2. Дослідження зарубіжного досвіду в проведенні аудиту.

Зарубіжний досвід показує, що аудит є обов'язковим атрибутом ринкової економіки будь-якої країни, тоді як аудит в Україні тільки почав набувати вагоме значення у діяльності підприємств.

У зарубіжних країнах нагромаджений великий досвід державної підтримки аудиторської діяльності.

Питання підтримки аудиту промисловості є досить актуальним, адже саме цій проблемі належить ряд публікацій. Однак, маловивченим є питання зарубіжного досвіду та його адаптації в Україні. Ці проблеми значною мірою зумовлені відсутністю ґрунтовних наукових підходів до визначення сутності прикладу зарубіжного досвіду. На мою думку, все спирається до того, що влада ще не готова до конкретних дій. Вивчення досвіду зарубіжних країн має важливе значення для України.

Багато хто вважає, що іноземні аудиторські фірми є конкурентами вітчизняним фірмам, проте, якщо подивитися з іншої сторони, то окрім конкуренції може існувати також і співпраця. Це може дати неабиякий позитивний поштовх в розвитку аудиту кожної сторони.

Популярною серед зарубіжних економістів є думка про те, що аудит – це, в першу чергу, діяльність, спрямована на зменшення підприємницького ризику: “Аудит – це процес зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів ”. За основу наведеного визначення покладено зменшення інформаційного ризику. Важливою причиною такого підходу до визначення суті аудиту є розвиток аудиту в зарубіжних країнах і зокрема виникнення нової концепції аудиту, що базується на ризику. Проте, принципові підходи щодо процедур аудиту можуть змінювати не поняття аудиту, а лише його методику [27, c. 123]. На мою думку, дане визначення є хибним тому, що аудит підтверджуючий чи системно орієнтований є теж аудитом.

Фінансування аудиторської діяльності в Україні, зокрема, промислових підприємств, піднімає питання, що в бюджеті країни немає додаткових коштів, аби виділити їх на розвиток аудиторської діяльності промислових підприємств. Натомість такі проблеми зарубіжного досвіду вважаються неприйнятними для іноземної влади. Створення умов для розвитку аудиторської діяльності в промисловості, та й взагалі в країні, є одним з головних питань зарубіжного досвіду.

Розглянемо організацію аудиту на промислових підприємствах в зарубіжних країнах.

Законодавство зарубіжних країн у більшості випадків вимагає підтвердження бухгалтерських звітів компаній незалежними аудиторами (аудиторськими фірмами).

У західних країнах публічною є не бухгалтерська, а фінансова звітність. Якби бухгалтерська звітність була опублікована, то виявилась би дуже складною для користувачів. Крім того, у багатьох країнах світу не існує єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку. Користувач дістає легку для сприйняття і розуміння інформацію у вигляді фінансових звітів, ця інформація є повною, оскільки подається розшифрування окремих статей фінансової звітності.

У Сполучених Штатах Америки теорія і практика аудиту розвивається в багатьох напрямках та має свої особливості. У США аудиту підлягають державні і недержавні підприємства. До речі, особливістю аудиторської справи у Сполучених Штатах Америки є відсутність єдиного для всієї країни законодавства, що регулює діяльність сертифікованих громадських бухгалтерів – у різних штатах вимоги до них неоднакові. В основному ці відмінності стосуються вимог до освіти і стажу роботи за спеціальністю для допуску до іспиту на звання присяжного бухгалтера [28, c. 17].

Директива Європейського співтовариства № 8 вимагає проведення аудиторської перевірки всіх великих компаній, дозволяючи самим країнам – членам ЄС вирішувати, чи потрібні такі перевірки малих і середніх фірм.

Наприклад, у Франції аудитора називають комісаром з рахунків, він призначається власниками підприємства строком на шість років для проведення аудиту. Термін роботи аудитора з підприємством-клієнтом може бути продовжено ще на один термін. Питання, пов'язані з аудитом у Франції, регулює Міністерство юстиції. Тоді як у Німеччині аудиторську діяльність регулює Міністерство економіки.

На відміну від інших країн ЄС, усі компанії Великобританії без винятку повинні надавати свої річні звіти для перевірки аудиторам. У Великобританії існує серія законодавчих актів про компанії, які повинні один раз протягом року запрошувати незалежного аудитора для перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами. Аудитор призначається власниками компанії. До речі, аналогічні законодавчі акти щодо проведення обов’язкового незалежного аудиту в компаніях були прийняті у Франції, США, Швеції, Нім6еччині, Канаді та інших державах.

Щодо факту виявлення правопорушень. Як і вітчизняні аудитори, так і зарубіжні не мають право надавати інформацію про факти виявлення порушень законодавства або надавати будь-які документи стороннім підприємствам чи особам.

Дії аудитора за фактами виявлення порушень потребують подальшого вивчення. Це пояснюється тим, що нормальна процедура регламентації такого роду питань передбачає їх попередню принципову розробку в законодавчих актах з подальшою деталізацією в нормативних документах більш низького рівня, у тому числі стандартах.

Зарубіжний досвід свідчить про різну практику з цього питання. Наприклад, згідно з французькими законами, аудитор зобов’язаний повідомити акціонерів про факт порушення, а в прокуратуру – й ім’я підозрюваного.

У багатьох країнах законодавство зобов’язує аудитора повідомити відповідні органи про встановлені ним факти відмивання кримінальних грошей, походження капіталів із наркобізнесу. Якби у нашій країні були розробленні подібні ситуації, то в МСА 240 могли б бути оговорені такі деталі, як спосіб повідомлення, ступінь упевненості аудитора, необхідна для ініціювання такого повідомлення. [32, c. 54]

Найбільш гострим питанням у проведенні аудиту як на вітчизняних так зарубіжних підприємствах є складання робочих документів. Важливість питання, що розглядається, пов'язане з низкою наступних причин. Значні труднощі пов'язані з відсутністю не тільки в Україні, а й за рубежем єдиних загальноприйнятих стандартів ведення аудиторських документів, складу, форми, структури та змісту їх.

В Україні проблема ускладнюється відсутністю в аудиторів достатнього досвіду складання документів під час перевірки підприємств з урахуванням конкретних умов їхньої діяльності, ситуації, що склалася.

Зарубіжні аудиторські фірми до ведення робочих документів аудитора підходять індивідуально. Такі документи є конфіденційними. Методика ведення їх становить комерційну таємницю аудиторської фірми. Отже, досвід їхньої роботи важкодоступний.

Виходячи з досвіду аудиторів німецької фірми КРМО, довгострокові документи (акти) являють собою систематизоване зібрання документів, що мають значення протягом тривалого періоду і слугують для швидкого отримання інформації про основні моменти діяльності підприємства. До довгострокових документів, наприклад. можна віднести довгостроковий договір на проведення аудиту (строк дії якого перевищує один рік), копії засновницьких документів підприємства-клієнта та його основних договорів щодо здійснення господарської діяльності, дані про керівництво і персонал підприємства, про системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, документи з довгострокового планування аудиту тощо.

У практиці аудиторів США ці документи називають такими, що ведуться безперервно.

На думку аудиторів німецької фірми КРМО, поточні робочі документи – це систематизоване зібрання документів, що стосуються річного звіту, який перевіряється, якщо їх не поміщено в довгострокові акти. Спеціалісти в галузі аудиту США вважають, що поточні документи складаються з документів двох категорій (аудиторські адміністративні документи і документи аудиторської інформації). На думку вітчизняних аудиторів, такий поділ поточних документів є не зовсім правильним, оскільки ці самі категорії можна виділити і в складі довгострокових документів.

Серед вітчизняних і зарубіжних економістів спостерігається різний підхід щодо визначення мети і завдань аудиту та аудиторських послуг промислових підприємств. Економісти зупиняються переважно на конкретних завданнях аудиту, що здебільшого співпадають з функціональними обов'язками аудиторів (аудиторських фірм). Разом з тим мало звертають уваги на стратегічні завдання аудиту. Адже визначення стратегічних завдань аудиту необхідне для розуміння суспільно-економічної потреби існування аудиту промисловості в умовах ринкової економіки.