Грошова оцінка одного гектара різних видів земель визначається за формулою:

Гоз=Рзд*Ц*Тк

Гоз – грошова оцінка одного гектара земель, грн..

Рзд – загальний рентний дохід з 1га відповідних видів земельних угідь, ц

Ц – ціна реалізації 1ц зерна, грн.

Тк – термін капіталізації рентного доходу, років. Встановлюється на рівні 33 роки.

5.

Для визначення економічної ефективності використання земельних угідь існує система натуральних і вартісних показників. До натуральних показників належать такі:

• Урожайність с/г культур (ц/га)

• Виробництво зерна, цукрових буряків, картоплі, овочів та інших продуктів рослинництва, а також м’яса свиней з розрахунку на 100га ріллі (ц)

• Виробництво молока, м’яса всіх видів (яловичини) та вовни з розрахунку на 100га с/г угідь (ц)

• Виробництво продукції птахівництва з розрахунку на 100га ріллі посіву зернових культур (ц)

До вартісних показників відносять:

• Вартість валової і товарної продукції з розрахунку на 100га с/г угідь

• Валовий і чистий дохід з розрахунку на 100га с/г угідь

• Прибуток з розрахунку на 100га с/г угідь

Основні напрями підвищення економічної ефективності використання землі в с/г:

• Система заходів щодо підвищення родючості земель

• Охорона грунтів від ерозії та інших руйнівних процесів

• Зменшення площ земель, які випадають із с/г обороту

Тема: Розміщення с/г

ПЛАН

1. Наукові основи розміщення с/г

2. Основні принципи розміщення с/г

3. Розміщення с/г України

1.

Однією з форм суспільного поділу праці в с/г є розміщення с/г виробництва.

Розміщення визначається обсягом виробництва тієї чи іншої продукції с/г в окремих регіонах і областях, їх місцем у виробництві цієї продукції в масштабах країни.

Раціональне розміщення с/г – забезпечує виробництво необхідних суспільству продуктів харчування і с/г сировини в потрібних розмірах при мінімальних затратах праці і коштів на виробництво продукції і доведення її до споживача.

Метою раціонального розміщення є забезпечення виробництва всіх видів с/г продукції в найбільш сприятливих природних і економічних умовах, де затрати праці і коштів на одиницю є мінімальною

Для визначення економічної ефективності розміщення с/г виробництва використовується система натуральних і вартісних показників:

• Урожайність с/г культур

• Виробництво продукції в натуральному виразі на 100га с/г угідь або ріллі

• Вартість валової продукції з розрахунку на 1га с/г угідь

• Вартість валової продукції з розрахунку на одного середньорічного працівника (продуктивність праці)

• Прямі затрати праці на 1ц продукції (трудомісткість)

• Собівартість 1ц продукції

• Окупність виробничих витрат

• Рівень рентабельності виробництва с/г продукції

2.

При вирішенні проблеми раціонального розміщення с/г необхідно вриховувати такі основні принципи:

• Природні умови

• Розміщення міст і промислових центрів

• Рівномірне розміщення переробної промисловості і с/г виробництва на території країни

• Рівень розвитку зернового виробництва в країні

• Розвиток засобів транспорту

• Рівень забезпеченості використання трудових ресурсів

• Міжнародний поділ праці

• Зміцнення економічної незалежності країни

3.

Раціональне розміщення продуктивних сил неможливе без економічного районування, результатом якого є науково обґрунтований поділ території країни на окремі природно-економічні, або с/г зони відповідно до їх природних і економічних умов

С/г зона – частина території країни, яка характеризується однаковими природно-економічними умовами

Галузь – це частина с/г виробництва, яка характеризується певними засобами і предметами праці, технологією виробництва, кваліфікацією кадрів і кінцевою продукцією

Полісся – займає 20,5% території України. Розвивається м’ясомолочне скотарство, льонарство і картоплярство. В окремих мікрорайонах інтенсивно розвивається свинарство, а в окремих районах і господарствах – напівгрубововнове вівчарство. У південній частині товарного значення набуло виробництво цукрових буряків, хмелю. Специфічною особливістю зернових культур є те, що основна частина їх вирощується на поліссі (16% озимого жита).

Лісостеп. Спеціалізація: скотарсько-буряківничо-зерновий напрям (33,2% від території України). На півдні вирощують соняшник

Північний і центральний степ – за розмірами не поступається лісостепу. Провідними культурами є озима пшениця, кукурудза і соняшник. Сприятливі умови для виробництва баштанних, олійних культур овочівництва, скотарства, свинарство і птахівництво.

Південний степ – озима пшениця, соняшник, південних конопель, овочів і баштанних культур. У багатьох районах успішно розвиваються садівництво і виноградарство, на зрошувальних землях вирощують рис і овочі. Тут створені агропромислові підприємства і об’єднання з виробництва заготівлі і промислової переробки плодів, овочів і винограду. У тваринництві провідне місце займають молочно-м’ясне скотарство і свинарство, розвивається птахівництво і тонкорунне вівчарство.

Передгірні і гірські райони Криму – найменша територія (3 райони Кримської області). Сприятливі умови для овочівництва, вирощування тютюну, сою, птахівництва. Виробництво винограду, плодів і ефіроолійних культур.

Передгірні і гірські райони Карпат – 4,4% земель України. Технічні культури: льон-довгунець, тютюн. У низинних територіях вирощують виноград. Товарне значення має виробництво картоплі і овочів. Карпати мають сприятливі умови для скотартсва

Тема: Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва

ПЛАН

1. Суть інтенсифікації с/г виробництва

2. Показники інтенсифікації с/г виробництва

3. Основні напрями інтенсифікації та шляхи підвищення її ефективності

1.

В реальній дійсності є два способи збільшення виробництва продукції:

• Екстенсивний – для збільшення продукції вдвічі у дію вводять удвічі більше машин, верстатів, устаткування такої ж якості, застосовують вдвічі більше робочої сили, сировини тощо.

• Інтенсивний. «в економічному розумінні, під інтенсивною культурою ми розуміємо не що інше, як концентрацію капіталу на одній і тій же земельній площі, замість розподілу її між іншими земельними ділянками, які розміщені одна біля одної» (Маркс) І=(C+V)/S

C+V – затрати живої і уречевленої праці

Інтенсифікація – це форма розширеного відтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні сукупних затрат живої та уречевленої праці на одиницю земельної площі з метою збільшення обсягу продукції та підвищення її виробництва

Об’єктивно інтенсифікація базується в аграрному виробництві на особливості землі, що вона підвищує свою родючість, якщо її раціонально використовувати чи обробляти.

Диференціальна рента І – коли за однакових затрат отримують різний прибуток

Диференціальна рента ІІ – утворюється завдяки ефективнішим додатковим вкладенням в одну і ту ж ділянку землі, тобто, завдяки інтенсифікації

Інтенсифікація – це соціально-економічний процес, спрямований на збільшення виробництва продукції, підвищення її якості і зниження собівартості на основі впровадження у виробництво нових засобів, нових технологій, нових сортів с/г культур і порід тварин, нових форм організації праці та виробництва, підвищення кваліфікації кадрів тощо, що є складовою НТП.

Суть інтенсифікації полягає не тільки в ефективному використання землі чи тварин, а й в удосконаленні всіх інших факторів виробництва: матеріальних і трудових ресурсів, впровадженні нових організаційних форм господарювання, нових технологій і т.д.

Матеріальною основою інтенсифікації с/г є науково-технічний прогрес, метою – збільшення обсягу продукції, підвищення ефективності виробництва

Виділяють наступні ознаки інтенсифікації:

• Проводяться додаткові вкладення засобів виробництва і живої праці на одиницю земельної площі

• Збільшення вкладень супроводжуються підвищенням їх якості

• Вдосконалюються форми і методи організації праці і ведення господарства, підвищується кваліфікація кадрів

Процес інтенсифікації доцільно вивчати за такою схемою:

1.об’єкт інтенсифікації	Земля, тварини
2.рівень інтенсивності	C+V – витрати виробництва, характеризує рівень витрат
3.результат інтенсифікації	c+v+m – вартість товару
4.ефективність інтенсифікації	(c+v+m)/(с+v)

Рівень інтенсивності характеризують наступні показники:

Основні:

• Виробничі витрати на 1га с/г

• Вартість основного капіталу на 1га с/г угідь (капіталозабезпеченість)

• Вартість основного і оборотного капіталу на 1га с/г угідь

• Затрати праці на 1га с/г угідь

При визначенні рівня інтенсивності важливе значення мають також натуральні (додаткові) показники:

• Енергозабезпеченість. К-ть енергетичних ресурсів на 100га с/г угідь

• Кількість внесених добрив (мінеральних (кг д.р.) і органічних (т) в розрахунку на 1га ріллі)

• Поліпшення сортового складу с/г культур

• Питома вага зрошувальних, осушених, меліорованих земель в загальній площі с/г угідь чи ріллі

• Питома вага с/г угідь в загальній земельній площі, ріллі в площі с/г угідь, питома вага інтенсивних культур в площі посіву

До допоміжних показників інтенсивності в тваринництві відносять такі:

• Затрати живої уречевленої праці на 1 умовну голову худоби

• Витрати кормів (к.од.) в розрахунку на 1 умовну голову

• Затрати праці (люд-год) на одну умовну голову

• Щільність поголів’я, гол. на 100га с/г угідь

• Рівень комплексної механізації виробничих процесів в тваринництві

• Витрати на племінну справу

• Удосконалення породних і продуктивних якостей тварин. Питома вага породних тварин в загальному поголів’ї

• Структура стада

Результати інтенсифікації характеризують наступні показники:

• Урожайність с/г культур

• Продуктивність тварин

• Вартість валової продукції на 1га с/г угідь

• Виручка від реалізації на 1га с/г угідь

Економічна ефективність інтенсифікації характеризують наступні показники:

• Прибуток на 1 с/г угідь

• Продуктивність праці

• Собівартість продкції

• Капіталовіддача

• Окупність витрат

• Норма прибутку

• Рівень рентабельності (відношення прибутку до повної собівартості)

• Окупність додаткових витрат (ΔВП/ΔВиробничі Витрати)

3.

Основні напрями інтенсифікації:

• Комплексна механізація і автоматизація виробництва

• Хімізація рослинництва і тваринництва

• Розвиток с/г меліорацій

• Організаційно-економічні заходи (спеціалізація і концентрація виробництва, впровадження прогресивних форм організації і оплати праці)

• Широке використання досягнень науки і передового досвіду

• Селекція та насінництво

• Ресурсо- і енергозберігаючі технології

• Біотехнології

• Ріст інвестицій і капітальних вкладень

Тема: Розширене відтворення і нагромадження в с/г

ПЛАН

1. Суть і особливості розширеного відтворення в с/г

2. Показники розширеного відтворення в с/г

3. Відтворення і розподіл валового продукту

4. Нагромадження с/г і його джерела

1.

Відтворення в с/г – це постійне повторення і безперервне відновлення процесу с/г виробництва. Розрізняють два типи відтворення: просте і розширене.

При простому відтворенні виробництво матеріальних благ відновлюється в попередніх розмірах, при розширеному відтворенні обсяги виробництва безперервно зростають

Розширене відтворення – це систематичне збільшення виробництва с/г продукції, що дає змогу не лише забезпечити досягнутий рівень розвитку суспільства, а й виробляти додаткові засоби і предмети споживання

В аграрних підприємствах розширене відтворення може відбуватися в двох формах – екстенсивній та інтенсивній.

Процес розширеного відтворення в с/г має свої особливості, які зумовлені специфікою с/г виробництва:

• Головним засобом виробництва в с/г є земля, яка просторово обмежена і штучно не відтворюється

• У с/г виробництві економічний процес відтворення тісно переплітається з природними (біологічними) процесами відтворення організмів рослин і тварин

• У с/г період виробництва продукції і робочий період не збігаються, тому на процес розширеного відтворення значний вплив має сезонність виробництва

• Значна частина засобів виробництва відтворюється у натуральній формі

• Розширене відтворення в с/г відбувається при абсолютному зменшенні зайнятих трудових ресурсів

• Важливою соціально-економічною особливістю відтворення в с/г є наявність різних форм власності і видів господарювання

Період виробництва – від початку до кінця виробництва

Робочий період – коли наш предмет піддається дії праці

2.

Розширене відтворення в с/г включає такі взаємозв’язані процеси:

• Зростання валової і чистої продукції с/г (вартість валової чистої продукції на 1га с/г угідь)

• Відновлення і розширення продуктивного капіталу (капіталоввідача, капіталозабезпеченість)

• Відтворення трудових ресурсів с/г (продуктивність праці)

3.

Валова продукція сільського господарства (ВП) розподіляється на фонди відшкодування (ФВ), споживання (ФС) і нагромадження (ФН):

ВП=ФВ+ФС+ФН

Фонд відшкодування (ФВ) – це частина вартості валової продукції с/г, яка використовується для відновлення спожитих у процесі виробництва засобів і предметів праці

Фонд споживання (ФС) – це частина створеної в с/г чистої продукції, яка використовєуться для особистого і суспільного (невиробничого) споживання

Фонд нагромадження (ФН) – це частина чистого доходу, яка використовується для розширеного відтворення с/г виробництва на основі приросту основного і оборотного капіталу та створення відповідних запасів і резервів

4.

Нагромадження в с/г – це економічний процес збільшення кількості і поліпшення якості засобів виробництва, а також розвитку невиробничої сфери

Для характеристики можливостей і темпів розширеного відтворення використовують такі показники:

• Норма нагромадження – визначається відношенням фонду нагромадження до чистого доходу і виражається у %

• Норма розширеного відтворення капіталу – визначається з відношення фонду нагромадження до середньорічної вартості основного і оборотного капіталу і виражається у відсотках

• Норма прибутку – відношення чистого прибутку до середньорічної вартості основного капіталу

• Рівень рентабельності – відношення чистого (або валового) прибутку до собівартості

Відносний ресурсний потенціал