 1,5...2 м.
Основною перевагою аерації є можливість здійснювати великий повіт-рообмін без витрат механічної енергії. До недоліків аерації варто віднести те, що в теплий період року ефективність аерації може істотно падати внас-лідок підвищення температури зовнішнього повітря і те, що повітря, що надходить, не очищається і не охолоджується.
Механічна вентиляція. Вентиляція, за допомогою якої повітря пода-ється у виробничі приміщення чи віддаляється з них по системам вентиля-ційних каналів з використанням для цього спеціальних механічних побуд-ників.
Механічна вентиляція в порівнянні з природною має ряд переваг: ве-ликий радіус дії, можливість змінювати чи зберігати необхідний повітро-обмін незалежно від температури зовнішнього повітря і швидкості вітру, піддавати повітря, що вводиться в приміщення, попередньому очищенню, сушці чи зволоженню, підігріву чи охолодженню, організовувати оптималь-ний повітряний розподіл з подачею повітря безпосередньо до робочих місць, уловлювати шкідливі виділення безпосередньо в місцях їхнього утворення і запобігати їхнє поширення по всьому об’єму приміщення, очищати забруд-нене повітря перед викидом його в атмосферу. До недоліків механічної вен-тиляції варто віднести значну вартість її спорудження й експлуатації, а та-кож необхідність проведення заходів щодо зниження шуму.
Системи механічної вентиляції підрозділяються на загальнообмінну, місцеву, аварійну, змішану і системи кондиціонування.
Загальнообмінна вентиляція. Це система вентиляції, що призначена для подачі чистого повітря в приміщення, виведення надлишкової теплоти, вологи і шкідливих речовин із приміщень. В останньому випадку вона засто-совується, якщо шкідливі речовини надходять безпосередньо в повітря при-міщення, а робочі місця не фіксовані і розташовуються по всьому примі-щенню.
По способу подачі і витягу повітря розрізняють чотири схеми загаль-нообмінної вентиляції: припливна, витяжна, припливно-витяжна і система з рециркуляцією.
Місцева вентиляція. Забезпечує вентиляцію безпосередньо у робочого місця, а не в об’ємі приміщення всього цеху. Вона може бути припливною або витяжною.
Витяжну роблять безпосередньо в місцях утворення шкідливих виді-лень, наприклад, у електро- і газозварювальних постів, у зарядних відділен-нях акумуляторних цехів, у пилових агрегатів, у гальванічних ванн.
Місцева припливна вентиляція (повітряні завіси, душі, оазиси) поліп-шує мікроклімат в обмеженій зоні приміщення. Для захисту працюючих у приміщеннях людей від проникаючого зовні холодного повітря улаштову-ють повітряні завіси.
Кондиціонування повітря. Це підтримка в робочій зоні виробничих приміщень постійних параметрів мікроклімату, яка здійснюється автома-тично. Кондиціонери бувають повного і неповного кондиціонування повіт-ря. Установки повного кондиціонування повітря забезпечують сталість тем-ператури, відносної вологості, рухливості і чистоти повітря. Крім того, може здійснюватися іонізація, озонування, дезодорація (видалення запахів). Уста-новки неповного кондиціонування підтримують частину приведених пара-метрів.
Розрахунок вентиляції. У приміщеннях, забруднених шкідливими па-рами, газами чи пилом, кількість повітря, що доставляється припливною вентиляцією і необхідного для розведення шкідливих виділень до припусти-мих концентрацій (м3/год), розраховують по формулі:
|
(1) |
Де:
q - об’єм припливного повітря, м3/год.
qшв - кількість шкідливих виділень, що надходять у приміщення, г/год.
Свд - концентрація шкідливих виділень у повітрі, що видаляється з при-міщення, г/м3.
Спр - концентрація шкідливих речовин у припливному повітрі, г/м3.
У приміщеннях зі значними тепловиділеннями об’єм припливного повітря, необхідного для поглинання надлишків тепла, розраховують по формулі:
|
(2) |
Де:
Qнад - надлишки тепла, Дж/год.
tвд - температура повітря, що видаляється з приміщення, С.
tпр - температура припливного повітря, С.
пр- щільність припливного повітря, кг/м3.
С- теплоємність повітря, Дж/(кгград.).
Надлишки тепла Qнад визначають як різницю між сумарною кількістю тепловиділень у приміщення (теплота, виділювана гарячими поверхнями, що остигають масами, електропечами) і сумарними втратами тепла в при-міщенні.
Об’єм повітря, що видаляється, Qвид при розрахунку місцевої витяж-ної вентиляції приймається в залежності від характеру шкідливих виділень, а також від швидкості і напрямку їхнього руху:
-
(3)
Де:
F - площа відкритого перетину витяжного пристрою, м2.
V- швидкість руху усмоктуваного повітря в цьому прорізі, (прийма-ється від 0,5 до 1,7 м/с у залежності від токсичності і летючості газів і пару), м/с.
У тих випадках, коли кількість виділених шкідливих речовин велика чи важко визначна, розрахунок повітрообміну можна зробити по кратності повітрообміну. Кратність повітрообміну дорівнює відношенню об’єму повіт-ря, що подається за 1 годину в приміщення чи що видаляється з нього, до об’єму приміщення:
|
(4) |
Де:
qп - кількість повітря, що поступає або видаляється з приміщення, м3/год.
Q0 - об’єм приміщення, м3.
По цій формулі можна визначити необхідний об’єм повітря, що має поступити в приміщення, вибравши кратність повітрообміну з довідників по проектуванню промислових будинків.
Керуючись цими формулами можна визначити необхідний об’єм по-вітря, що подається в приміщення, вибравши кратність повітрообміну з до-відників по проектуванню промислових будинків.
Ефективність вентиляційної установки визначається технічними іспи-тами перед пуском установки; періодично за графіком перевіряється якість монтажу, продуктивність, температура і вологість припливного повітря. Са-нітарно-гігієнічними іспитами перевіряється чистота повітря і метеороло-гічний режим у приміщенні.
Тема № 7. «Освітлення виробничих приміщень».
Сила світла (J) - просторова густина світлового потоку, тобто густина випромінювання в межах тілесного кута в даному напрямку. Одиницею сили світла є кандела (кд).
Кандела це сила світла в заданому напрямку джерела, що випускає монохроматичне випро-мінювання частотою 540 х 1012 Гц, енергетична сила світла якого в цьому напрямку стано-вить 1/683 Вт/ср.
Світловий потік (F) - потужність світлового випромінювання, одиницею якого є люмен (лм).
Люмен це світловий потік, що випромінюється точковим джерелом при силі світла 1 кд і тілесному куті 1 ер (стерадіантілесний просторовий кут з верхівкою в центрі сфери, що вирі-зає на поверхні цієї сфери площу, яка дорівнює площі квадрата зі стороною, рівною радіусу сфери).
Освітленість (Е) - поверхнева густина світлового потоку; визначається за формулою:
Е = F/S (лк)
Де:
S - площа поверхні, що освітлюється, м2.
Одиниця освітленості - люкс (лк).
Люкс - освітленість поверхні площею 1 м2 при падаючому на неї світловому потоці 1 лм.
Яскравість (В) - сила світла, що виходить з одиниці площі поверхні у визначеному напрямку:
В = J/S X cos (кд/м2)
Де:
- кут відхилення променя від нормалі до цієї поверхні.
Одиниця яскравості - яскравість поверхні, що світиться, площею 1 м2 при силі світла 1 кд. (кд/м2)
Згідно СНиП II. 4. 79. «Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования» освітлення нормується як природне, поєднане і штучне освітлення.