5. Суть та основи побудови фінансового обліку.

Фінансовий облік – це сукупність правил та процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства (установи, організації) та його фінансовий стан відповідно до вимог законод актів і стандартів БО. Це комплексний системний облік господ діяльн п-ва. Організація фінансового обліку повинна забезпечити: суцільне, повне й без­перервне відображення всіх господарських операцій, що відбули­ся за звітний період; складання встановленої фінансової (бухг) звітності; постачання користувачів необхідною та достовірною інформацією.

Базовим варіантом побудови фінансового обліку є облік ви­трат за елементами та доходів за видами. При цьому для фінан­сового обліку розробляють докладну номенклатуру елементів ви­трат і кожному елементу витрат призначають бухгалтерський рахунок. Таким чином створюється система рахунків витрат за елементами. Прикладом елементів витрат і відповідно рахунків можуть бути «Матеріальні витрати», «Роботи і послуги зі сторо­ни», «Витрати на оплату праці», «Відрахування на соціальні по­треби», «Витрати на амортизацію», «Податки, збори та інші обов'язкові відрахування», «Фінансові витрати», «Інші операцій­ні витрати».

У фінансовому обліку, побудованому за принципом «витрати-випуск», нарахована заробітна плата, наприклад, відображається таким записом: Д-т «Витр на опл пр» , К-т «Розр-ки з оплати праці».

Доходи обліковують за їх видами загалом по п-ву. Розробляють докладну номенклатуру доходів за їх видами й створюють відповідну систему рахунків. Па цих рахунках нако­пичуються доходи підприємства впродовж звітного періоду (до­ходи від реалізації, фінансові доходи, інші операційні доходи тощо).

Наприкінці звітного періоду (кварталу, року) доходи звітного періоду порівнюють з витратами й визначають фінанс ре­зультат. Таке зіставлення доходів і витрат здійснюють на рахунку «Фінанс результати звітного періоду», куди переносять дохо­ди з рахунків доходів і витрати з рахунків витрат.

Ще одним варіантом побудови фін обліку є облік ви­трат за їх цільовим призначенням і видами діяльності із застосу­ванням відповідної системи рахунків: «Виробництво», «Собівар­тість реалізації», «Загально вир-чі витрати», «Адміністративні витрати», «Витрати на збут» та ін. Доходи обліковують за їх ви­дами на рахунках доходів. Накопичені дані звітного періоду про витрати й доходи узагальнюють на рахунку фінансових резуль­татів. Третій варіант передбачає використання рахунків витрат за елементами, рахунків витрат за цільовим призначенням і рахунків доходів за видами. При цьому рахунки витрат за еле­ментами є проміжними, відображені на них витрати одночасно відносять на рахунки витрат за їх цільовим призначенням

.

6. Суть та основи побудови управлінського обліку.

Упр-й облік – це сукупність методів та процедур, які забезпечують підготовку і надання інформації для планування, контролю, прийняття рішень на різних рівнях управління підприємством.

Синонімами управлінського обліку є внутрішній облік, внутрішньогосподарський облік, виробничий облік, аналітичний господарський облік.

Отже, управлінський облік — це внутрішній облік, який ведеться для задоволення потреб керівництва всього підприємства та його структурних підрозділів в аналітичній інформації. Основними об’єктами управлінського обліку є витрати й доходи, які було вже відображено у фінансовому обліку загалом по підприємству. Проте в управлінському обліку вони перегруповуються за видами продукції (робіт, послуг), центрами відповідальності (структурними підрозділами), видами діяльності тощо.

Підприємство самостійно, виходячи із своїх потреб, визначає організаційну форму управлінського обліку, а також системи обліку витрат, внутрішньої звітності та контролю

Головним критерієм організації управлінського обліку є корисність одержуваної інформації для оцінки, контролю й прийняття управлінських рішень. Підприємства та організації організовують управлінський облік , виходячи з особливостей діяльності, структури і розмірів підприємств, потреб управління.

В межах управлінського обліку виробничих підприємств здійснюється облік витрат та калькулювання собівартості продукції. При цьому підприємства самостійно обирають метод обліку витрат та калькулювання собівартості продукції.