2. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності

Що таке безпека життєдіяльності?

Безпека життєдіяльності - комплексний стан, при якому вірогідність здійснення негативного ризику мінімальна в будь-яких умовах її діяльності. Отже, безпека пов'язана з визначенням ризику. Ризик - вірогідність виникнення події з певними небажаними наслідка­ми - травма, хвороба, смерть, аварія - руйнування об'єкта. Підвищення вірогідності проявлення ризику формує небезпеку, як протилежність безпеки.

Складовими поняттями безпеки життєдіяльності є:

Безпека - стан об’єкта небезпеки чи діяльності, за якого відсутні різного роду небезпеки і загрози, що можуть завдати шкоди (збитків) життєво важливим інтересам людини. (Індивідуальна – особиста, у побуті, на виробництві, жителя Землі; колективна – сім’ї, організації, держави, планетарна).

(Стан діяльності, за якого з визначеною ймовірністю виключено прояв небезпек або ж відсутня надзвичайна небезпека).

Небезпека – потенційний результат взаємодії людини з навколишнім середовищем, здатний завдати шкоди (збитків) життєво важливим інтересам людини.

(Негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричиняти шкоду самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям).

(Це умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення чи пошкодження).

Потенційна небезпека – це така небезпека, яка має прихований, неявний характер і може перетворитися в реальну небезпеку за наявності певних умов, а саме: 1) небезпека реально існує, 2)людина перебуває в зоні дії небезпеки, 3) людина не має досить ефективних засобів захисту, не використовує їх або ці засоби неефективні.

Аксіома потенційної небезпеки – в жодному виді діяльності не можна досягти абсолютної безпечності, тобто будь-яка діяльність людини потенційно небезпечна.

Об'єкт небезпеки (людина) – індивід, особа, об'єднання людей (громади, спільноти) різного рівня аж до світової спільноти.

Навколишнє середовище (довкілля) – природне середовище і середовище, перетворене людиною (соціальне і техногенне).

Загроза – небезпека на стадії переходу з можливості в дійсність.

Небезпечна ситуація – стан, явища, події, за яких виникла небезпека для об’єкта (або умови, за яких небезпека може реалізуватися у подію).

Катастрофа – подія, внаслідок якої загинула велика кількість людей.

Рівень безпеки – кількісне вираження безпеки об’єкта.

Суб'єкт безпеки – люди (від індивідуума до систем безпеки об'єднань різного рівня).

Культура безпеки – способи і результати розумної життєдіяльності людини в галузі забезпечення безпеки, а також ступінь розвиненості особистості і суспільства в цій галузі.

В чому ж полягає сутність понять «життя» і «життєдіяльність»?

Життя - це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.

Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими — фізичною, хімічною, енергетичною тощо.

Невід'ємною властивістю усього живого є активність. “Усі живі істоти повинні діяти або ж загинути. Миша повинна перебувати у стані руху, птах літати, риба плавати і навіть рослина повинна рости” (Селье Г. От мечты к открытию.- М., 1987. — С. 32). Отже, активність є властивістю усього живого тобто термін «життя» вже деякою мірою передбачає активну діяльність.

Діяльність - специфічно людська форма активності, яка є необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

Людська активність має особливість, яка відрізняє її від активності решти живих організмів та істот. Ця особливість полягає в тому, що людина не лише пристосовується до навколишнього середовища, а й трансформує його для задоволення власних потреб, активно взаємодіє з ним, завдяки чому і досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби.

Потреби — це необхідність для людини того, що забезпечує її існування і самозабезпечення.

Потреби поділяються на групи:

• фізіологічні і сексуальні (у відтворенні людей, в їжі, диханні, рухові, одязі, житлі, відпочинку);

• екзистенціальні (це потреби у безпеці свого існування, впевненості у завтрашньому дні, стабільності суспільства, гарантованості праці);

• соціальні (у належності до колективу, групи чи спільноти у спілкуванні, турботі про інших та увазі до себе, в участі у спільній трудовій діяльності);

• престижні (у повазі з боку інших, їх визнанні та високій оцінці своїх якостей, у службовому зростанні і високому статусі у суспільстві);

• особистісні (у самовираженні, у самореалізації (або самоактуалізації), тобто в діяльному прояві себе як самостійної, оригінальної, творчої особистості;

• духовні (потреби в нових знаннях про навколишній світ, в самопізнанні, залученні до наук, мистецтв тощо).

Перші дві групи потреб є первинними і вродженими, чотири інші — набутими.

Діяльність людини має предметний і духовний характер. Діяльність є предметною, тому що її результатом є матеріальні предмети. У цих предметах людина втілює своє розуміння світу, свій розум, властивості, інтереси, потреби, почуття.

Види діяльності забезпечують існування людини та її формування як особистості. До видів діяльності належать: праця, гра, навчання, спілкування. До типів діяльності належать такі, що будуються за ознаками суспільних відносин, потреб та предметів.

Типи діяльності:

• перетворювальна: предметна → люди,

→ природа.

→ матеріальні цінності

• соціальна: люди → люди

→ управління

→ освіта

→ лікування

• духовно-пізнавальна: дослідження → теоретичні

→ прикладні

→ практичні

• ціннісно-орієнтаційна: пізнання світу з позицій добра і зла (мораль, ідеологія)

• комунікативна (інформаційна)

• художньо-творча: пізнання світу в художніх образах споживча

Але жодний тип діяльності не реалізується у чистому вигляді. Наприклад, праця — це і пізнання, і оцінка, і спілкування.

Кожна людина має свою ієрархію видів і типів діяльності і це, до певної міри, програма життя людини.

Однією зі специфічних форм діяльності є праця. Праця це процес, що відбувається між людиною і природою. Перетворюючи природу, людина перетворює і себе. У процесі праці розвиваються здібності людини, а також мислення, чуттєве сприйняття світу.

Праця – це цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб.

Але праця – це не тільки процес, в якому люди вступають між собою у певні виробничі відносини. Вона виступає в конкретній історичній формі, має особливий характер і свою організацію. З фізіологічної точки зору праця – це витрати фізичної і розумової енергії людини., але вона необхідна і корисна для людини. І тільки у шкідливих умовах праці або при надмірному напруженні сил людини можуть проявлятися негативні наслідки праці.

Отже, під життєдіяльністю розуміється властивість людини не просто діяти в життєвому середовищі, яке її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.

Безпека життєдіяльності (БЖД) визначається як галузь знання та науково-практична діяльність, спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків їхнього впливу на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.