- •Методи досліджень у віковій фізіології.
- •Ріст та розвиток організму.
- •Акселерація та ретардація.
- •Характеристика процесу старіння. Теорії старіння.
- •Вікові особливості зорового аналізатора.
- •Структурні та функціональні особливості слухового аналізатора в різні вікові періоди.
- •Відчуття рівноваги в онтогенезі.
- •Розвиток спинного мозку в онтогенезі.
- •Розвиток стовбура головного мозку в онтогенезі.
- •Розвиток проміжного мозку та базальних гангліїв в онтогенезі.
- •Розвиток кори великих півкуль в онтогенезі.
- •Передумови розвитку внд в онтогенезі.
- •Розвиток внд у дітей дошкільного віку.
- •Зміни внд у дітей шкільного віку.
- •Особливості внд людей зрілого віку.
- •Зміни внд при старінні.
- •Згортання та протизгортальна система крові в онтогенезі
- •Зміни показників зовнішнього дихання в онтогенезі. Типи дихання.
- •Загальні закономірності розвитку опорно-рухового апарату в онтогенезі.
- •Ріст і розвиток кісток.
- •Розвиток з’єднань кісток в онтогенезі.
- •Вікові особливості скелета тулуба.
- •Розвиток м’язової системи в онтогенезі.
Передумови розвитку внд в онтогенезі.
Вища нервова діяльність - функція кори і найближчої до неї підкірки, що забезпечує складну взаємодію організму з зовнішнім світом. Нові поведінкові реакції будуються на основі наявних функціональних зв'язків і синтезів. Саме тому ефективність адаптації, значною мірою, залежить від розвитку безумовних рефлексів, а також індивідуального досвіду, який представляє собою сукупність умовно-рефлекторних реакцій.
Структурною основою складних форм ВНД виступають лобова і тім'яна асоціативні зони кори. В онтогенезі людини вони збільшуються за площею у 9 разів і у дорослої людини займають близько 2/3 усієї поверхні неокортекса. Асоціативна кора забезпечує синтез сенсорної інформації - з одного боку і програмування рухової активності - з іншої. Важливим показником розвитку ВНД в онтогенезі є становлення мовнорухової функції.
Розвиток внд у дітей дошкільного віку.
Зв'язок новонародженого з навколишнім світом забезпечується винятково за допомогою уроджених реакцій. Найбільш ранньою формою індивідуального пристосування є умовні рефлекси: “годування по годиннику” і “положення для годування” (2-й тижн), а екстероцептивні рефлекси (5-8 тижн). Починаючи з 9-10 міс, збільшується час неспання і підвищується роль зовнішніх подразників. Отже, якщо в першому півріччі умовою успішного розвитку дитини є стабільність режиму харчування, сну і неспання, то в другому - сприятливе навколишнє оточення. Наприкінці 1-го року у дітей виявляються мовнорухові реакції. Їх аналіз вказує на недиференційований характер світосприймання. Незважаючи на те, що дитина правильно вимовляє слова мама і папа, свою матір у новому одязі чи в колі незнайомих людей дитина впізнати не може. Відлучення дитини від матері викликає психічні порушення тільки у більш пізній період (3 роки).
Диференціювання елементів навколишнього світу починається на 2-му році життя. Цей прогрес пов'язаний з подальшим розвитком мозку й опорно-рухового апарата. Переміщення в просторі дозволяє дитині контактувати з предметами, що сприяє створенню полісенсорних образів. Поступово формується і система адекватних дій із предметами (на стілець - сідати, з чашки - пити), а далі й узагальнення (стільці, чашки й ін. бувають різні). У цей період обмеження контакту з предметами викликає затримку в розвитку дитини, а часта зміна стереотипів - підвищує ймовірність неврозів.
Помітне підвищення ролі 2-ї сигнальної системи відбувається у віці 3-6 років, що виявляється в можливості словесних інструкцій, формуванні “внутрішньої мови” дитини. Поведінка усе в більшій мірі залежить від ймовірності подій (принцип оптимізації), що характеризує розвиток мислення. До моменту вступу в школу інтенсивно формується особистість дитини. Прояв емоцій, часто носить бурхливий, неадекватний характер. Тому цей період називають віком афективності. Створення для дитини “+” емоційного клімату - застава гармонійного розвитку її особистості.
Зміни внд у дітей шкільного віку.
Шкільний вік розділяють на періоди в залежності від виразності процесів статевого дозрівання. У молодшому шкільному віці (7-10 років) властивості нервових процесів наближаються до таких у дорослих, але ще зберігається підвищена лабільність. Це виявляється в нестабільності типу ВНД і можливості корекції її окремих властивостей. Перехід до нового режиму дня підвищує емоційне навантаження на дитину. Це збільшує ймовірність нещасних випадків, а також помилкового переведення в школу для розумово відсталих.
В підлітковий період (ж 11-13 років, м 11-15 років) висока гормональна активність обумовлює структурні і функціональні перебудови в організмі. Переважання процесів збудження і ослаблення гальмування пояснює підвищену дратівливість, стомлюваність, а також розлад сну у підлітків. Змінюється і мова: стає уповільненою і стереотипною, утрудняються логічні умовиводи. Це дозволяє припустити ослаблення впливу кори і 2-ї сигнальної системи. Порушення коркової регуляції в першу фазу перехідного віку у дівчат виявляється більш виражено, ніж у хлопчиків, що підвищує ймовірність вегетативних порушень (пояснюють зниженою руховою активністю дівчинок).
Друга фаза перехідного віку - юнацький період (ж 14-18, м 16-21) завершує статеве дозрівання. Незважаючи на тенденцію стабілізації функцій і підвищення ролі 2-ї сигнальної системи - це період кризи. Кожна друга смерть - самогубство (у юнаків - нещасні випадки на транспорті, а у дівчин - “серцеві” хвороби). У поведінці переважає елемент імітації (паління, наркоманія, алкоголізм, сексуальна безвідповідальність). У цей період важливе дбайливе відношення з боку оточуючих. Закінчення періоду пов'язане зі стабілізацією нервових процесів і психіки, показником чого є здатність самостійного прийняття рішень і адекватність поведінки в різних ситуаціях.