Вимоги до розвитку і розміщення об’єктів атомної енергетики

Ядерна енергетика України, як складова частина електроенергетики та паливно-енергетичного комплексу, являє собою складну науково-технічну, технологічну та економічну систему. Вона є найбільшим постачальником електроенергії для задоволення потреб економіки та населення країни, що обумовлює її нерозривний зв'язок із рівнем розвитку продуктивних сил. Об'єкти ядерної енергетики є найбільш капітало-, науково - та працемісткі. Вони мають великі терміни будівництва та експлуатації.

Особливості функціонування ядерної енергетики, як і електроенергетики в цілому полягають:

· в неперервності технологічного процесу виробництва;

· у нерозривності у часі основних процесів виробництва і споживання продукції - електроенергії;

· в режимній залежності від роботи енергосистеми;

· у внутрішніх та зовнішніх технологічних та економічних зв'язках, які все посилюються;

· в залежності від наявності власних первинних енергоресурсів, а за їх відсутності - від зовнішніх (імпортних) поставок палива.

Ядерна енергетика за своїм функціональним призначенням підрозділяється на об'єкти:

- що виробляють енергію - АЕС, АТЕЦ;

- що передають енергію - ЛЕП, теплофікаційні системи;

- ядерно-паливного циклу, які включають:

- видобуток і збагачення уранових руд;

- виробництво гексафториду урану 1)Р6 (конверсія урану);

- видобуток цирконієвих руд, заготівлю цирконієвого сплаву і цирконієвого прокату;

- виробництво тепловиділяючих зборок (ТВЗ);

- наукового, конструкторсько-технологічного і проектного супроводження.

Розміщенню кожного з цих типів енергетичних об'єктів властиві свої принципи. На розміщення АЕС, АТЕІЦ впливають такі чинники:

- тип енергетичного реактора, компонування технологічного устаткування;

- можливість для підземного розміщення енергетичних об'єктів;

- наявність достатньо великих електричних навантажень (для АТЕЦ також теплові навантаження), порівняних з потужністю розміщуваного об'єкта;

- наявність в районі можливого розміщення площадки, що відповідає технічним вимогам;

- близькість водяних ресурсів і площ для будівництва об'єктів технічного водопостачання;

- низька сейсмічність регіону розміщення;

- наявність гірсько-геологічних умов, що відповідають вимогам довгострокової експлуатації (довгострокове збереження відпрацьованого ядерного палива, можливість поховання або консервації реакторних установок після зняття об'єкта з експлуатації);

- забезпечення безпеки об'єкта в особливих умовах і екологічної безпеки.

На розміщення підприємств по видобутку уранових руд і їхнього збагачення впливають:

- наявність відповідних запасів промислових родовищ, а також умови їхньої розробки;

- ступінь впливу розробки і збагачення на навколишнє середовище. Вибір місця розміщення підприємства по виробництву гексафториду урану ІІР6 залежить від того, який метод застосовується для конверсії урану: "сухий" метод з використанням плазмового реактора (російський метод); "сухий" метод, що включає фторування і фракційну дистиляцію (американський метод); "мокрий" метод - екстракція, гідрофторування, фторування 1) Р6 (цей метод застосовується у Франції, Канаді та Великобританії).

Підприємства по видобутку цирконієвих руд розміщаються при наявності достатньо ефективних запасів, а розміщення підприємств інших цирконієвих виробництв (одержання цирконієвого сплаву і прокату) тяжіють до місць видобутку цирконієвих руд.

Оскільки виробництво тепловиділяючих зборок (ТВЗ) є кінцевим циклом ЯПЦ, то воно повинно бути розміщене з урахуванням усіх підприємств, що кооперуються із ним, і споживача ядерного палива - АЕС.

Розміщення організацій наукового, конструкторсько-технологічного і проектного супроводу атомної енергетики і ЯПЦ тяжіють ближче до місць відповідних виробництв і науково-інтелектуальних центрів.