2. Методи боротьби з шкідливими речовинами, що потрапляють в повітря робочої зони.

Ефективним засобом забезпечення припустимих показників мікроклі-ма-ту повітря робочої зони є вентиляція.

Вентиляцією називається організований і регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення повітря, забрудненого шкідливими газами, парами, пилом, з подачею на його місце свіжого повітря, а також поліпшує метеорологічні умови в цехах.

Вентиляція буває:

1. По способу подачі в приміщення свіжого і видалення забрудненого повітря:

- природна;

- механічна;

- змішана (природна разом з механічною).

2. По способу організації повітрообміну:

- загально обмінна;

- місцева.

Природна вентиляція. Це система переміщення повітряних мас у якій здійснюється завдяки виникаючій різниці тисків зовні й усередині бу-динку. Різниця тисків обумовлена різницею щільності зовнішнього і внут-рішнього повітря і вітровим напором, що діє на будинок. При дії вітру на поверхнях будинку з підвітряного боку утворюється надлишковий тиск, на завітряному боці – розрідження. Природна вентиляція реалізується у виді інфільтрації й аерації.

Неорганізована природна вентиляція - інфільтрація (природне провіт-рювання) здійснюється зміною повітря в приміщеннях через нещільності в огородженнях і елементах будівельних конструкцій завдяки різниці тисків зовні й усередині приміщення. Такий повітрообмін залежить від випадкових факторів – сили і напрямку вітру, температури повітря усередині і зовні будинку, виду огороджень і якості будівельних робіт. Інфільтрація може бу-ти значною для житлових будинків і досягати 0,5...0,75 повітрообміну в годину, а для промислових підприємств до 1,5.

Аерацією називається організована природна загально обмінна венти-ляція приміщень у результаті надходження і видалення повітря через фра-муги вікон, що відкриваються, і ліхтарів. Повітрообмін у приміщенні регу-люють різним ступенем відкривання фрамуг (у залежності від температури зовнішнього повітря, швидкості і напрямку вітру). Як спосіб вентиляції ае-рація знайшла широке застосування в промислових будинках, що характе-ризуються технологічними процесами з великими тепловиділеннями (ливар-них, ковальських). Надходження зовнішнього повітря в цех у холодний пері-од року організують так, щоб холодне повітря не попадало в робочу зону. Для цього зовнішнє повітря подають у приміщення через прорізи, розташо-вані не нижче 4,5 м. від підлоги, у теплий період року приплив зовніш-нього повітря вводять через нижній ярус віконних прорізів - на висоті 1,5...2 м.

Основною перевагою аерації є можливість здійснювати великий повіт-рообмін без витрат механічної енергії. До недоліків аерації варто віднести те, що в теплий період року ефективність аерації може істотно падати внас-лідок підвищення температури зовнішнього повітря і те, що повітря, що надходить, не очищається і не охолоджується.

Механічна вентиляція. Вентиляція, за допомогою якої повітря пода-ється у виробничі приміщення чи віддаляється з них по системам вентиля-ційних каналів з використанням для цього спеціальних механічних побуд-ників.

Механічна вентиляція в порівнянні з природною має ряд переваг: ве-ликий радіус дії, можливість змінювати чи зберігати необхідний повітро-обмін незалежно від температури зовнішнього повітря і швидкості вітру, піддавати повітря, що вводиться в приміщення, попередньому очищенню, сушці чи зволоженню, підігріву чи охолодженню, організовувати оптималь-ний повітряний розподіл з подачею повітря безпосередньо до робочих місць, уловлювати шкідливі виділення безпосередньо в місцях їхнього утворення і запобігати їхнє поширення по всьому об’єму приміщення, очищати забруд-нене повітря перед викидом його в атмосферу. До недоліків механічної вен-тиляції варто віднести значну вартість її спорудження й експлуатації, а та-кож необхідність проведення заходів щодо зниження шуму.

Системи механічної вентиляції підрозділяються на загальнообмінну, місцеву, аварійну, змішану і системи кондиціонування.

Загальнообмінна вентиляція. Це система вентиляції, що призначена для подачі чистого повітря в приміщення, виведення надлишкової теплоти, вологи і шкідливих речовин із приміщень. В останньому випадку вона засто-совується, якщо шкідливі речовини надходять безпосередньо в повітря при-міщення, а робочі місця не фіксовані і розташовуються по всьому примі-щенню.

По способу подачі і витягу повітря розрізняють чотири схеми загаль-нообмінної вентиляції: припливна, витяжна, припливно-витяжна і система з рециркуляцією.

Місцева вентиляція. Забезпечує вентиляцію безпосередньо у робочого місця, а не в об’ємі приміщення всього цеху. Вона може бути припливною або витяжною.

Витяжну роблять безпосередньо в місцях утворення шкідливих виді-лень, наприклад, у електро- і газозварювальних постів, у зарядних відділен-нях акумуляторних цехів, у пилових агрегатів, у гальванічних ванн.

Місцева припливна вентиляція (повітряні завіси, душі, оазиси) поліп-шує мікроклімат в обмеженій зоні приміщення. Для захисту працюючих у приміщеннях людей від проникаючого зовні холодного повітря улаштову-ють повітряні завіси.

Кондиціонування повітря. Це підтримка в робочій зоні виробничих приміщень постійних параметрів мікроклімату, яка здійснюється автома-тично. Кондиціонери бувають повного і неповного кондиціонування повіт-ря. Установки повного кондиціонування повітря забезпечують сталість тем-ператури, відносної вологості, рухливості і чистоти повітря. Крім того, може здійснюватися іонізація, озонування, дезодорація (видалення запахів). Уста-новки неповного кондиціонування підтримують частину приведених пара-метрів.

Розрахунок вентиляції. У приміщеннях, забруднених шкідливими па-рами, газами чи пилом, кількість повітря, що доставляється припливною вентиляцією і необхідного для розведення шкідливих виділень до припусти-мих концентрацій (м³/год), розраховують по формулі:

(1)

Де:

q_ - об’єм припливного повітря, м³/год.

q_шв - кількість шкідливих виділень, що надходять у приміщення, г/год.

С_вд - концентрація шкідливих виділень у повітрі, що видаляється з при-міщення, г/м³.

С_пр - концентрація шкідливих речовин у припливному повітрі, г/м³.

У приміщеннях зі значними тепловиділеннями об’єм припливного повітря, необхідного для поглинання надлишків тепла, розраховують по формулі:

(2)

Де:

Q_над - надлишки тепла, Дж/год.

t_вд - температура повітря, що видаляється з приміщення, С.

t_пр - температура припливного повітря, С.

_пр- щільність припливного повітря, кг/м³.

С- теплоємність повітря, Дж/(кгград.).

Надлишки тепла Q_над визначають як різницю між сумарною кількістю тепловиділень у приміщення (теплота, виділювана гарячими поверхнями, що остигають масами, електропечами) і сумарними втратами тепла в при-міщенні.

Об’єм повітря, що видаляється, Q_вид при розрахунку місцевої витяж-ної вентиляції приймається в залежності від характеру шкідливих виділень, а також від швидкості і напрямку їхнього руху:

(3)

Де:

F - площа відкритого перетину витяжного пристрою, м².

V- швидкість руху усмоктуваного повітря в цьому прорізі, (прийма-ється від 0,5 до 1,7 м/с у залежності від токсичності і летючості газів і пару), м/с.

У тих випадках, коли кількість виділених шкідливих речовин велика чи важко визначна, розрахунок повітрообміну можна зробити по кратності повітрообміну. Кратність повітрообміну дорівнює відношенню об’єму повіт-ря, що подається за 1 годину в приміщення чи що видаляється з нього, до об’єму приміщення:

(4)

Де:

q_п - кількість повітря, що поступає або видаляється з приміщення, м³/год.

Q₀ - об’єм приміщення, м³.

По цій формулі можна визначити необхідний об’єм повітря, що має поступити в приміщення, вибравши кратність повітрообміну з довідників по проектуванню промислових будинків.

Керуючись цими формулами можна визначити необхідний об’єм по-вітря, що подається в приміщення, вибравши кратність повітрообміну з до-відників по проектуванню промислових будинків.

Ефективність вентиляційної установки визначається технічними іспи-тами перед пуском установки; періодично за графіком перевіряється якість монтажу, продуктивність, температура і вологість припливного повітря. Са-нітарно-гігієнічними іспитами перевіряється чистота повітря і метеороло-гічний режим у приміщенні.

Тема № 7. «Освітлення виробничих приміщень».

Сила світла (J) - просторова густина світлово­го потоку, тобто густина випромінювання в межах тілесного кута в даному на­прямку. Одиницею сили світла є кандела (кд).

Кандела це сила світла в заданому напрямку джерела, що випускає монохроматичне випро-мінювання частотою 540 ^х 10¹² Гц, енергетична сила світла якого в цьому напрямку стано-вить 1/683 Вт/ср.

Світловий потік (F) - потужність світлового випромінювання, одиницею яко­го є люмен (лм).

Люмен це світловий потік, що випромінюється точковим джерелом при силі світла 1 кд і тілесному куті 1 ер (стерадіантілесний просторовий кут з вер­хівкою в центрі сфери, що вирі-зає на поверхні цієї сфери площу, яка дорівнює площі квадрата зі стороною, рівною радіусу сфери).

Освітленість (Е) - поверхнева густина світлового потоку; визначається за формулою:

Е = F/S (лк)

Де:

S - площа поверхні, що освітлюється, м².

Одиниця освітленості - люкс (лк).

Люкс - освітленість поверхні площею 1 м² при падаючому на неї світловому по­тоці 1 лм.

Яскравість (В) - сила світла, що виходить з одиниці площі поверхні у визна­ченому напрямку:

В = J/S ^X cos (кд/м²)

Де:

 - кут відхилення променя від нормалі до цієї поверхні.

Одиниця яскравос­ті - яскравість поверхні, що світиться, площею 1 м² при силі світла 1 кд. (кд/м²)

Згідно СНиП II. 4. 79. «Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования» освітлення нормується як природне, поєднане і штучне освітлення.