Питання та завдання для самоконтролю.

1. Що являє собою розклад руху?

2. Що враховується при розробці розкладу руху?

3. За якими методами розробляється розклад руху?

4. Яким чином інформують пасажирів про зміну розкладу руху маршрутних транспортних засобів?

5. Що являють собою браковані рейси?

3.6.2. Планування роботи водіїв і кондукторів

Водії міського пасажирського транспорту відносяться до категорії працівників, для яких застосовують почасово-преміальну систему оплати праці з підсумовуваним обліком робочого часу протягом місяця. Загальний місячний баланс робочого часу водія (аналогічно проводять розрахунок для кондуктора) визначають виходячи з 40-годинного робочого тижня. При розрахунку балансу робочого часу водія спочатку визначають річний фонд робочого часу згідно наступному прикладу: число календарних днів в році 365, з них неробочих днів 95, а саме: вихідні (неділі) – 50 днів; святкові неробочі – 9 днів; дні перебування в щорічній відпустці – 25 днів; неявка водія по хворобі та по іншим поважним причинам – 9 днів; виконання державних обов’язків і відрядження – 2.

Якщо, зробити підрахунок то ми число рабочих днів за рік буде становити - 270.

Річний фонд робочого часу при 6-и денному робочому тижні, тривалості робочого дня 7 год. і без урахування скорочення тривалості робочого дня на 1 год. в передсвяткові і передвихідні дні становить 1890 годин.

При врахуванні числа передсвяткових і передвихідних днів в році, в яких тривалість робочого дня зменшується на 1 годину, річний фонд робочого часу зменшується на 57 годин і буде дорівнювати 1833 год.

Зважаючи на особливості розподілу потреби в перевезеннях міським пасажирським транспортом в певні періоди доби і неможливість довільної зміни часу рейсу на маршрутах, для більшості водіїв тривалість зміни відрізняється від звичної. Тому застосовується режим роботи з наданням вихідних днів по ковзаючому графіку, а вихід на роботу передбачається в різні зміни.

Якщо фактичне число водіїв менше за планове, то за узгодженням з профспілковим комітетом можливе залучення водіїв до наднормових робіт. Щомісячно визначають нормативний і наднормовий час роботи водія. Наприклад, якщо в місяці 30 днів, з них чотири неділі, два святкові дні і святкові дні йдуть підряд за неділею, то число робочого годинника по нормі в даний місяць становить 168 годин (30 днів календарних - 6 днів неробочих). Одержане число треба скоротити на 4 год. (враховуючи число передсвяткових і передвихідних днів в даному місяці, в які тривалість робочого дня зменшується на 1 год.). Таким чином виходить 164 год. Якщо водій фактично відпрацював 244 год., то наднормовий час складе 80 год. Для розрахунку оплати наднормового часу слід врахувати, що деяка кількість робочих годин могла бути відпрацьована в святкові дні, на які по графіку припав робочий час даного водія. Підвищена оплата за роботу в святкові дні нараховується особливо і не враховується при розрахунку наднормового часу. Наприклад, якщо в даному прикладі 20 год. було відпрацьовано в святкові дні, наднормовий час для оплати складає 60 год.

Тривалість робочої зміни водія повинна складати не менше 5 год., обідня перерва надається у середині зміни і не пізніше ніж через 4 год. після початку роботи, при тривалості зміни менше 6 год. обідня перерва може не надаватися. У такому разі у середині зміни водію надають перерву для короткочасного відпочинку тривалістю до 20 хв. Загальна тривалість обідньої перерви - не менше 30 хв. і не більше 2 год. При роботі з розділенням зміни на дві частини і відповідно з двома виходами водія на роботу тривалість внутрішньо змінної перерви більше 2 год. В час внутрішньо змінної перерви водій вільний від роботи.

Основний час складається з часу на виконання окремих рейсів на обслуговуваному маршруті (маршрутах), передбачених розкладом руху для даного водія. При цьому враховується поправка до нормативів часу на рейси залежно від часу доби, погодних умов і сезону року. Фактично відпрацьований основний час в окремих випадках може перевищувати плановий, наприклад, якщо диспетчер через погодні умови змінив (збільшив) норми часу на виконання рейсів на маршрутах.

Допоміжний час витрачається після кожного рейсу на огляд транспортного засобу і його салону, на ведення квиткової відомості, відмітку про виконання рейсу в путньому листі, здачу диспетчеру забутих пасажирами речей, розворот на кінцевому пункті для руху у зворотному напрямку. До допоміжного часу також відносять час на нульові рейси і заправку паливом. За рахунок ущільнення робіт, передбачених для виконання в допоміжний час, відставання від розкладу руху в попередньому рейсі може частково компенсуватися.

Підготовчо-завершальний час для водія планується в цілому на кожен вихід на лінію і найменше складає 20 хв. Час на проходження медичного огляду перед виїздом на лінію складає, як правило 5 – 10 хв. і може корегуватися залежно від технології і місця проведення медогляду. До підготовчо-завершального часу не відноситься час на обслуговування робочого місця – миття, технічний огляд (за винятком заправки автобуса паливом, передрейсової перевірки справності систем, що впливають на безпеку руху) і ремонту транспортного засобу. Дані роботи, як виняток, водій може виконувати при тимчасовому його переведенні на відповідну ділянку виробничо-технічної служби. Слід враховувати, що продуктивність праці водія на даних роботах нижча, ніж у слюсарів-професіоналів через відсутність стійких навичок до виконання відповідних операцій.

Перерви між рейсами на відпочинок і особисті потреби водія транспортного засобу протягом зміни поділяють на обідню перерву (перерви) і короткочасний відпочинок після закінчення рейсу. Тривалість короткочасного відпочинку повинна передбачатися розкладом руху (включається в час відстою на кінцевих пунктах маршруту) і складати залежно від складності умов руху на маршруті приблизно 3-5 хв. на кожну годину роботи. Не слід плутати даний час з допоміжним.

Всі види простоїв є ненормованими і при плануванні роботи не враховуються. Простої з вини перевізника виникають при несправності транспортного засобу, неготовності його до виїзду на лінію. Виділяють простої у зв'язку з перекриттям руху через дорожньо-кліматичні і погодні умови, через стихійні лиха, різні аварії і т.д. Простої з вини водія пов'язані з прогулами, спізненнями на роботу, самовільним передчасним закінченням роботи і припиненням руху по розкладу під час зміни. Всі випадки простоїв з вини водія підлягають службовому розгляду з накладенням на водія стягнень, передбачених чинним законодавством. Хвороба водія під час зміни, що привела до простоїв, є поважною причиною, але дані простої відносять до простоїв з вини водіїв.

Особливістю організації праці резервних водіїв є наявність в порівнянні з водіями лінійних рейсів триваліших відстоїв між окремими рейсами, що оперативно призначаються диспетчером. Такого роду відстій не вважається простоями, оскільки обумовлені технологією використання резерву рухомого складу і відносяться до оперативного робочого часу. Тривалість робочого часу резервного водія планується не на основі числа рейсів і норм часу на рейси, а в цілому на зміну.

Щомісячно складається графік роботи водіїв. У ньому вказують робочі дні і дні щотижневого відпочинку. Для кожного робочого дня визначають час явки водія в гараж (депо) і тривалість зміни. До водіїв графік їх роботи доводять не пізніше ніж за 2 тижні до початку роботи. У необхідних випадках з відома профспілкової організації водії можуть бути привернуті до наднормових робіт, виключаючи визначені для цих водіїв дні щотижневого відпочинку. До роботи в дні щотижневого відпочинку водії можуть притягатися тільки у виняткових випадках, наприклад при стихійних лихах.

Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку водія разом з часом перерви для відпочинку повинна складати не менш подвоєній тривалості роботи в попередній цьому відпочинку робочий день. Тривалість щотижневого відпочинку в сумі з тривалістю перерв для відпочинку і обіду в попередній робочий день повинна складати не менше 42 год. Допускається в окремих випадках скорочувати вказану тривалість щотижневого відпочинку до 30 год., але за умов, що в середньому за обліковий період (місяць) вона складе не менше 42 год.

Працю водіїв планує відділ (група) організації праці і заробітної платні організації, що займається пасажирськими перевезеннями сумісно з начальниками колон і бригадирами бригад водіїв. Бригадири забезпечують розстановку конкретних водіїв по запланованих графіках виходу на роботу. Відділ праці і заробітної платні встановлює нормативи по праці і планує фонд робочого часу з розбиттям по колонах і бригадах водіїв. При цьому в плані окремо враховується час, що витрачається на участь водіїв у технічному огляді і ремонті рухомого складу.

Для складання графіка змінності водіїв використовують різні системи закріплення транспортних засобів за водіями.

Відділ експлуатації організації міського пасажирського транспорту розробляє і доводить до водіїв колон і бригад раціональні співвідношення різних систем закріплення рухомого складу за водіями. Ці співвідношення визначаються на основі потреб розкладу руху в роботі різних типів виходів на обслуговуваних маршрутах. Фактично відпрацьований водіями час враховує табельник колони (бригади) на підставі шляхових листів. Рекомендується з метою підвищення якості обліку і зручності аналізу використання робочого часу переносити дані з шляхових листів в табель обліку робочого часу. Часом приймання зміни для водія є плановий момент явки в гараж (депо), безпосередньо передуючий передбаченому підготовчо-завершальному часу. Закінченням роботи є момент завершення завершальних робіт по здачі транспортного засобу, документації і виручки, що відноситься до підготовчо-завершального часу. При цьому випадкові наднормативні затримки, як додатковий робочий час не враховуються і не оплачуються.

Чисельність водіїв для обслуговування маршруту (групи маршрутів) визначають на підставі розкладу руху і річного балансу робочого часу водія. Наприклад, якщо плановий час роботи автобусів на маршруті протягом року становить 31314 год., а річний фонд робочого часу одного водія складає 1842 год., зокрема: час, не пов'язаний з безпосередньою роботою на маршрутах, 293 год. і час можливої роботи на маршрутах 1549 год., то потрібне число водіїв буде становити 20 осіб.

Для складання нарядів роботи водіїв і кондукторів також використовують автоматизовані системи складання нарядів роботи водіїв і кондукторів. Основним документом для складання нарядів роботи кондукторів є графік виходу кондукторів на лінію, який відображає вид випуску , на якому працює кондуктор (однозмінний, двозмінний, розривний, 12-годинний), час та пункт початку роботи кондуктора, час та пункт кінця роботи кондуктора.

Існує три варіанти роботи кондукторів: кондуктор, який прикріплений до водія і працює за його режимом; кондуктор прикріплений до бригади водіїв і працює з нею по 12 годин; робота кондукторів не залежить від роботи водіїв і для кондукторів формується свій незалежній наряд, на двозмінних випусках кондуктор працює по 12 годин.

Проводиться розрахунок місячного наряду кондукторів , в якому для кожного кондуктора забезпечується норма робочого часу на місяць. З місячного наряду програма формує добові наряди роботи кондукторів.