Питання та завдання для самоконтролю.

1. Що являє собою внутрішньо-паркова диспетчеризація?

2. Які функції покладаються на внутрішньо-паркову диспетчеризацію?

3. Які автоматичні засоби використовують при внутрішньо-парковій диспетчеризації?

3.6.4.2. Лінійна диспетчеризація

Метою лінійної диспетчеризації міського пасажирського транспорту є виконання розкладу руху в умовах дії непередбачених випадкових чинників при дотриманні нормативних вимог. Необхідність лінійної диспетчеризації обумовлена неможливістю врахувати на стадіях планування і організації перевезень непередбачених обставин, можливі помилки і прорахунки в транспортному плануванні і недостатньому знанні закономірностей роботи міського пасажирського транспорту як складної кібернетичної системи.

До основних задач лінійної диспетчеризації відносяться: організація власної діяльності; контроль і облік фактичного стану руху рухомого складу на маршрутах (включаючи фіксацію даних про регулярність руху, виниклі збої і їх причини, час дії збоїв); розробка і реалізація управлінських рішень по коректуванню перевізного процесу відповідно до ситуації, що склалася, в інтересах підвищення якості перевезень; перегляд і коректування плану перевезень (маршрути і розклади руху) при неможливості його виконання; організація руху рухомого складу в непередбачених ситуаціях, при перекритті вулиць для руху транспортних засобів, різних аваріях, заторах; прийом скарг і заяв пасажирів; прийом і облік забутих пасажирами речей; залучення до роботи аварійно-відновлювальних служб і засобів при аваріях; взаємодія із спецслужбами, взаємодія з диспетчерами організацій, що займаються міськими пасажирськими перевезеннями з питань випуску рухомого складу на лінію; контроль за справністю технічних засобів диспетчерського управління; ведення диспетчерської документації; аналіз результатів лінійної роботи; розробка пропозицій по вдосконаленню диспетчерського управління, роботу міського пасажирського транспорту в цілому і його окремих видів.

У загальному випадку в диспетчерському управлінні міським пасажирським транспортом виділяють типові функції: контроль, регулювання, організацію, координацію, аналіз.

Лінійна диспетчеризація покладається:

- у містах, що мають декілька організацій, що займаються міськими пасажирськими перевезеннями і централізовану диспетчерську службу управління рухом на маршрутах, на відповідну центральну диспетчерську службу;

- у містах з однією організацією, що здійснює міські автобусні перевезення - на диспетчерську групу даної організації. Якщо в місті є декілька автобусних парків, то або створюється відповідна загальноміська автобусна централізована диспетчерська служба, або лінійна диспетчеризація здійснюється одним із транспортних підприємств за рішенням міського органу виконавчої влади і на підставі багатобічного договору перевізників.

За наявності в місті різних видів наземного міського пасажирського транспорту раціональним є створення об'єднаних централізованих диспетчерських служб.

Організовують і експлуатують об'єднані централізовані диспетчерські служби міські органи виконавчої влади, уповноважені у області транспортної діяльності із залученням зацікавлених організацій міського пасажирського транспорту згідно з угодами. Штатна чисельність персоналу об’єднаних централізованих диспетчерських служб утворюється за рахунок штатної чисельності лінійних диспетчерських служб різних видів пасажирського міського транспорту. У своїй діяльності об’єднана централізована диспетчерська служба виходить з принципу підвищення якості пасажирських перевезень за умови дотримання фінансових інтересів різних видів і організацій, що займаються пасажирськими перевезеннями.

Доцільною з погляду міського господарства мірою є перехід централізованих диспетчерських служб і об’єднаних централізованих диспетчерських служб до роботи в умовах повного госпрозрахунку, що досягається утворенням централізованих експлуатаційно-диспетчерських служб із статусом юридичної особи. Такі організації створюються: за наявності в місті централізованих диспетчерських служб – на їх базі; у решті випадків - на базі підрозділу лінійної диспетчеризації відповідного перевізника.

Діяльність госпрозрахункової централізованої експлуатаційно-диспетчерської служби ґрунтується на концепції розділення експлуатаційної і виробничо-технічної діяльності міського пасажирського транспорту. При цьому за існуючими експлуатаційними організаціями міського пасажирського транспорту зберігаються функції депо рухомого складу з обов'язком випускати автобуси, тролейбуси і вагони трамвая в обумовленій договором кількості і в певний час доби. Недовипуск і передчасний схід з маршруту рухомого складу загрожують накладенням на експлуатаційні організації економічних санкцій. Таким чином ці організації концентрують увагу на забезпеченні діючих маршрутів рухомим складом. Юридично і економічно самостійна централізована експлуатаційно-диспетчерська служба організовує комерційне використовування рухомого складу на маршрутах, вирішує задачі технологічної організації перевезень і лінійного диспетчерського управління на користь не окремого перевізника або їх групи, а міста в цілому. Фінансування її діяльності здійснюється за рахунок перерозподілу частини засобів, що направляються на фінансування міського пасажирського транспорту (за умови звільнення організацій-перевізників від відповідних обов’язків, виконуваних в централізованому порядку).

Лінійне диспетчерське управління організовується і здійснюється відповідно до типового технологічного процесу, основи якого були розроблені ще за радянського періоду.

Практично використовуються дві технології диспетчерського управління: традиційна (управління вручну) і автоматизована.

При традиційній технології диспетчерського управління на маршрутах організовують диспетчерські пункти, зв’язані телефонними каналами з диспетчерським центром.

Автоматизована технологія заснована на контролі за рухом шляхом розташування на маршруті контрольних пунктах. Водій транспортного засобу, прибулого на контрольний пункт, не виходячи з кабіни, зв’язується з диспетчерською групою організації-перевізника по управлінню рухом на маршрутах за допомогою засобів технологічного зв’язку.

Диспетчерське управління здійснюється з використанням наступного інформаційного забезпечення: посадової інструкції диспетчера і необхідних додатків до неї, наказів і розпоряджень по виконуваних диспетчером функціях; станційних розкладів руху рухомого складу по контрольованих маршрутах; схеми маршрутної мережі з вказівкою зупинок, місць можливих розворотів на маршрутах, розташування основних місць і пасажироскопичення, дислокації резервних транспортних засобів; таблиці маршрутів і пасажиропотоків на них; довідника телефонів організацій міського пасажирського транспорту, органів місцевого самоврядування, ДАІ, гідрометеослужби, міськдоруправліня, спецслужб, технічної допомоги, органів охорони здоров’я, штабу цивільної оборони міста та інше; типових планів (технологічних карт) дій по найпоширеніших і вірогідніших ситуаціях порушення перевізного процесу, виникнення незапланованих значних пасажиропотоків, перекриття для руху транспортних засобів вулиць і штучних споруд на маршрутах; технологічних карт використовування резервних транспортних засобів; плану виконання спеціальних рейсів і спеціальних подач автобусів; оперативної інформації від зовнішніх організацій про планові перекриття для руху автобусів вулиць і штучних споруд на маршрутах; метеозведень і штормових попереджень; інформації від диспетчерів інших видів міського пасажирського транспорту або від начальника зміни об’єднаної диспетчерської служби з вказівкою відхилень від плану перевезень.

На основі інформаційного забезпечення диспетчер приймає, реалізує і контролює хід виконання управлінських рішень по корегуванню перевізного процесу у сфері своєї компетенції (маршрут, група маршрутів, окремий види міського пасажирського транспорту, всі види міського пасажирського транспорту). При необхідності використовуються різні методи лінійного диспетчерського управління перевезеннями. В процесі роботи лінійної диспетчерської служби формуються різні документи.

Підсумки роботи за добу відображаються в добовій диспетчерській доповіді, яку оформляють на підставі даних про роботу диспетчерської групи і диспетчерських станцій на маршрутах.

При використанні для диспетчерського управління автоматизованих систем диспетчерського управління облік виконання рейсів і регулярності руху в рейсах забезпечується автоматизованим чином на підставі інформації, що поступає до центральної диспетчерської служби від контрольного пункту на маршруті, де знаходиться відповідний транспортний засіб. При управлінні вручну, облік виконання рейсів і їх регулярності виробляється маршрутними диспетчерами на кінцевих станціях маршрутів.

Добова диспетчерська доповідь по окремому виду міського пасажирського транспорту і по всіх видах міського пасажирського транспорту включає розділи: зведені дані про випуск автобусів, тролейбусів і вагонів трамвая на маршрути і про простої технічно справних одиниць рухомого складу роздільно з причин; зриви випуску рухомого складу на маршрути роздільно по організаціях-перевізниках і маршрутах в розрізі інтервалів часу доби; дані про наявність і використання резерву рухомого складу по видах міського пасажирського транспорту; схід з маршрутів в розрізі часу доби; технікоексплуатаційні і якісні показники роботи маршрутів за день; аналіз причин нерегулярності руху; зроблені оперативні зміни розкладів руху, перемикання рухомого складу між маршрутами, заходи щодо взаємодії різних видів міського пасажирського транспорту; повідомлення роз’їзних диспетчерів; відомість розстановки по робочих місцях лінійних диспетчерів; відомості про роботу технічних засобів управління; зняття розкладів руху за погодних умов (із записом метеозведень, що поступили) і зважаючи на перекриття для руху вулиць і штучних споруд на маршрутах; загальні зауваження.

Організація праці лінійних диспетчерів і диспетчерів центральної диспетчерської служби передбачає, як правило, двозмінний режим роботи. Початок робочого дня диспетчерів центральної диспетчерської служби повинен бути на 15 хв., а диспетчерів на лінії на 10 хв. раніше моменту відкриття руху на маршрутах. Даний час використовується для підготовки до роботи і перевірки засобів зв’язку. Закінчення робочого дня визначається залежно від загальної тривалості роботи міського пасажирського транспорту. При передачі зміни приймаючий зміну диспетчер вивчає за допомогою диспетчера попередньої зміни перевізну ситуацію і перевіряє її віддзеркалення в диспетчерській документації, знайомиться з розпорядженнями, що оперативно поступили, і перевізною ситуацією, що склалася на маршрутах. На передачу зміни в середньому потрібно 5 - 10 хв.

Управлінські рішення в типових ситуаціях диспетчер ухвалює на підставі технологічних карт усунення порушень перевізного процесу на маршрутах. Набір таких карт розробляє технологічна група центральної диспетчерської служби на підставі рекомендацій типового технологічного процесу. Технологічна карта містить схему маршруту (куща маршрутів) з вказівкою можливих місць розвороту транспортних засобів, зупинок, прохідних найбільших організацій вздовж траси маршруту; таблицю маршруту; перелік типових ситуацій, що характеризують порушення перевізного процесу на маршруті і варіантні вказівки переважних дій по даних ситуаціях. Склад типових ситуацій формується при розробці технологічної карти за даними аналізу перевізного процесу з урахуванням частоти появи різних порушень перевізного процесу і тяжкості їх наслідків для якості обслуговування пасажирів і економічних інтересів перевізників.

Забуті пасажирами в рухомому складі і на зупинках маршрутів речі після огляду спецслужбами на предмет безпеки передаються диспетчерам кінцевих станцій маршрутів або в організацію міського пасажирського транспорту з обліком в журналах обліку забутих речей і подальшою передачею для тимчасового зберігання на склад забутих речей. Забуті пасажирами речі зберігають на складі до 3 місяців, а харчові продукти не більш 10 діб, причому продукти, що швидко псуються - не більш 1 доби. Знайдені документи по акту передають відповідним органам державного управління або організаціям (паспорти - органам МВС України, військові квитки - військкомісаріатам, документи суспільних організацій - їх міським органам, службові папери - зацікавленим організаціям і так далі).