4.4. Загальна характеристика державного захисту прав споживачів у зарубіжних країнах

Для того, щоб проаналізувати, наскільки ефективний державний захист прав споживачів в Україні, необхідно порівняти її з іншими країнами. Для прикладу візьмемо декілька країн СНД.

Так, Закон Республіки Білорусь «Про захист прав споживачів» закріплює право споживачів звертатися до уповноважених державних органів для захисту законних інтересів. Закон наділяє декілька федеральних органів спеціальними повноваженнями в сфері захисту споживачів. Спеціально уповноваженими є: Департамент економічного контролю при Раді Міністрів Республіки Білорусь, Державний Комітет Республіки Білорусь із антимонопольної політики, Комітет зі стандартизації, метрології і сертифікації при Раді Міністрів Республіки Білорусь, Міністерство охорони здоров'я Республіки Білорусь, Міністерство торгівлі Республіки Білорусь, Державний Комітет Республіки Білорусь з екології.

Крім того, органи державного управління в межах своєї компетенції можуть здійснювати контроль за дотриманням законодавства про захист прав споживачів. Акти спеціально уповноважених ор­ганів є обов'язковими для всіх організацій, незалежно від їх форм власності.

У Законі Грузії «Про захист прав споживачів» закріплено два рівні захисту прав споживачів: спеціально уповноваженими органами федеральної влади і місцевими органами. На федеральному рівні функції контролю за дотриманням законодавства про захист прав споживачів покладені на антимонопольний орган Грузії. Реалізовуючи контрольні функції, антимонопольний орган має право присікти несумлінну конкуренцію на ринку споживчих товарів, виносити обов'язкові для виконання розпорядження господарюючим суб'єктам про усунення порушень прав споживачів, пред'являти в суди позови до продавців, виробників, виконавців у разі порушень прав споживачів. Крім того, певними правами у сфері забезпечення безпеки споживачів наділений Департамент стандартизації і метрології, органи державної санітарно-епідеміологічної служби, Міністерство природи та охорони навколишнього середо­вища. Місцеві органи захисту прав споживачів не мають практично ніяких повноважень. Вони розглядають скарги споживачів і при виявленні недоліків в продукції або виявленні небезпечної продукції вживають відповідних заходів. Подібне формулювання дуже розпливчасте. Ймовірно, на місцевому рівні повинні прийматися певні нормативні документи, які більш конкретно регламентують діяльність місцевих органів і нададуть їм реальні повноваження щодо захисту прав споживачів.

Законом «Про захист прав споживачів» Казахстану функції щодо захисту інтересів споживачів були покладені на всі органи державного управління. В основному ці органи здійснюють контроль за дотриманням законодавства і забезпеченням прав споживачів у різних сферах економіки, створюють і контролюють сис­тему забезпечення безпеки товарів (робіт, послуг) і виконують ряд інших координуючих контрольних функцій.

Закон Молдови «Про захист прав споживачів» не передбачає ніяких спеціальних органів, які захищають інтереси споживачів. У законі міститься лише декларація прав споживачів на державний захист своїх інтересів. Крім того, законом був закріплений обов'язок уряду захищати внутрішній ринок і інтереси споживачів.

Закон Росії «Про захист прав споживачів», так само як і закон Грузії, закріплює дворівневу систему державного захисту прав споживачів. Перш за все, це було пов'язано з федеральною структурою держави. Федеральні і місцеві виконавчі органи не знаходяться в якій-небудь залежності один від одного. І федеральні, і місцеві органи мають право звернутися з позовом до суду на користь конкретних споживачів.

На федеральному рівні основні функції щодо захисту споживачів були покладені на федеральний антимонопольний орган. Повноваження цього органу досить детально закріплені в законі. Вони включають і функції контролю за дотриманням законодавства, і участь в розробці нового законодавства, і процедури вживання санкцій до порушників законодавства про захист прав споживачів, а також ряд інших функцій. Окрім антимонопольного органу певною правомочністю по забезпеченню інтересів спожи­вачів володіють федеральні органи, які здійснюють контроль за якістю і безпекою товарів (робіт, послуг). Повноваження цих ор­ганів також досить детально були сформульовані в законі. Особ­ливістю діяльності федеральних органів в Росії є наявність тери­торіальних відділень у всіх 89 суб'єктах федерації (в Україні у всіх 24 областях, в Автономній Республіці Крим, містах Києві і Севастополі). Федеральна підлеглість територіальних відділень робить їх незалежними від місцевої влади. На місцевому рівні повноваження щодо захисту інтересів споживачів покладаються на спеціально створювані органи з питань захисту прав споживачів при місцевих адміністраціях. Повноваження цих органів та­кож закріплюються в законі. Вони більш обмежені ніж повноваження федеральних органів, але в основному дозволяють оперативно реагувати на будь-які порушення прав споживачів діючими на території регіону продавцями (виробниками, виконавцями). Такі органи створюються у всіх регіонах: великих містах і маленьких населених пунктах, отже, вони ближче за всіх до реальних проблем місцевого населення.

На підставі вищевикладеного, можна зробити висновок про те, що в Україні досить ефективний захист прав споживачів з боку держави. А наш спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в порівнянні з іншими країнами СНД, має досить широкі повноваження щодо забезпечення прав споживачів у країні. На нього покладаються не тільки контрольні функції, але і надані конкретні повноваження по проведенню перевірок, забороні реалізації продукції, припиненню діяльності суб'єктів господарювання, накладенню штрафів і залученню до відповідальності винних осіб. Особливістю Закону України «Про захист прав споживачів» є те, що окрім повноважень державних органів із захисту прав споживачів, в ньому закріплюються обов'язки і відповідальність службових осіб органів виконавчої влади, які здійснюють захист прав споживачів і порядок розгляду скарг на дії і рішення цих органів. Крім того, тут позначені принципи взаємовідносин органів виконавчої влади, що здійснюють захист прав споживачів з правоохоронними органами.

Що стосується міжнародної співпраці, Держпотребстандарт України вживає заходів до налагодження двосторонньої співпраці і укладання міжнародних договорів у сфері захисту прав споживачів.

Так, з метою налагодження співпраці відносно адаптації Української законодавчої бази у сфері захисту прав споживачів до Європейських норм і правил, введення політики корпоративної соціальної відповідальності виробників і постачальників, обміну досвідом у цій сфері протягом 2005 року було укладено 5 міжнародних договорів:

1. Угода між Держпотребстандартом України і Національною радою захисту прав споживачів при Міністерстві юстиції Литовської Республіки;

2. Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Литовської Республіки про співпрацю у сфері стандартизації, метрології і оцінці відповідності;

3. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Йорданського Хашимітського Королівства про співпрацю у сфері стандартизації, метрології, оцінці відповідності, якості і акредитації;

4. Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Сірійської Арабської Республіки про співпрацю у сфері стандартизації, метрології, оцінці відповідності і якості;

5. Меморандум про взаєморозуміння у сфері стандартизації, метрології, оцінці відповідності і якості між Держпотребстандартом України і Бюро Індійських стандартів.