4. Латентна рецепція римського права в срср

З самого початку свого існування радянська влада руйнувала систему майнових відносин, активно застосовуючи, крім усього, i правові засоби. Останні були потрібні не стільки для урегулювання нових відносин, а й більше для знищення центральних інститутів приватного права (у цьому нема нічого дивного, якщо пригадати, що сутність комунізму в першу чергу вбачали в тому, що це лад, позбавлений приватної власності).¹

В Україні процес ліквідації існуючої системи права трішки затримався. Це пов'язано зі спробою розбудови держави під час існування УНР, Гетьманщини, директорії. Однак після перемоги радянської влади тут теж почалося руйнування існуючої системи майнових відносин.

Товарні відносини продовжували існувати. Все очевиднішою ставала необхідність створення Цивільного кодексу.

Підготовка проекту Цивільного кодексу УРСР відбувалась в умовах i на засадах, що були загальними для більшості колишніх радянських республік. Тому цілком природно, що вказівки та зауваження В. І. Леніна щодо Цивільного кодексу РРФСР слугували орієнтиром i для тих, хто готував проект ЦК УРСР.

«В руках» Радянської держави мало 6ути зосереджено всі засоби виробництва та основні знаряддя, встановлено жорсткий державний контроль над торгівельним обігом тощо і, як підсумок, — відмова від основних засад приватного права.

Фактично було накладено табу на пряме рецептування норм римського права, а відтак — на обрання моделі (західної) приватного права. Однак лишалась можливість рецепції опосередкованої — через використання цивільних кодексів європейських країн як зразків законодавчих рішень, що i було зроблено комісією з розробки проекту ЦК РРФСР.

Цей кодекс слугував зразком для цивільних кодексів усіх союзних республік, у тому числі й для Цивільного кодексу УРСР, котрий 6ув прийнятий із запізненням приблизно на місяць — затверджено 16 грудня 1922 р., набрав чинності 1 лютого 1923 р.

Цивільний кодекс УРСР 1922 р. був подібний до ЦК РРФСР не лише за ідеологічною та методологічною основою. Оскільки взаєморозуміння було повним, ідеологічні та методологічні засади розробки проектів — однаковими,кодекси РРФСР та УРСР були подібними за структурою і змістом. Вони складалися з однакових розділів: загальна частина, речове право, зо6ов'язальне право, спадкове право. Кількість статей теж практично збігалася: 435 статей Цивільного кодексу УРСР проти 436 — ЦК РРФСР. Не було також різниці й у побудові розділів та назвах глав.

Найголовніша – 1 стаття, згідно з якою цивільні права мали охоронятись законом, за винятком тих випадків, коли вони здійснюються всупереч їхньому соціально-господарському призначенню. Цим зумовлювалась, в кінцевому підсумку, сутність радянського цивільного законодавства, яке в будь-якому випадку допускало в будь-який момент втручання держави у відносини приватних осіб.

Цивільний кодекс УРСР, регулюючи відносини у суспільстві, яке заперечувало існування приватного права у принципі, він разом з тим у багатьох своїх нормах відображав вплив буржуазного приватного законодавства, головним чином, німецького Цивільного Кодексу. Тобто, у даному випадку мала місце латентна, похідна рецепція Римського права. Разом з тим, вирішення деяких питань 6уло за духом ближче до ідей римських законодавців, ніж німецьке право.

Радянська держава залишала собі можливість у 6удь-який момент відкоригувати регулювання 6удь-яких відносин, навіть не вдаючись до змін законодавства. Існував такий ефективний «інструмент», як п. 5 Постанови ЦВК УРСР від 16 грудня 1922 р. «Про введення у дію Цивільного кодексу УРСР», що передбачав поширювальне тлумачення Цивільного кодексу «у випадках, коли цього вимагає охорона інтересів робітничо-селянської держави i трудящих мас ».

Це відкривало значні перспективи для суб'єктивного правосуддя, що формувалось у той час i якому судилося непогане май6утнє у наступні роки.