Взаємозв'язок норм права з іншими соціальними нормами

Найбільша складність класифікації соціальних норм полягає в тому, що одна й та ж поведінка може перебувати в регулятив­ному полі різних груп соціальних норм. При цьому суспільство обирає достатні регулятори для забезпечення виконання норми якомога більшою кількістю своїх членів. Так, заборона вбивства закріплюється нормами права, моралі, релігії, звичаями. Соці­альні норми певної групи не діють відокремлено, у кожній сфері діють основні та додаткові групи соціальних норм. Тобто со­ціальні норми утворюють єдину систему, у межах якої норми права співвідносяться з соціальними, як частина із цілим, оскільки вони - важливий, але не єдиний регулятор суспільних відносин.

Логічно співвідношення права з будь-якою іншою норматив­ною системою можна зобразити, як два кола, що частково перети­наються.

Норми права пов'язані з корпоративними, моральними, звичає­вими, релігійними нормами, ці норми доволі часто знаходять у праві нову форму власного існування. Так, у праві можуть бути втілені мо­ральні принципи, звичаєва поведінка, релігійна заповідь тощо.

Зв'язок норм моралі та норм права виявляється, насамперед, у тому, що право виходить з моралі, з цього моменту дотримання правових норм стає моральним обов'язком для людини.

Взаємодія норм права та норм моралі полягає в тому, що норми права створюються з урахуванням норм моралі, які панують у суспільстві. Право в широкому розумінні є моральним явищем, оскільки виступає як формально (офіційно) визначений ступінь спра­ведливості. За наклеп, неправдиві свідчення, підробку документів, шахрайство передбачена юридична відповідальність, але у своїй ос­нові всі ці дії мають брехню, яка визнається аморальним явищем. Норми права змінюються та розвиваються під впливом норм моралі. Так, відміна кримінальної відповідальності за незаконні валютні операції, спекуляцію стала можливою за усвідомлення необхідності відміни цієї норми із моральних міркувань. Окрім того, норми права у процесі право реалізації проходять моральну оцінку. Справедливе, обґрунтоване та законне судове рішення про наклеп, образу, хулі­ганство напряму залежить від урахування моральних норм.

У свою чергу, норми права сприяють затвердженню моральних принципів (гуманність, рівноправ'я, справедливість). І, врешті-решт, норми права є засобом охорони норм моралі.

Співвідношення норм права та корпоративних норм.

2. Норма права: поняття та ознаки

Норма права є самостійним явищем та має свої специфічні оз­наки, які відрізняють її від усіх інших соціальних норм:

1. Єдина у системі соціальних норм, створена (санкціонована або видана) державою, є офіційним виразником державної волі суспільства.

2. Являє собою владне загальнообов'язкове право відносно дозволеної та забороненої поведінки людей (є правилом ре­гулятивного характеру).

3. Є формально визначеною - санкціонується або видається державою у конкретній, визначеній правовій формі, яка є документальною, наприклад, у формі закону. Крім того, формальна визначеність пов'язується зі специфічною структурою норми права.

4. Видається уповноваженими суб'єктами в межах їх компетенції та відповідно до визначеної процедури, тобто ство­рюється у суворо встановленому порядку.

5. Єдина у системі соціальних норм, виконання якої забезпечується силою державного примусу.

6. Норма права є не просто соціальним регулятором суспільних відносин, а державним регулятором суспільних відносин.

7. Є єдиною серед соціальних норм, вплив якої на суспільні відносини викликає юридичні наслідки, гарантом яких є держава.

8. Офіційно закріплює рівень свободи та справедливості від­повідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів населення держави.

9. Має чітко виражену логічну структуру, складається з елементів (диспозиція, гіпотеза, санкція).

Норма права - загальнообов'язкове, формально визначене, ви­дане або санкціоноване державою правило поведінки, що охороня­ється нею та є державним регулятором суспільних відносин.