Висновки

Опрацювавши спеціальну та додаткову літературу для написання курсової роботи по даній темі можна зробити наступні висновки: Норма права — це соціально обумовлене, спрямоване на регулювання суспільних відносин обов'язкове для виконання правило поведінки, яке схвалюється або встановлюється державою і у своїй реалізації забезпечується рівнем свідомості виконавців, організаційною та виховною роботою і можливістю застосування державного примусу в разі порушення його вимог. Норма права має регулятивний характер: є мірою, еталоном (зразком), масштабом можливої, або належної, дозволеної, або забороненої поведінки (діяльності) суб'єктів суспільних відносин; є правовим критерієм при оцінці поведінки (діяльності) суб'єктів суспільних відносин щодо її правомірності чи неправомірності, законності чи незаконності; моделює стан суспільних відносин, їхні особливості, об'єктний і суб'єктний склад; містить інформацію про поняття і ознаки правових явищ, межі, методи і принципи правового регулювання. Норма права має також відповідати принципам гуманізму, демократії, непорушності основних прав і свобод людини. Формально визначена норма права є владним приписом, який формулюється державою від імені всього суспільства. Незалежно від того, яку правову установку вона містить (уповноваження, веління, дозвіл, заборону тощо), ця норма завжди являє собою владний припис щодо поведінки чи діяльності суб'єктів суспільних відносин. Нормою — класичним приписом про модель поведінки — можна назвати тільки таку норму права, яка містить класичну композицію нормативного матеріалу: гіпотезу, диспозицію і санкцію. Саме такий припис може забезпечити державно-владне, юридичне регулювання суспільних відносин.

Класифікація норм права на види дозволяє розглядати їх, як більш високий рівень структури права, порівняно із структурою окремих норм права. Цей підхід дозволяє більш системно підійти до вивчення права, розуміння його властивостей, функцій і ролі окремих норм права. Це має надзвичайно важливе значення не тільки для практики реалізації і застосування права, але і для діяльності правотворчих органів. Наукова класифікація як логіко-предметна, творча аналітична робота по осмисленню правових знань дозволяє упорядити їх, розмежувати і узагальнити, а це в свою чергу дозволяє більш ефективно їх вивчати. Така класифікація дозволяє:

• більш чітко визначити місце кожного виду юридичних

• норм в системі права і їх взаємозв'язки;

• з'ясувати функції правових норм і їх роль в механізмі

• правового регулювання;

• мати схему шляхів і засобів правового впливу на суспільні

• відносини;

• точно визначити межі можливості регулюючого впливу

• права на суспільні відносини;

• значно покращити правотворчу і правозастосовчу діяльність в суспільстві і державі.

Правильність і повнота класифікації залежить, перш за все, від вибору її основи або критеріїв класифікації. Найбільш суттєвим критерієм розмежування правових норм є їх функціональна роль. За цим критерієм юридичні норми спеціалізуються на регулюванні тих чи інших суспільних відносин. В процесі спеціалізації обособлюються групи норм, які виконують ті чи інші функції при здійсненні правового регулювання. Такий критерій, як функціональна роль, обумовлює інші підстави класифікації.