Розділ 2

21

делювання рубця поступово наближається за морфофункіональними показниками до норми [47, 107].

Ушкодження, заподієні частинами тіла людини

Удари ногою можуть дати відбитки одягу, садна, синці, переломи, ушкодження внутрішніх органів. Ушкодження зубами дають симетричні дуги утворених крововиливів з осадненням. Ушкодження, заподіяні тнаринами, поділяються на: живій людині, трупу. Хижі тварини заподію­ють численні поліморфні ушкодження, у центрі яких — округлі або овальні осаднения діаметром 0,5-0,8 см і глибиною 2-5 см. Підлягаючі м'язи розім'яті, просочені темно-червоною кров'ю. Від пазурів — пара­лельні лінії. Трупи людей частіше поїдають гризуни, залишаючи пара­лельні осаднения і рани від різців. Ворони залишають неглибокі колоті рани з нерівними краями.

Ушкодження при падінні з висоти

Це різновид ушкодження від дії тупих предметів. При цьому виника­ють переломи: променевої кістки в типовому місці, гвинтоподібний — стегна тощо. При падінні у вертикальному положенні — перелом основи черепа, ушиб речовини головного мозку, ушкодження шийних хребців. І Іри падінні на прямі ноги ушкоджуються п'яткові кістки, тіла 11-12 груд-пих і 1-2 поперекових хребців, при кіфозі — 3-4-й 9-10-й грудні, при падінні на сідниці — 11—12-й грудні й 1—3-й поперековий, кістки таза, розрив поздовжнього зв'язування шийного відділу хребта [117].

При падінні на спину ушкоджуються лопатки, тіла грудних хребців. При падінні з великої висоти серце опиняється в тазі, легеня під шкірою стегна, ламаються п'яткові кістки, забиті переломи, компресійні переломи хребців.

Транспортна травма. Класифікація транспортних травм

Автомобільна травма посідає 75% серед всіх травм.

1. За видом транспорту: автомобіль, мото, мопед, велосипед, трактор, залізниця, трамвай, шахтний транспорт, водний, авіаційний, гужовий.

2. За конструктивними особливостями: колесо, гусениця, рейка, реактивний, лопасті гвинта, підводні крила.

3. За середовищем пересування: наземний, підземний, повітряний, водний.

4. За учасниками: людина (водій, пасажир, стояча на дорозі, екіпаж судна, літака.

Основна причина — зневажливе ставлення до дотримання правил руху. Судово-медична експертиза постраждалих від автотравми займає близько 15% і 20% при розтині трупів. СУДОВА МЕАИЦИ

ПІД автомобільною травмою необхідно розуміти ушкодження, запо­діяне людині зовнішніми або внутрішніми частинами автомобіля, щ рухається, а також ушкодження, що виникають при зіткненні тіла дорожнім покриттям або випаданні з автомобіля. Виникають поліморфні ушкодження в багатьох ділянках тіла. Класифікація автотравм запропо­нована Матишевим із соавт. (1968). Травми підрозділяються на такі:

— від зіткнення автомобіля, що рухається, з людиною;

— від переїзду людини;

— від випадання людини з автомобіля, що рухається;

— травма водія й пасажира усередині автомобіля від впливу внутріш­ніх частин;

— від придавлювання людини автомобілем й іншою перешкодою;

— комбіновані види травми.

До специфічного відносяться контактні ушкодження, що утворю­ються в місці зіткнення частин автомобіля з тілом. До нехарактерних — усі інші ушкодження, що не мають ознак, описаних у двох попередніх групах. Автомобільній травмі властиві три механізми утворення ушко­джень:

1. Ударний вплив по тілу, удар тілом об дорожнє покриття.

2. Здавлювання тіла або частини між колесом і покриттям дороги, між днищем і дорогою, між частинами автомобіля й інших тран­спортних засобів або нерухомим предметом.

3. Тертя тіла по автомобілю або дорожнім покриттям, при волочінні тіла частинами автомобіля по дорозі.

Травма від зіткнення автомобіля, що рухається, з людиною зустріча­ється частіше інших при фронтальному, бічному й при русі назад.

Чотири фази травмування:

1. Зіткнення частин автомобіля, що рухається, з тілом.

2. Падіння тіла на автомобіль.

3. Відкидання тіла й падіння тіла на дорогу.

4. Просування тіла по дорозі [117].

Механізм утворення ушкоджень відповідний. Нехарактерні сліди і ушкодження одягу, що зустрічаються частіше специфічних, поділяють на 4 групи:

1. Тертя одягу по частині автомобіля — 1-а фаза.

2. Дорожнє покриття й предмети на дорозі — 3-4-а фаза.

3. Тертя на підошві взуття — 1-я фаза.

4. Механічні ушкодження тканини одягу від розтягання (розриви, розрізи), сліди фарби, скла, металів, мастил (1-4 фаза).

Частіше ушкоджується голова, рідше — ребра й інші частини тіла. Ушкодження внутрішніх органів виникають від удару машини, від удару

^ВШ\2

23

Об дорогу, виникають крововиливи під капсулу, у тканину органа, надриви іИапсули, розриви, розтрощення, відрив органа, ушкодження таза при іііткненні із частинами машини. Переломи локальні, конструкційні, Лінійні, оскольчасті, комбіновані, закриті й відкриті. Ушкодження нижніх кінцівок спостерігаються у кожного другого потерпілого при швидкості Машини понад 50 км/годину.

Травми від переїзду тіла колесом автомобіля

Частіше ця травма буває в сполученні із травмою від зіткнення. При цьому можуть бути 5 фаз:

1. Зіткнення колеса з лежачим на дорозі.

2. Переїзд тіла колесом.

3. Накочування колеса на тіло.

4. Перекочування колеса через тіло.

5. Вторинний переїзд тіла на дорозі.

Виникають широкі смуговидні садна, відшарування епідерміса, клап­теві рани, відшарування шкіри, надриви шкіри в ділянці вушної раковини, забруднення на одязі, відбитки протектора, дрібнокрапляні крововиливи п шкіру, забиті й рвані рани, переломи черепа та інших кісток, хребта, внутрішніх органів.

Черепно-мозкова травма

Протягом перших 3 годин виникають судинні реакції, набряк, реакція формених елементів крові. Вени, дрібні судини через ЗО хвилин розши­рені, переповнені кров'ю, набухання судинного €пітелія, плазматичне просмоктування стінок судин.

Через 1-2 години в судинах поліморфно-ядерні лейкоцити (від оди­ночних до ЗО). Нервові оболонки, нейрони набухають.

У період 3-12 годин волокнисті утворення м'яких тканин і оболонок набухли, порушення мікроциркуляції, збільшилася кількість лейкоцитів, макрофагів. У речовині мозку — регресивні явища нервових елементів.

Протягом 12-24 годин явища некроза волокнистих структур. Збіль­шилася мережа фібріну. У речовині мозку перевищували процеси розпаду клітинних елементів і нервових волокон.

Протягом 2-3 діб зміни зростали. В стінках кровоносних судин — інтрамуральні крововиливи і лейкоцитарні інфільтрати, фібріноідне набухання, некротичні зміни стінок. Нейтрофіли, лімфоцити лізувалися. Нервові волокна у тканинах і твердій оболонці фрагментувалися і роз­падалися.

У наступні доби виникли регенеративні процеси: організація крово­виливів і новоутворення судин, молоді форми грануляційної тканини, яка поступово трансформувалась у фіброзно-рубцову. СУДОВА МЕДИЦИНИ!

ми п Нервові елементи головного мозку швидко піддаються деструктив НИМ змінам за рахунок посмертних процесів. Руйнуються ферменти і Глікоген. Довше зберігаються волокнисті структури і кліткові елементи [1251.

Травма від випадання людини з автомобіля, що рухається

1. Зіткнення тіла із частинами кабіни або кузова.

2. Інерційне падіння та зіткнення з дорожнім покриттям.

3. Просування тіла по дорожньому покриттю. Травма водія усередині автомобіля від впливу внутрішніх його частин

виникає при зіткненні з автомобілем або іншими предметами, а також локальні й загальні ушкодження. Травма від здавлювання людини між частинами автомобіля, що рухається, і іншими предметами.

План огляду трупа на місці події при автомобільній катастрофі

1. Виявити на тілі всі сліди, ушкодження, особливості розташування з виміром точної висоти кожного ушкодження від рівня стоп, механізму утворення, нанести на схеми, сфотографувати.

3. Вивчити сліди і ушкодження на одязі, установлені фізико-техніч ною експертизою, особливості, розташування, механізм утворення, зіста­вити з ушкодженнями на тілі.

4. Взяти для додаткових досліджень: кров (група, алкоголь), сечу (алкоголь), сторонні частки в тканинах (скло, фарба, метал, дерево).

5. При необхідності виїхати зі слідчим на місце події (огляд обста новки, автомашини).

6. Брати участь у слідчому експерименті.

7. Формулювання й обґрунтування висновків.

8. Оформлення висновку, таблиць, схем, фотографій. Експерт зобов'язаний відповісти наряд загальних питань:

1. Особливості й розташування виявлених слідів і ушкоджень на тілі і одязі потерпілого.

2. Давнина ушкоджень.

3. Прижиттєве або посмертне походження ушкодження.

4. Механізм утворення ушкоджень.

5. Одночасність або різночасність ушкоджень.

6. Місце дії сили, що травмує, і її напрямок.

7. Здатність потерпілого до самостійних дій.

8. Причина смерті.

9. Ступінь важкості тілесних ушкоджень.

10. Наявність або відсутність у потерпілого захворювань.

11. Наявність і ступінь алкогольного сп'яніння.