2.2.3. Рецепція римського права у пізньому Середньовіччі

Вплив римського права позначався не лише на законодавчій діяльності, але відображався й на характері правових досліджень, формуванні правосвідомості та ін.

Збільшується кількість літературних праць, присвячених римському праву, з'являються глоси (коментарі) до текстів юридичних пам'яток. Найбільш відома з них Туринська глоса до Юстиніанівських Інституцій.²

Крім того, у X—XI ст. з'являються самостійні юридичні твори, з яких найбільший інтерес являють собою Exeptiones legum Romanorum — систематичний виклад римського права, хоча й дещо модифікованого, і Brachylogus juris civilis — підручник римського права, написаний на основі законодавства Юстиніана та Бревіарія.

Звертаючись до питань рецепції римського права, Пізньому Середньовіччю слід звернути увагу на такі обставини.

Рецепція права у цей період була пов'язана з трансформаціями світогляду, а також його вивченням та коментуванням. У такому плані її часто пов' язують з діяльністю Болонського університету, що виник наприкінці XI ст. і незабаром отримав світову славу.

Основним методом аналізу римських джерел була екзегеза, яка вчинялася шляхом написання між рядками або на полях оригіналу коротких приміток або пояснень до окремих слів — глос.

Результатами таких досліджень були summae, тобто загальні попередні зауваження, огляди тієї чи іншої частини Зводу, або brocardo — збірники окремих догматичних положень, особливо сумнівних та складних, виведених з джерел, супроводжуваних доказами та поясненнями.

З'являються також tractatus монографічного характеру та quaestiones, тобто збірки рішень казусів, що розглядались на практичних заняттях у школах.

Треба також звернути увагу на те, що поміж глосаторів, крім вже згаданих екзегетичної та синтетичної течій, існувала також диференціація в залежності від ступеня формалізму. Так, Булгар і його епігони аж надто були схильні до формалізму. їм протистояли так звані «гозіані» на чолі з Мартином Гозіа, котрий начільне місце ставив «справедливість» (aequitas), а в деяких випадках навіть не розуміли необхідність того формалізму, що зумовлений потребами цивільного обігу.

Творчість школи глосаторів була завершена Аккурсієм, котрий, начебто підводячи риску під тим, що зробили його попередники, видав вибрані глоса на законодавство Юстиніана — «Glossa ordinaria».

Оскільки цей напрям дослідження римського права фактично вичерпав себе, на зміну йому прийшла інша школа — постглосаторів (або коментаторів). Предметом їхніх досліджень та коментування були вже не римські джерела, а глоси попередників.

Засновниками цього напряму були Жак де Ровіньї та Раймондо Лулій. Безумовною заслугою коментарів була спроба філософського осмислення права та оцінка юридичних норм з позицій природного права, використання діалектики та казуїстики. Це дозволяло їм пристосувати римське право до потреб сучасного життя.

Своєрідною противагою історико-філологічному напряму слугувала систематична (догматична) школа, найбільш видатним представником котрої був Доно Юг Донелл, який розробив першу цілісну систему римського приватного права — досить близьку за своїм характером до інституційної.

Недоліком вказаних вище шкіл була суто теоретична орієнтація, тому цілком природним стало виникнення течій практичної спрямованості, представники яких намагалися обґрунтувати тезу про неможливість застосування римського права взагалі (Франсуа Отман), або, в крайньому випадку, без урахування засад місцевого (національного) права (Андреас Гайль).

Поряд з вивченням та коментуванням відбувалась рецепція римського приватного права у формі прямого застосування.

Найбільш повне втілення така форма мала у Пізньому Середньовіччі у Німеччині.

Головними шляхами запровадження римського приватного права у юридичну практику було: трансформація судів (малоосвічених шефенів, орієнтованих на звичаєве право, заміняли випускники університетів, де на чільному місці було вивчення римського права), надання університетам фактично права «офіційних консультацій».

Безпосередня рецепція римського приватного права у формі запровадження у судову практику мало місце не лише у Німеччині, але й у інших західноєвропейських країнах, наприклад, у Нідерландах.

Розділ 3. Рецепція римського права в Україні