INCLUDEPICTURE "media/image2.jpeg" \* MERGEFORMAT

По горизонталі:

1. Друкований рекламний засіб.

   3. Облаштоване торговельне приміщення без торговельного залу.

   4. Розрекламована торговельна марка.

   5. Обладнане приміщення з торговельним залом.

      7. Архітектурний вигляд будівлі

      8. Роздрібне торговельне підприємство з універсальним асортиментом товарів.

      9. Одна із складових балансу підприємства.

      10. Сукупність заходів, які сприяють реалізації товарів.

      11. Сукупність властивостей, які спрямовані на задоволення потреб споживачів

По вертикалі:

2. Засіб або комплекс засобів, що забезпечують захист товару.

   4. Торговий агент, який є власником товару, що забезпечує купівлю-продаж товару.

   5. Збірно-розбірна конструкція, розрахована на одне або декілька робочих місць, в. Форма розподілу праці між торговельними об'єктами.

Ключові терміни І поняття

Торгівля оптова, посередники; дистриб'ютори, агенти, комітент, брокери, оптовий ринок, товаропостачання, вантажопідйомність, асортимент, асортимент виробничий, асортимент торговельний, асортимент простий, асортимент складний, попит, товаропостачання.

INCLUDEPICTURE "media/image3.jpeg" \* MERGEFORMAT

INCLUDEPICTURE "media/image4.jpeg" \* MERGEFORMAT

Сутність та функції оптової торгівлі

Оптова торгівля — це вид економічної діяльності в сфері товарного обігу, який охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг [9, с.2].

Оптову торгівлю здійснюють [19, с.245]:

• товаровиробники — реалізують товари різним оптовим покупцям — суб'єктам господарювання, що займаються роздрібною торгівлею, оптовим посередникам, іншим товаровиробникам для виробничого споживання;

оптові торгові посередники — купують і реалізують товари суб'єктам господарювання, що займаються роздрібною торгівлею, іншим оптовим посередникам, товаровиробникам для виробничого споживання;

- суб'єкти господарювання, що займаються роздрібною торгівлею, - реалізують товари, закуплені у товаровиробників у оптових посередників, дрібнооптовим покупцям для подальшого їх продажу кінцевим споживачам.

Важливе місце у процесі доведення товарів від виробників до споживачів посідають оптові торгові посередники, які беруть на себе досить складні і трудомісткі функції, пов'язані з купівлею-продажем товарів.

Особливу роль мають відігравати оптові підприємства в акумулюванні і передачі замовникам інформації про стан ринку, тобто більш активно виконувати інформаційну функцію. Розміщаючись у центрі перетину товарних потоків, оптові бази мають повну можливість забезпечити збір, накопичення, обробку і передачу комерційної інформації і покупцям, і постачальникам товарів.

Ця інформація включає:

• визначення ємності ринку;

• вивчення можливостей виходу на зовнішні ринки;

• вивчення і визначення потреб в товарах покупців;

INCLUDEPICTURE "media/image5.jpeg" \* MERGEFORMAT

• вивчення конкурентоспроможності товарів різних постачаль­ників;

• кон'юнктурні огляди про стан попиту на товари, висновки ви­ставок, виставок-продажів;

• вивчення мотивацій покупок, поведінки покупців на ринку, споживчих властивостей товарів;

• пропозиції з розширення асортименту, зняття з виробництва і підвищення якості продукції, що виробляться.

Володіючи такою інформацією, оптові підприємства можуть ста­ти центрами ділової активності, співпрацювати як з промисловими, так і роздрібними торговельними підприємствами, тобто більш ак­тивно виконувати посередницьку функцію.

Перед постачальниками і покупцями товарів виникає питання: виконувати ці функції з просування товарів самостійно чи доручити їх виконання посереднику — оптовій базі. Вигіднішим, як правило, є другий варіант, оскільки посередник має більший досвід в ор­ганізації оптових угод, він може швидше знайти і покупця, і поста­чальника, швидше виконати розмитнення товарів і т.д.

Розширення і поглиблення функцій оптової торгівлі дасть змогу не тільки створити належні умови для більш активного впроваджен­ня ринкових реформ, але й буде сприяти зміцненню стабільності споживчого ринку в країні.

Серед головних функцій оптової торгівлі слід виділити наступні:

• надання постачальникам і клієнтам інформації про ситуації на ринку, в конкурентному середовищі, повідомлення про нові то­вари і динаміку цін;

• створення можливостей виробникам збувати товари з мініму­мом контактів із споживачем;

• надання технічної підтримки виробникам або постачальникам, роздрібним чи комерційним споживачам;

• забезпечення клієнтам економії засобів, закуповуючи товари великими партіями, ділячи їх у подальшому на дрібніші;

• забезпечення матеріальної бази для зберігання товарів, знижу­ючи витрати і постачальників і замовників;

• здійснення оперативної доставки товарів, оскільки оптовики перебувають ближче до клієнтів, ніж фірми-виробники та ін.

Класифікація оптових торговельних підприємств

У теперішніх умовах господарювання, для яких характерним є розширення мережі оптової та роздрібної торгівлі особливого значення набувають питання розвитку мережі оптових торговельних підприємств (посередників), основною функцією яких є купівля-продаж товарів. Оптові підприємства (посередники) мають змогу забезпечити двосторонні економічні відносин з постачальниками та покупцями товарів.

Загалом, під оптовим торговельним підприємством розуміється господарська ланка в оптовій торгівлі з правами юридичної особи, яка закуповує та продає товари споживачам з метою їх подальшого перепродажу або виробничого споживання та надання їм торговельних послуг.

В залежності від виконуваних функцій, видів діяльності, форм власності та інших чинників виділяють різні види оптових підприємств (посередників).

Оптові підприємства (посередники) можна класифікувати за наступними ознаками:

1. Залежно від функцій і послуг, що надаються:

інформаційно-контактні оптові підприємства, наприклад, комісіонери, які шукають постачальників та покупців і від свого імені підписують контракт, договір, здійснюють оплату за рахунок того чи іншого партнера.

інформаційні підприємства, наприклад брокери, що володіють інформацією про кон'юнктуру ринку і сприяють реалізації товару постачальника, не закуповуючи його самостійно.

2. Залежно від підпорядкування торговельні підприємства (посередники) можуть бути:

• незалежні;

• формально незалежні;

• залежні.

Незалежні посередники здійснюють свою діяльність на основі договору купівлі-продажу, тобто вони закуповують товар як покупець, стаючи його власником, і розпоряджаються ним на свій розсуд. До них відноситься більшість оптових підприємств, дистриб'юторів, оптовиків- купців і т.п.

INCLUDEPICTURE "media/image6.jpeg" \* MERGEFORMAT

Зазвичай, незалежні оптові торгові посередники здійснюють повний цикл обслуговування, починаючи від закупки, закінчуючи оптовим про­дажем товару.

Формально незалежні оптові посередники — підприємства, які здійснюють збут продукції виробника на основі різного роду договорів (договору-доручення, договору-комісії, договору- консигнаціїі т.п.), що укладаються з довіреними чи торговими агентами — підприємствами чи окремими особами (франчайзинг). Основна їх функція — сприяння купівлі-продажу за комісійну винагороду.

Залежні посередники здійснюють збут продукції на основі терміно­вих і безстрокових трудових договорів незалежно від району діяльності (консигнатори, брокери).

Консигнатор — оптовий посередник, діяльність якого здійснюється на основі згоди, згідно з якою продавець постачає товар на склад кон­сигнатора, а останній продає товар від свого імені, але за рахунок про­давця на основі договору консигнації.

Брокер - фірма чи організація, яка займається пошуком зацікавле­них продавців та покупців і надає допомогу в укладанні договору. Сам брокер не бере участі в угоді, тобто не підписує договір і не розраховується за товар. Діяльність брокера в основному пов'язана на грі з попитом і пропозицією товару.

2. Залежно від товарної спеціалізації:

• оптові підприємства з універсальним асортиментом товарів;

• оптові підприємства, спеціалізовані на продажу окремих груп то­варів (одягу, взуття, бакалії, риби і т.п.);

• вузькоспеціалізовані оптові підприємства, які спеціалізуються на підгрупі виду продукції;

• комбіновані оптові підприємства, які спеціалізуються на купівлі - продажу декількох споріднених груп товарів;

• неспеціалізовані оптові торговельні підприємства, діяльність яких спрямована на купівлю-продаж товарів різних груп без спеціалізації.

  4. За приналежністю:

• місцеві;

• внутрішньо обласні (регіональні);

• міжобласні (міжрегіональні);

• національні (ринок держави);

• транснаціональні.

Досвід організації оптової торгівлі за кордоном

У країнах з ринковою економікою розвиток оптової торгівлі набуває все більшого значення. На даний час в більшості країн існує два основних ринкових канали збуту продукції — виробничий і споживчий.

5. За формою власності:

- державні;

• приватні;

• спільні з іноземним капіталом;

• іноземні.

5. За місцем і роллю у процесі товаропросування:

• оптово-збутові підприємства, які створюються в місцях накопичення промислового виробництва;

-торговельно-закупівельні оптові підприємства, які закуповують товари в районах виробництва, в оптово-збутових та інших баз і постачають їх на інші оптові та роздрібні підприємства;

—торговельні підприємства, головне завдання яких — організація товаропостачання роздрібних торгових підприємств.

5. За організаційно-правовою формою оптові торгові підприємства можуть виступати в різних організаційно-правових формах:

• акціонерне товариство (відкрите, закрите);

• у складі концернів;

• у складі холдингів;

товариство з обмеженою відповідальністю; - товариство з додатковою відповідальністю;

• командитне товариство;

• повне товариство.

5. За розміром:

• малі (до 25 осіб);

• середні (26-100 осіб);

• великі (понад 100 осіб).

INCLUDEPICTURE "media/image7.jpeg" \* MERGEFORMAT

Виробничий (промисловий) передбачає, що до споживача това­ри, з одного боку, можуть направлятися без оптового посередника, з іншого боку, виробник може мати власну оптову галузь, викорис­товувати незалежну оптову компанію чи своїх агентів або брокерів.

Споживчий канал дещо відрізняється від виробничого, так як в даному випадку товар призначений головним чином для особисто­го споживання, тому він може бути проданий виробником:

• безпосередньо індивідуальному споживачу;

• великому роздрібному підприємству;

• дрібним роздрібним продавцям через оптову фірму; через комісіонерів.

У зв'язку з цим в країнах з ринковою економікою існують ком­панії, що здійснюють оптову торгівлю, склад яких дуже різно­манітний за функціями, які вони виконують, за запропонованими послугами, розмірами, розміщенням, спеціалізацією, орієнтацією на різні категорії покупців і т.п.

Для прикладу розглянемо зарубіжний досвід організації оптової торгівлі таких високо розвинутих держав як США, Німеччина, Японія, Великобританія, Франція, Швеція, Канада та ін. Це дозво­лить виявити специфічні особливості, переваги і недоліки організації в них оптової торгівлі.

Так, зарубіжний досвід, зокрема США, свідчить, що існує три ка­тегорії оптових торговців [19, с.257]:

• торгові підрозділи і збутові контори фірм-товаровиробників, що здійснюють без участі оптових посередників прямий продаж власної продукції;

• агенти, комісіонери (оптові посередники), що здійснюють про­даж товарів виробника, але не набувають права власності на них;

• оптові торгові посередники, що набувають права власності і, як правило, закуповують товари для подальшого перепродажу.

Найбільш поширеним видом є оптові торгові посередники, які займають високу питому вагу в загальному обсягу операцій з купівлі - продажу товарів.

В оптовій торгівлі США виділяють три основні групи оптових підприємств, які відрізняються характером розміщення і володіння товаром:

• незалежні оптові посередники, обіг яких складає більше 50 % обігу всієї оптової торгівлі;

• збутові органи промислових компаній (оптові контори, оптові бази), на які припадає понад 35 % оптового товарообороту;

• оптовики, які не мають права володіння товаром (агенти, бро­кери, комісіонери, аукціоні компанії), вони отримують комісійні у вигляді відсотків від продаж (орієнтовно 11%).

В оптовій торгівлі США мають місце і такі типи підприємств оп­тової торгівлі, як оптові склади і закупівельні фірми роздрібної торгівлі, оптовики-заготівельники сільськогосподарської продукції, нафтові оптові фірми.

У США отримала розвиток так звана вертикальна інтеграція тор­гових підприємств у вигляді оптово-роздрібних об'єднань, коопе­ративних асоціацій роздрібних фірм і т.п. Через підприємства, інте­гровані в склад вертикальних об'єднань, реалізовується не менше половини оптового товарообороту.

У США держава здійснює регулюючий вплив на функціонування оптового посередника.

При цьому використовуються такі методи регулювання:

• податкова політика;

• розробка законодавчих актів;

; — розробка правил обігу товарів;

• встановлення різних форм відповідальності за порушення якості і т.п.

Значне місце посередники посідають в оптовому товарообороті й інших країн: у Німеччині на них припадає 60%, в Японії — 80%.

Як свідчить досвід країн з розвинутою ринковою економікою, оп­тову торгівлю здійснюють різноманітні посередники (за виконува­ними функціями, товарною спеціалізацією, зоною діяльності, фор­мами продажу і обслуговування клієнтів), що дає можливість про­давцям і оптовим покупцям вибирати їх. Оптовим підприємствам у свою чергу слід мати свою ринкову нішу і певні конкуренті перева­ги.

В оптовій торгівлі Німеччини отримали розвиток оптово-роздрібні об'єднання, товарні біржі, бюро чи відділи збуту промис­лових підприємств та ін.

Серед них найбільшого поширення набули оптово-роздрібні об'єднання, які закуповують великі партії товарів у промислових фірм і реалізують їх своїм підприємствам роздрібної торгівлі, надаючи при цьому послуги з кредитування закупівлі, реклами, формування асор­тименту та ін. Належне місце тут займають і товарні біржі (відкриті, закриті, змішаного типу, термінові). Відкриті біржі діють з участю по­середника — брокера чи дилера, в закритих біржах покупці і продавці не контактують один з одним, термінові біржі торгують не товарами, а контрактами на майбутні поставки.

Оптова торгівля Японії має також свої особливості, так як в цій країні практично відсутні прямі зв'язки роздрібної торгівлі і промис­ловості. Основу її складають торгові дома, які організовують і вироб­ництво, і торгівлю тією чи іншою групою товарів, і спеціалізовані оптові фірми, які представляють торгові компанії.

В оптовій торгівлі мають місце основні (первинні) і другорядні (вто­ринні) фірми. Основні фірми виступають представниками великих промислових фірм, закуповують продукцію в цих фірм і реалізують її великим (роздрібним) об'єднанням. Другорядні фірми, як правило, закуповують товари в основних і постачають їх в невеликі підприємства роздрібної торгівлі.

У Великобританії і Франції суттєвого розвитку набули дрібнооптові підприємства типу "cash&carry", які забезпечують товарами ма­лий бізнес (підприємства громадського харчування, готельного гос­подарства, дрібних торговців і т.д.). На їх частку припадає більше 60% оптового товарообігу.

Широкого розвитку в практиці оптової торгівлі закордонних країн набуло торгове посередництво (агенти, брокери, комісіонери та ін.), при якому посередник не володіє товаром і не здійснює операцій купівлі-продажу, а тільки сприяє встановленню господарських зв'язків покупців і продавців, за що отримує визначені комісійні.

Вивчення досвіду функціонування оптових посередників у країнах з розвинутою ринковою економікою свідчить про необхідність ство­рення торгово-посередницьких підприємств з різними організаційно-правовими формами і широким спектром послуг в нашій країні. Тільки при наявності багатьох типів торгових посередників може бути забезпечене конкурентне середовище і виключений монополізм ве­ликих оптових баз і об'єднань, що на кінцевому етапі буде сприяти

Технологія закупівлі товарів

Технологія закупівлі товарів роздрібними торговельними підприємствами залежить від джерел їх постачання. Відповідно закупівля товарів ведеться на:

• складах-магазинах оптового посередника, що реалізує товари на принципах самообслуговування;

- оптових ярмарках, продовольчих ринках, виставках, біржах, аукціонах, де господарські зв'язки між продавцем і покупцем оформляються документально;

• оптових та інших підприємствах (мережа Інтернет, по телефону).

Найбільше значення має оптова торгівля на складах-магазинах оптового посередника при забезпеченні торговельної мережі товарами складного асортименту.

Магазин-склад — торговельний об'єкт, який обладнаний як товарний склад, де здійснюють операції з оптового та роздрібного продажу товарів [9, с.7].

На складах-магазинах оптового посередника використовуються різноманітні методи продажу товарів роздрібним торговим підприємствам:

• особистий відбір товарів працівниками магазину;

• замовлення по телефону;

-- через пересувні склади і роз'їзних представників торгівлі;

• інші.

При реалізації товарів складного асортименту або раніше невідомихтпокупцям товарів доцільно організовувати їх продаж з особистим відбором представником роздрібного торговельного підприємства. При цьому методі він прибуває на склад за завчасно погодженим графіком і самостійно вибирає товари, виставлені в залі товарних зразків. Зал товарних зразків є уособленим приміщенням, оснащеним спеціалізованими торгівельними меблями, засобами реклами та інформації. Пло-

розвитку здорової конкуренції в оптовій торгівлі і поліпшенні обслу­говування споживачів.

INCLUDEPICTURE "media/image8.jpeg" \* MERGEFORMAT

ща залу розділена обладнанням на ділянки, на кожній із яких пред­ставлені зразки товарів однієї чи декількох товарних груп.

Оптовий ярмарок — це ринковий захід, що періодично проводиться в установленому місці і на визначений термін з метою продажу-купівлі товарів за виставленими зразками, організації ділових переговорів, обміну ринковою інформацією, формування господарських зв'язків та укладання договорів поставки.

Організаторами таких ярмарок можуть виступати як вітчизняні, так і зарубіжні підприємства всіх форм власності. Вони представляють ви­роблену ними продукцію, а також інформацію про перспективні това­ри, які будуть випускатись у найближчому майбутньому.

Участь у ярмарках допомагає товаровиробникам краще вивчити рин­кову ситуацію, скорегувати плани випуску товарів, знайти покупців.

Оптові ринки є самостійними господарськими структурами, що здійснюють організацію купівлі-продажу дрібних партій товарів у пев­ному місці і за певними правилами. Оптові ринки розміщуються, як пра­вило, у крупних містах і промислових центрах. Мета їх створення поля­гає у підвищенні ефективності постачання споживачів переважно про­довольчими товарами.

Продавцями на оптових ринках є:

• товаровиробники (сільськогосподарські підприємства, підприєм­ства харчової і переробної промисловості і т.д.);

• оптові підприємства-посередники.

Покупцями можуть бути:

• підприємства роздрібної торгівлі;

• підприємства ресторанного господарства;

• інші споживачі, що потребують регулярних закупок товарів (дошкільні, навчальні, лікарняні заклади та ін).

Продавець, що здійснює торгівлю на ринку, несе відповідальність за якість реалізуючих товарів. Вони повинна відповідати вимогам діючих стандартів, технічних умов і підтверджуватися сертифікатами відповідності.

Правильна організація діяльності оптових ринків дозволяє:

• забезпечити зв'язок між виробниками, оптовими та роздрібними торговельними підприємствами;

• спростити та прискорити процес руху товарів до кінцевого спожи­вача;

• знизити роздрібні ціни на продовольчі товари;

Організація товаропостачання в роздрібну мережу

Товаропостачання — це комплекс операцій із закупівлі товарів у різних товаровиробників, оптових посередників та завезення товарів до місць продажу кінцевим споживачам [19, с.270].

Постачання товарів є процесом досить відповідальним. Він включає комплекс комерційних, організаційних, технологічних операцій, що сприяють досягненню основної цілі — продажу товарів. Товаропостачання повинне виконувати такі завдання: - забезпечувати надходження товарів у потрібне місце і час, у визначеному обсязі та асортименті;

• розширити асортимент товарів і підвищити їх якість;

• забезпечити підтримку вітчизняних товаровиробників. Організація продажу товарів в магазинах „плати та винось" (cash&carry). Передбачені вони для обслуговування покупців, що купують товари дрібнооптовими партіями з метою їх подальшого продажу в магазинах, палатках, кіосках та інших підприємствах дрібнороздрібної торгівлі.

У таких магазинах постійно підтримується низький рівень цін за рахунок зменшення накладних витрат.

Ці магазини реалізують товари, що не потребують передпродажної підготовки. Перш за все, це продовольчі товари, що продаються партіями в заводській упаковці. Однак у таких магазинах можливий продаж і інших товарів (парфумерно-косметичних, побутової хімії та ін.).

Закупівля товарів під час індивідуальних зустрічей. Закупівля магазинами товарів, виготовлених індивідуальними приватними підприємцями для їх подальшої реалізації, здійснюється за наяв- ності сертифіката або іншої документації, що підтверджує якість і безпеку продукції для здоров'я та життя споживачів. Така продукція може закуповуватись за допомогою мережі Інтернет, телеграфного, телефонного, комп'ютерного зв'язку та ін.

INCLUDEPICTURE "media/image9.jpeg" \* MERGEFORMAT

• максимально задовольняти попит населення, оперативно і з най­меншими витратами забезпечувати завезення товарів;

• гнучко реагувати на зміни попиту та кон'юнктури ринку;

• забезпечувати наявність необхідних населенню товарів і приско­рення їх обіговості;

• забезпечувати постачання товарів без зайвих проміжних ланок, найкоротшим шляхом.

Постачанню товарів повинне передувати:

• вивчення та прогнозування споживчого попиту;

• визначення потреби в товарах;

• виявлення джерел постачання товарів та вибір постачальників;

• встановлення господарських зв'язків з постачальниками.

На організацію товаропостачання у роздрібну торговельну мережу впли­вають наступні фактори:

1. Торговельно-організаційні, до яких можна віднести:

• розміщення мережі роздрібних торговельних підприємств по відно­шенню до джерел постачання;

• тип роздрібного торговельного підприємства та величину його тор­говельної і складської площі;

• оснащення підприємства роздрібної торгівлі торговельно-техно­логічним обладнанням для зберігання і внутрімагазинного пе­реміщення товарів (холодильним, підйомно-транспортним та ін.).

2. Виробничі:

• розвиток та розміщення підприємств-виробників товарів;

• спеціалізація, обсяги та номенклатура підприємств-виробників товару;

• сезонність виробництва товарів.

3. Транспортні:

• стан доріг;

• щільність доріг;

• розвиток транспортних зв'язків;

• забезпечення необхідними транспортними засобами;

• технічні характеристики транспортних засобів та ін.

У залежності від джерел товаропостачання розрізняють дві його фор­ми:

• транзитна (транспортна) — це така форма товароруху, коли товар із виробничого підприємства спрямовується в магазини, обминаючи склади оптової та роздрібної торгівлі

Перевагою транзитної форми руху є те, що товар надходить у роздрібну мережу без зайвих перекупок, забезпечуючи зниження транспортних витрат, при цьому скорочуються втрати товару, прискорюється обіговість коштів. Її застосування доцільне для товарів простого асортименту, що не вимагають пересортування, швидко псуються, виготовляються на місцевих промислових підприємствах.

• складська форма товароруху передбачає, що товари спочатку заво­зяться на склади оптової торгівлі, де відбувається їх сортування та ком­плектація, а потім — у роздрібну торгівлю.

Нині товаропостачання роздрібної торговельної мережі здійснюється за децентралізованим методом. Згідно з цим методом виконання всіх операцій із вивезення товарів зі складу постачальника покладається на магазин. Застосування цього методу призводить до збільшення витрат обігу за рахунок росту транспортних витрат, нераціонального викорис­тання вантажопідйомності автотранспорту, зростання чисельності працівників магазину;

На основі даних про розташування магазинів, частоту завезення в них товарів і обсяги поставок розробляють маршрути поставок. Вони скла­даються таким чином, щоб більш ефективно використовувати ванта­жопідйомність автомобілів і скоротити їх непродуктивні пробіги. При цьому маршрути можуть бути:

• маятниковими (лінійними), які розробляються для магазинів, об­сяг поставок в які рівний або кратний вантажопідйомності авто­мобіля з врахуванням об'ємної маси вантажу. їх використовують для доставки товарів в один магазин або одним автомобілем за один чи декілька рейсів, або декількома автомобілями.

• кільцевими, які застосовують для доставки товарів у магазини, розмір поставок в яких менший вантажопідйомності автомобіля. Завезен­ня товарів здійснюється за один рейс в декілька магазинів, що є на шляху руху автомобіля. Такі маршрути складаються з врахуванням найкоротших відстаней між магазинами, для яких частота завезення товарів однакова. Враховують також розмір поставок для того, щоб повністю завантажити автомобіль. При цьому в нього спочат­ку завантажують товари, призначені для магазину, що розташова­ний у кінцевому пункті маршруту.

Після визначення кількості маршрутів розраховують час обігу авто­мобіля на кожному з них і складають графік завезення товарів. Він є роз кладом, в якому вказаний час постачання товарів у кожний магазин.

При цьому час постачання товарів не повинен співпадати з часом обідньої перерви в магазині.

Періодичність завезення багатьох товарів встановлюється методом прямого розрахунку. Так, для багатьох продовольчих товарів встанов­люється щоденне їх завезення (хлібобулочні і ковбасні вироби, молочні товари, морозиво та ін). Деякі товари можуть завозитись один раз на 2-3 дні (напої, пиво, кондитерські вироби).

Періодичність завезення товарів, що швидко псуються, визначається, виходячи з одноденного чи годинного обсягу реалізації.

Для продовольчих товарів з тривалими термінами зберігання і більшості непродовольчих товарів періодичність завезення може визна­чатись на основі загальної теорії управління запасами:

INCLUDEPICTURE "media/image11.jpeg" \* MERGEFORMAT

INCLUDEPICTURE "media/image12.jpeg" \* MERGEFORMAT

К — коефіцієнт комплектності, який визначається відношенням се­редньої кількості різновидностей товарів в одній партії до кількості різно­видностей, передбачених асортиментним переліком.

З— середній запас товарів, днів;

З_мін — мінімальний запас товарів, днів.

Ці формули не враховують багато факторів, тому на практиці зазви­чай роблять приблизні розрахунки, а потім у міру необхідності вносять зміни та уточнення.

Важливим питанням при організації централізованої доставки є виз­начення кількості замовлених товарів, яка може здійснюватися за фор­мулою:

Час, необхідний для виконання кожного маршруту (Ч) розраховується за формулою:

INCLUDEPICTURE "media/image13.jpeg" \* MERGEFORMAT

INCLUDEPICTURE "media/image14.jpeg" \* MERGEFORMAT