Мета: осмислити пізнавальні та екзистенціальні передумови розуміння філософствування як суттєвого атрибуту життєдіяльності людини.

Провідна ідея: філософія як теоретична серцевина світогляду,як духовне джерело культури. Людиновимірність предмету філософії.

Питання для обговорення:

1. Проблемність питання про предмет філософії. Філософія як вчення про причини і начала. Мудрість як особливий тип знання.

2. Специфіка і склад філософського знання. Основні теми філософських роздумів.

3. Філософія як світогляд. Історичні типи світогляду: міфологічний, релігійний, науковий.

4. Роль філософії в формуванні культури мислення і духовного світу особи.

Ключові поняття: філософія, предмет філософії, мудрість, онтологія, гносеологія, феноменологія, логіка, філософська антропологія, філософія історії, соціальна філософія.

Тематика творчих завдань:

1.Філософія в структурі життєдіяльності людини.

2.«Багато знання розуму не навчає» (Геракліт) – аргументуйте або спростуйте тезу.

3.Чому для сфери освіти і виховання найбільш небезпечною є «тиранія розсудку» і з’ясуйте в такому контексті, що означає «нове педагогічне мислення»

4.Охарактеризуйте причини, з якими пов’язана несприйнятливість до філософії.

5.Місце в сучасній культурі феномену «втечі від мислення».

6.Взаємозв’язок філософії і лінгвістики.

7.Значення філософії у вирішенні актуальних проблем людства.

Література:

Основна:

1. Декарт Р. Сочинения. – М.,Мысль, 1989, с.301-313.

2.“Мир философии” – М.,1973, Т.1, стр.12 /Аристотель/, 10-12 /Платон/

3. Ортега-и-Гассет Возникновение философии //Х.Ортега-и-Гассет Что такое философия? – М., 1991, с.325-328//

4. Х.Ортега-и-Гассет Идея начала у Лейбница и эволюция дедуктивной теории //Х.Ортега-и-Гассет Что такое философия. – М., 1991. – с.314-317//

5. Хайдеггер М. Что значит мыслить? // Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. – М., 1991, с.134-138//

6. Кримський С. Філософія – авантюра духу чи літургія смислу? //Запити філософських смислів /Сергій Кримський. – К.: Парапан, 2003. – С.8-21.

Додаткова:

1.Данильян О.Г., Тараненко В.М. Философия: учебник. М., ЭКСМО, 2008.

2.Жоль К.К. Введение в философию или пропедевтика к философии: Философия для любознательных. М., ЮНИТИ, 2004

3.Солдатов А.В. Введение в философию. – М., Лань, 2007.

4.Фролов И.Г.Введение в философию. – М., Культурная рефолюция, 2007.

Семінар №2

Філософський смисл і соціокультурний зміст проблеми буття.

Мета: осмислити розмаїття моделей філософствування про буття, їх висхідні принципи та практичну спрямованість,

Провідна ідея: ідея цілісної картини світу, яка визначається єдністю людини та інших форм існування матеріальних предметів та духовних явищ.

Питання для обговорення :

1.Постановка проблеми буття в філософії. Різноманітність стратегій філософствування про буття. Рівні та форми буття.

2.Специфіка класичної онтології: буття як космос; буття як теос; буття як субстанція.

3.Посткласична стратегія філософської онтології (А.Камю, Ж.-П.Сартр; М.Хайдеггер.)

4.Світоглядна значущість філософського розуміння буття:

"буття-небуття" в системі відношень життя.

5.Простір і час як форми присутності людини у бутті.

Ключові поняття: онтологія, буття, небуття, буття як космос, буття як теос, буття як субстанція, простір,рух, час.

Тематика творчих завдань:

1. Осмислення проблеми буття античними натурфілософами. Обмеженість натуралістичної метафізики та класичного ідеалізму щодо розуміння буття

2. Інтерпретація буття в середньовічній культурі.

3. Буття як екзистенція: екзистенціали «страх»,»абсурд»,»самотність», «турбота», «свобода», «спів-буття та їх роль в осмисленні «ситуації людини».

4.Специфіка буття як особливого роду особистісної активності індивіда.

5. Буття як природа мислення, або як спосіб покладання цінностей.

6.Мова як «дім буття». Приватні та публічне у визначенні мови та у визначенні людини.

7.Парадокси часу та проблема освоєння часу.

8.Час як межа покладання смислу діяльності людини. Проблема смислу життя, смерті, безсмертя. Життя як «зусилля в часі».

9.Виникнення сучасного індивідуалізму та мужність бути собою.

10.Соціальний простір і соціальний час як форми буття людей у культурі.

11.Онтологія та етика як теорії буття. Проблема буття як трансценденції та екзистенції.

12.Особливості та наслідки постмодерного подолання проблеми буття.

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1.Мир философии: в 2-х т. – Т.1. – М., 1991, с.184-187, 193-196, 225-227, 267-269, 271-276.

2.Парменид «Поэма о природе» - Фрагменты ранних греческих философов. – Ч.1. – М., 1989, с.295-298.

3.Зарубіжна філософія ХХст. – К., 1993, с. 131-139,с.139-144.

4.Э.Фромм. Иметь или быть? – М., 1989.

Додаткова:

1.А.Н.Чанышев. Трактат о небытии. – ж. «Вопросы философии», 1990. – №10. – с. 158-164

2.М.Хайдеггер Бытие и время. М.: Ad Marginem, 1996, с.160-166.

3.П.П. Гайденко Время и вечность: парадоксы континуума. – Ж., «Вопросы философии» №6, 2000, с.110-136.

4.Бистрицький Є. К. Філософський образ культури та світ національного буття // Феномен української культури: методологічні засади осмислення. — К.: Фенікс, 1996. – С.62-90; 465-467.

Семінар №3 Свідомість як форма регуляції взаємовідносин людини з дійсністю.

Мета: осмислити специфіку дослідження свідомості в філософії, відмінність філософського погляду на свідомість від спеціальнонаукових досліджень, практичну значущість філософської теорії свідомості.

Провідна ідея: виникаючи із діяльності, свідомість сама постає методом цієї діяльності, регулюючи відношення індивіда з природою, історією, соціумом, самим собою.

Питання для обговорення :

1.Постановка проблеми свідомості в філософії. Відмінність філософського тлумачення свідомості від спеціальнонаукового (фізіологія, психологія, кібернетика, лінгвістика та інші.).

2.Ідеальне як всезагальна форма функціонування свідомості.

3.Структура свідомості та її функції. Взаємозв’язок свідомого і несвідомого: проблема індивідуального і колективного несвідомого.

4.Свідомість і мова. Проблема “мовленнєвої свідомості”.

Ключові поняття: свідомість, відображення, суспільна практика, ідеальне,несвідоме, підсвідоме, мова, мислення

Тематика творчих завдань:

1.Загадка свідомості: полеміка навколо питання про природу свідомості та способи її даності індивіду

2. Стереотипи та парадокси, що необхідно розв’язати на шляху осмислення природи свідомості.

3. Свідомість як історія: становлення і розвиток форм суспільної свідомості. Механізм зв’язку індивідуальної і суспільної свідомості.

4. Маркс и Фрейд про несвідоме і свідоме: порівняльний аналіз.

5. Проблема свідомості в сучасній філософії постмодерна.

6. Свідомість як завдання. Що означає бути свідомим?

Література:

Основна:

1.Мир философии. – Т.1. – М., 1971. – с.452 (Бюхнер), 464-475 (С.Трубецкой, 456-460 (Фрейд).

2.Ильенков Э.В. Философия и культура – М.,1991. – с.270-275 («мислення і мова»), 30-43 («откуда берется ум?»); 229-270 (диалектика идеального)

3.Хрестоматия по философии – М., 1997 – с.257-263 (З.Фрейд, “свідоме і несвідоме”), с.300-303 (К.Юнг, “колективне несвідоме”)

4.М.Мамардашвили. Как я понимаю философию – М., 1992. – с.81-85, 72-86.

Додаткова:

1. Кремень В. Г. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручник / В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. - К.: Книга, 2005.

2.Г. М. Причепій, А. М. Черній, Л. А. Чекаль Філософія.Підручник.Київ: Академвидав, 2007.

Семінар 4 Філософське вчення про пізнання

Мета: визначити основні проблеми гносеології та способи їх розв’язання в історії філософії, розкрити діалектичну сутність пізнання, довести можливість отримання істинного знання.

Провідна ідея: пізнання як творчість, як рух до все більш повного і глибоко істинного знання.

Питання для обговорення:

1.Проблема пізнавальності світу в історії філософії. Об’єкт і суб’єкт пізнання.

2.Чуттєве і раціональне пізнання дійсності. Раціоналізм і ірраціоналізм.

3.Гносеологічні функції мови.

4.Істина як процес. Види істини та її критерій.

Ключові поняття: агностицизм, герменевтика, ірраціоналізм, істина, критерій істини,об’єкт пізнання, практика, раціоналізм, розуміння, суб’єкт пізнання, сенсуалізм, скептицизм.

Тематика творчих завдань:

1. Пізнавальні здібності людини.

2. Критерії істинності знання в філософії.

3. Раціоналізм і ірраціоналізм в сучасній філософії.

4. Співвідношення наукових і поза наукових форм пізнання.

5. Роль практики в процесі пізнання.

6. Герменевтика і проблема розуміння.

7. Природа інтуїції.

8. Соціальна детермінованість наукової творчості.

9. Пізнавальна цінність мови.

10.Шляхи і способи пізнавального освоєння світу.

Література:

Основна:

1.Бэкон Ф. Новый органон // Хрестоматия по философии. Учебное пособие.- М., 1997, с.224-227//

2.Гегель Г.В.Ф. Истинное и ложное // Хрестоматия по философии.Учебное пособие. – М., 1997, с.247-257//

Додаткова:

1.Бучило Н.Ф., Чумаков А.Н. Философия, - М.,2001.

2.Філософія.Навчальний посібник. / Є.М.Причепій, А.М.Черній, В.Д.Гвоздецький. – К., Академія, 2001/

3.Философия о предмете и суб’екте научного познания. // подред. Э.Ф.Караваева,Д.Н.Разеева. – Спб, 2002//

4.Філософія.Навчальний посібник. / Є.М.Причепій, А.М.Черній, В.Д.Гвоздецький. – К., Академія, 2001/

Семінар 5

Людина як проблема філософії. Значення філософської теорії людини для самопізнання та процесів гуманізації буття.

Мета: усвідомити значення філософської теорії людини для процесів гуманізації буття та творення нових форм життєдіяльності, закономірностей формування “людини в людині”; оволодіти філософським підходом дл пізнання людини як істоти розумної, діяльної та біосоціальної.

Провідна ідея: пізнання людини- головне завдання філософії

Питання для обговорення:

1.Антропологічний поворот у сучасному філософствуванні і потреба нового світоглядного узагальнення знань про людину.

2.Відмінність класичного і посткласичного філософствування про людину

3.М.Шелер, основні ідеї філософської антропології щодо визначення сутності людини. Протиріччя між сутністю та існуванням людини як неусувна підстава проблемності буття людини.

4. Діяльність як спосіб існування людини.

Ключові поняття: філософська антропологія, антропосоціогенез, сутність-існування людини, діяльність, творчість

Тематика творчих завдань:

1.Антропологія та її зв’язок з іншими філософськими дисциплінами і лінгвістикою.

2. Роль філософії у комплексному людинознавстві.

2.Антропологічне підґрунтя людської житєдіяльності, культури, соціальності.

3.Сучасна наука про витоки людства.

4.Філософські засади розуміння людини в добу античності, середньовіччя і Нового Часу.

5.Класичне і некласичне метафізичне уявлення про людину.

6.Специфіка тлумачення «природи людини» в різних типах культури.

7.Проблема гуманізму в сучасній філософії людини.

8.Суперечливысть уявлень про сутність людини в епоху постмодерну (М.Фуко, Ж.Дерріда, Ж.Дельоз)

9. Поєднання раціоцентризму та кордоцентризму – одна з передумов національного відродження України.

10.Філософія самозречення і філософія самовдосконалення.