Тема 5 Лекція 7 Мито (2 год.)
1. Суть та види мита.
2. Механізм справляння ввізного та вивізного мита.
3. Митні преференції.
Самостійна робота:
1. Види митного режиму:
1.1. Імпорт. Реімпорт. Експорт. Реекспорт.
1.2. Транзит. Тимчасове ввезення.
1.3. Митний склад. Спеціальна митна зона. Магазин безмитної торгівлі.
1. Суть та види мита.
Митна політика – це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.
Митне регулювання здійснюється на основі принципів:
1) виключної юрисдикції України на її митній території;
2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;
3) законності;
4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;
5) системності;
6) ефективності;
7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;
8) гласності та прозорості.
Митне оподаткування – один із напрямків митної політики держави, спосіб митного регулювання.
Становлення і розвиток митної справи в Україні відбувається в напрямі уніфікації із загальноприйнятими в міжнародній практиці нормами і стандартами.
Загальне керівництво митною справою в Україні здійснюють:
Верховна Рада України – визначає основні напрями митної політики, структуру системи органів державного регулювання митної справи, встановлює ставки мита, спеціальні митні зони та митні режими на території держави;
Кабінет Міністрів України – забезпечує здійснення митної політики відповідно до законів, встановлює розміри митних зборів, проводить переговори та укладає міжнародні договори України;
Державна митна служба України – здійснює безпосереднє керівництво митною справою в державі.
Митна служба в Україні включає три рівні:
1) Державний митний комітет України;
2) регіональні митниці;
3) митниці.
Переміщення товарів через митну територію України підлягає митному оформленню працівниками митниці з метою забезпечення митного контролю, що передбачає обов’язкове декларування товару та сплату мита і митних платежів.
Митне оформлення – виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.
Митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів митних органів протягом часу, що його встановлюють митні органи за погодженням з органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 27 Митного Кодексу.
Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Відповідно до міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, митне оформлення у пунктах пропуску через митний кордон України може здійснюватися цілодобово.
Мито займає особливе місце в системі непрямих податків.
По-перше, сфера застосування мита – зовнішньоекономічні операції, тобто воно не справляється при здійсненні операцій з продажу товарів (робіт, послуг) всередині країни.
По-друге, мито, поряд з фіскальною складовою, має потужний регулятивний потенціал. За допомогою цього податку можуть бути створені сприятливі умови для розвитку національних товаровиробників, здійснюється вплив на формування раціональної структури експорту та імпорту, забезпечуються справедливі умови конкуренції на внутрішньому ринку країни. Мито відіграє важливу роль в структурній перебудові економіки країни, сприянні інтеграції національної економіки в світовий економічний простір.
До недоліків мита слід віднести незалежність його розміру від доходів платника, що збільшує нерівність оподаткування та податкову навантаження, особливо для малозабезпечених верств населення, які виступають кінцевими споживачами імпортних товарів.
непрямий податок,
що стягується з товарів, які переміщуються
через митний кордон країни, тобто
ввозяться, вивозяться, чи прямують
транзитом.
Мито
Рис. 1. Поняття мита
Введення мита може мати на меті кілька цілей: фіскальні, економічні та політичні.
Митна політика спрямована на формування раціональної структури експорту та імпорту.
Контроль за правильністю та своєчасність сплати мита здійснюють митні органи України, а також податкові інспекції.
В митній справі застосовують 2 категорії:
мито – непрямий податок, що надходить до державного бюджету;
митний збір – плата за виконання митницею своїх обов’язків і послуг, яка використовується для розвитку системи митних органів України (зараховується на спеціальні рахунки митних органів).
Платники мита – будь-які юридичні та фізичні особи, котрі здійснюють переміщення через митний кордон України товарів, що підлягають митному оподаткуванню.
Об’єкт оподаткування – митна вартість товарів або інших предметів, які переміщуються через митний кордон.
Класифікація мита наведена в рис. 2.
В Україні порядок справляння мита регулюється Митним кодексом України. Оподатковувані товари зведено в товарну класифікаційну схему, що базується на Гармонізованій системі кодування товарів.
Митний кодекс – зведений документ про ставки мита та порядок оподаткування.
Одне з головних завдань митних органів – визначення тарифної позиції, якій відповідає товар або предмет, що перетинає митний кордон.
Адвалорне мито – нараховується у відсотках до митної вартості товару.
Специфічне мито – нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару.
Комбіноване мито – поєднує обидва названих види мита.
Ввізне мито – стягується митними органами країни ввозу а товарів іноземного виробництва на прикордонних митних пунктах або під час відпускання цих товарів із митних складів, розташованих усередині країни. Це найпоширеніший вид мита, до того ж історично він виник раніше всіх інших видів мита. Таке мито стягується за ввіз для реалізації товарів на митну територію держави або на єдину митну територію держав (наприклад єдину митну територію митного союзу).
МИТО
адвалорне
за способом
нарахування
специфічне
комбіноване
ввізне
за напрямом руху
товарів
транзитне
вивізне
антидемпінгове
спеціальне
за обмеженням
імпорту або експорту
компенсаційне
преференційне
за ступенем
сприяння імпорту
пільгове
повне
постійне
за періодом дії
сезонне
за порядком
встановлення
автономне
конвенційне
Рис. 2. Класифікація мита
Вивізне мито – стягується митними органами держави з товарів національного виробництва або з метою монополії на виробництво чи збут якогось товару, або з метою збереження національних ресурсів, із тим щоб скоротити їх вивіз до певної межі. Проте стягнення експортного мита підвищує ціну експортованих товарів, знижує конкурентоспроможність оподатковуваних ними товарів на міжнародному ринку. Тому ряд країн, що раніше стягували такий вид мита, сьогодні відмовилися від нього (наприклад Індія, Арабська Республіка Єгипет та ін.).
Транзитне мито – стягується за перевезення товарів іноземного виробництва через митну територію країни. Митні тарифи більшості держав не передбачають стягнення ні ввізного, ні транзитного мита.
Антидемпінгове мито – оподатковуються імпортні товари за наявності доказів, що їх поставки здійснюються за допомогою так званого демпінгу (тобто за заниженими цінами) і завдають або загрожують завдати шкоди національному виробництву країни ввозу. Це антидемпінгове мито стягується поряд із звичайним митом у розмірі різниці між демпінговою ціною товару і ціною аналогічного товару на світовому ринку. Такий вид мита стягується державою незалежно від того, оподатковується цей товар митом за національним законодавством чи значиться в списку безмитних товарів.
Компенсаційне мито – стягується у разі:
увозу на митну територію тієї або іншої країни товарів або інших предметів, при виробництві або експорті котрих прямо чи побічно використовувалися субсидії, якщо такий увіз завдає або загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації і розширенню виробництва подібних товарів;
вивозу з митної території тієї або іншої держави товарів, при виробництві або експорті котрих прямо чи побічно використовувалися субсидії, якщо такий увіз завдає або загрожує завдати шкоди загальнодержавним інтересам.
Ставка компенсаційного мита, як правило, не перевищує виявленого розміру субсидій.
Спеціальне мито стягується:
як захисний захід, якщо товар увозиться на митну територію тієї або іншої держави в таких обсягах або на таких умовах, що завдають або загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів;','
як захід попередження учасників зовнішньоекономічних зв'язків, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі, а також як запобіжний захід недобросовісної конкуренції у випадках, зазначених у національному митному законодавстві.
Ставка спеціального мита встановлюється в кожному окремому випадку.
Преференційне мито – найкраще мито, яке встановлюється державою для створення особливо сприятливого режиму для одного чи декількох держав при ввезенні всіх або окремих груп імпортованих тарифів. Преференційне мито надається на засадах взаємності чи в однобічному порядку, але без поширення принципу найбільшого сприяння та треті країни. Це мито широко використовується країнами з розвиненою ринковою економікою. В Україні застосовується до товарів та інших предметів, які походять з держав, що входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.
Повне мито – це мито, яке застосовується до товарів, що походять з країн, які не увійшли до переліку держав, з якими укладено угоди про вільну торгівлю та торгово-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму, а також до товарів, країну походження яких не встановлено.
Пільгове мито – це мито, що створює режим найбільшого сприяння імпорту товарів з країн та економічних союзів, з якими Україна уклала торгово-економічні угоди з наданням режиму. Таким чином, іноземні суб’єкти господарської діяльності цих країн чи союзників мають пільгові ставки ввізного мита.
Автономне мито – встановлюється державою самостійно, тобто без будь-яких обов'язків перед іншою країною, і застосовується до будь-яких предметів і товарів незалежно від їх походження. Величина мита може бути змінена відповідно до інтересів країни без узгодження з країнами-партнерами. Даний вид мита, як правило, досягає значних розмірів і є об'єктом дискусій на дво- або багатосторонніх переговорах для отримання поступок в обмін на зниження ставок автономного мита. Предметом таких переговорів є перелік товарів, до яких застосовуються митні тарифи, їх структура, розмір митних ставок, порядок їх застосування. В результаті виникає конвенційне або договірне мито.
Конвенційне (договірне) мито – встановлюється на базі двосторонньої або багатосторонньої угоди з іншими державами, або угоди про створення митного союзу, і тому воно не може бути змінене державною владою в односторонньому порядку. Воно не змінюється впродовж тривалого часу, що має велике значення для аналізу тих митних бар'єрів, з якими експортер стикається на ринку інших країн. Конвенційне мито вилучається з митного тарифу, коли угоди, за якими воно було представлене, призупиняють свою дію.
Види ставок мита:
1) адвалорні;
2) специфічні;
3) комбіновані.