• Вікові особливості зорового аналізатора.

В онтогенезі змінюються структура та розміри усіх відділів зорового аналізатора. Дозрівання його відділів, як і інших органів чуття, йде доцентрово. Уже на 3 міс пренатального розвитку диференціюються всі клітинні елементи, а мієлінізація зорових шляхів закінчується на 3-4 міс постнатального розвитку. Цей процес тісно пов'язаний з дозріванням центральних відділів аналізатора. Диференціювання клітин двогорбикового, латерального колінчастого тіла та зорової кори відзначається вже до 5 тижня внутрішньоутробного розвитку. Однак тільки після народження, за умови зорової стимуляції, вони диференціюються, остаточно дозріваючи до 7 років.

Функцію колбочок вивчають шляхом оцінки сприйняття кольору та гостроти зору. Перші ознаки сприйняття кольору проявляються пізно. Лише з 3-7 тижні дитина здатна фіксувати погляд на кольоровій плямі, що рухається на тлі іншого кольору. У цей же період стає можливим вироблення умовних рефлексів на жовтий, зелений і червоний кольори. Ці кольори здатні впливати на вегетативні функції: червоний – викликає ваготропні реакції, а зелений - симпатотропні. У дітей та літніх сприйняття синього спектра порушено (у дітей внаслідок незрілості центральних структур, а в літніх - пожовтіння кришталика та склоподібного тіла). У дошкільному віці при знайомстві з предметом дитина звертає увагу на його форму та розміри й лише пізніше - на колір. Максимальна здатність розрізняти колір досягається в 30 років.

Гострота зору - найважливіший показник стану зорового аналізатора і її динаміка пов'язана з рядом структурних змін:

1) Вміст колбочок. У сітківці немовляти функціонують тільки палички, а колбочки ще незрілі, їхня кількість незначна. Максимальний розвиток колбочкового апарату відзначається в 30 років, а в старечому віці жовта пляма атрофується, де зберігається близько 83% кліток.

2) Прозорість кришталика й склоподібного тіла. Зневоднювання з віком веде до розвитку зон помутніння, а можливо й старечої катаракти. Це підсилює астигматичні властивості ока.

3) Фокусуюча здатність кришталика. Очне яблуко немовляти менше (l =17 мм, m=3 г), ніж у дорослих (l =23 мм, m=8 г). Тому фокусування зображення відбувається за сітківкою, що свідчить про вроджену далекозорість дітей. Однак висока еластичність кришталика не заважає ясному баченню дітьми близьких предметів. З віком сила акомодації знижується, що віддаляє найближчу точку ясного бачення (10 років - 7 см, 15 - 10 см, 25 - 12 см, 30 років - 14 см, більше 40 - ?). Висока акомодаційна здатність ока дітей підвищує ризик розвитку короткозорості (близько 10% в 14 років), пов'язаної з гіпертрофією циліарних (війчастих) м'язів. У літньому віці зниження еластичних властивостей кришталика спричиняє розвиток старечої далекозорості.

4) Моторні функції внутрішніх м'язів ока. Недосконалість окорухових реакцій немовляти підтверджується слабкою координацією спільних рухів очей (рухи незалежні), що не дозволяє фіксувати погляд на об'єкті.

5) Діаметр зіниці. Величина зіничної реакції при освітленні очей в онтогенезі підвищується (немовля - 0,9 мм, 6 років - 1,5 мм, дорослий - 1,9 мм).

Функцію паличок характеризують за величиною світлочутливості та поля зору. Незважаючи на те, що перші реакції виникають рано (зіничний рефлекс при засвітленні очей), чутливість істотно вдосконалюється в онтогенезі. Ці зміни пов'язані з концентруванням біполярних нейронів сітківки на гангліозних клітинах. Отже, дозрівання пов'язане зі зміною межнейрональних зв'язків глибоких шарів сітківки. Максимальна чутливість досягається в 20 років, а в 10 і 40 років - в 2 рази менше.

Поле зору збільшується в онтогенезі нерівномірно. До 3-х мес дитина не здатна відслідковувати рух об'єкта в просторі. Найбільш інтенсивний розвиток поля зору з 6 до 7,5 років (в 10 разів). Надалі в онтогенезі деяке збільшення можливо до 20-30 років, трохи знижуючись у старості. Зміна поля зору в онтогенезі істотно відбивається на об'ємі зорової інформації, що переробляється. Вже до 10-11 років швидкість переробки зорової інформації наближається до рівня дорослих (2-4 біт/с), а з 12-13 років у дівчат пропускна здатність зорового аналізатора стає вище, ніж у хлопчиків, що зберігається й надалі.