Держава:

1. Створює право;

2. Визначає зміст методів правового регулювання шляхом дозволу певної поведінки чи її заборони;

3. Створює механізм правового регулювання;

4. Визначає елементи внутрішньої структури права;

5. Охороняє правові приписи шляхом створення умов для їх реалізації та діяльності спеціальних органів держави, що застосовують правові приписи;

6. Визначає форми реалізації приписів та їх особливості;

7. Надає нормам міжнародного права національного характеру;

8. Визначає повноваження суб’єктів права;

9. Держава сама є суб’єктом права, що діє в його межах;

10. Визначає зміст права, формулюючи суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

11. Держава є суб’єктом застосування права;

12. Конкретизує приписи в правозастосовних актах;

13. Здійснює тлумачення норм;

14. Сприяє реалізації та охороні прав людини.

Право:

1. Забезпечує внутрішню організацію держави шляхом закріплення взаємозв’язків між державними органами;

2. Нормативно закріплює форму держави;

3. Визначає компетенцію органів держави;

4. Визначає зміст принципу розподілу влади;

5. Визначає характер відносин з державними органами у горизонтальній та вертикальній площинах;

6. Характеризує зміст діяльності держави як засобу управління суспільними відносинами;

7. Визначає зміст принципів взаємодії держави з елементами політичної системи;

8. Встановлює правові форми здійснення функцій держави та її завдань;

9. Чинить вплив на громадян шляхом встановлення їх прав та обов’язків;

10. Визначає зміст діяльності держави як суб’єкта міжнародних відносин;

11. Забезпечує обов’язковість рішень держави;

12. Встановлює засоби примусового впливу на посадових осіб та органи держави;

13. Забезпечує стабільність держави як системного утворення, що має структуру;

14. Є засобом державно-владного впливу на суспільство.

Процес взаємодії держави і права засновується на одній з трьох концептуальних моделей:

• етатистський, що передбачає ідеологічну пріоритетність держави над правом, коли держава є верховною над правом (характерна для антидемократичних держав);

• правова модель, передбачає пріоритет права над державою в межах теорії природного права, тобто право домінує над державою (у правових державах);

• функціональна модель, коли між державою і правом існує функціональний зв'язок, що має характер двохсторонньої залежності.

Роль держави у формуванні права виявляється у:

• правотворчості;

• санкціонуванні;

• визнанні юридично обов’язковими регуляторами поведінки фактично сформованих відносин.

Організуюча роль права виявляється у тому, що право:

• впливає на державу у взаємовідносинах з особою;

• обмежує державну діяльність рамками юридичних вимог;

• визначає межі втручання держави в економіку та приватне життя;

• забезпечує контроль за діяльністю державного апарату;

• є засобом легітимації державного примусу;

• є засобом міждержавного спілкування;

Залежність держави від права виявляється як у діяльності держави, так і внутрішній її організації.