11

Лекція 5 Радіаційна безпека

1. Джерела радіації та одиниці її вимірювання.

2. Вплив радіоактивного випромінювання на організм людини

3. Класифікація радіаційних аварій. Вимоги до розвитку і розміщення об’єктів атомної енергетики

Мета заняття: оцінити вплив радіаційної небезпеки на діяльність об’єкта господарювання (ОГ) та життя людей.

Література:

1. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). - Київ: Відділ поліграфії Українського центру держсанепіднагляду МОЗ України, 1998. - 125 с.

2. Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань: Закон України від 14 січня 1998 р. – К., 1998.

3. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру: Закон України. – К., 1993.

4. Про об’єкти підвищеної небезпеки: Закон України. – К., 1996.

5. Бедрій Я.І. Безпека життєдіяльності: /Я.І.Бедрій. Навч.посібн. – К.: Вид-во Кондор,

2009. - .с111-116.

6. Джигирей В.С. Безпека життєдіяльності: / В.С. Джигирей, В.Ц.Жидецький. Навч.посібн. – Львів: Вид-во Каравела, 2001. -с.158-161.

7. Желібо Є.П. Безпека життєдіяльності: / Є.П.Желібо, В.В.Зацарний. Навч.посібн. - К.: Вид-во ВМУРЛУ, 2005. – с. 133-36.

8. Желібо Є.П. Безпека життєдіяльнготсі: /Є.П.Желібо, Н.М.Заверуха, В.В.Зацарний. Навч.посібн. – К.: Вид-во Каравела, 2001. -с.130-133.

9. Ковжога С.О. Безпека життєдіяльності: /С.О.Ковжога, О.Д.Малько, А.М.Полєжаєв. Навч.посібн. – Харків: Вид-во Право, 2010. - с.107,109, 185-195.

10. Скобло Ю.С. Безпека життєдіяльності: / Ю.С.Скобло, Л.М.Тіщенко, В.Г.Цапко: Навч.посібн. – Вінниця: Вид-во Нова книга, 2000. – с. 220-222.

11. Стеблюк М.І.. Цивільна оборона: /М.І.Стеблюк. Підручник – К.: Вид-во Магнолія, 2003. – с.60-64.

12. Мягченко О.П. Безпека життєдіяльності людини та суспільства: /О.П.Мягченко. навч.посібн. –К .: Вид-во Центр учбової літератури, 2011. -с.132-152.

13. Пістун Л.Г. Безпека життєдіяльності: / Л..ГІ.Пістун, А.П.Березовецький, А.М.Тубальцев . Навч.посібн. – Львів: Вид-во Каравела, 2003. – с.115-124.

14. Цапко В.П. Безпека життєдіяльності: / В.П.Цапко. Навч.посібн. - К.: Знання-Прес, 2003. – с.246-248.

1.Джерела радіації та одиниці її вимірювання

Іонізуючі випромінювання існували на Землі ще задовго до появи на ній людини. Проте вплив іонізуючих випромінювань на організм людини був виявлений лише наприкінці XIX ст. з відкриттям французького вченого А. Беккереля, а потім дослідженнями явища радіоактивності, проведеними Пьєром і Марією Кюрі.

Поняття «іонізуюче випромінювання» об'єднує різнома­нітні види різних за своєю природою випромінювань. Подібність їх полягає в тому, що всі вони вирізняються висо­кою енергією, мають властивість іонізувати та руйнувати біологічні об'єкти.

Іонізуюче випромінювання - це будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків. Розрізняють корпускуляр­не і фотонне іонізуюче випромінювання.

Корпускулярне - потік елементарних часток із масою спо­кою, відмінною від нуля, що утворюються при радіоактивному розпаді, ядерних перетвореннях або генеруються на прискорю­вачах. Це - α і β-частинки, нейтрони, протони та ін.

Фотонне - потік електромагнітних коливань, що поши­рюється у вакуумі з постійною швидкістю 300 000 км/с. Це - γ-випромінювання, рентгенівське вип­ромінювання. Вони різняться умовами утворення і властивос­тями: довжиною хвилі й енергією. До фотонного випроміню­вання належить й ультрафіолетове - найбільш короткохвильова частина спектра сонячного світла, яке не є іонізуючим, але вплив його на біологічні об'єкти багато в чому подібний до дії іонізуючих променів.

Випромінювання характеризуються своєю іонізуючою і проникаючою спроможностями. Іонізуюча спроможність ви­промінювання визначається питомою іонізацією, тобто кількістю пар іонів, що утворюються частинкою в одиниці об'єму, маси середовища або на одиниці довжини шляху. Різноманітні види випромінювань мають різноманітну іонізу­ючу спроможність. Проникаюча спроможність випроміню­вань визначається довжиною пробігу, тобто шляхом, пройде­ним часткою в речовині до її повної зупинки.