Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія (опис_пит).doc
Скачиваний:
28
Добавлен:
03.08.2019
Размер:
516.61 Кб
Скачать
  1. Боротьба зунр проти польської агресії.

Польські керівні кола не змирилися з утворенням ЗУНР. Уже з перших чисел листопада на вулицях Львова розгорілись збройні сутички між українськими і польськими загонами. Бої проходили з перемінним успіхом, та у ніч на 22 листопада українські підрозділи змушені були залишити Львів. Уряд ЗУНР переїхав до Тернополя, а з січня 1919 р. до Станіслава. 22 січня 1919 р. у Києві, на Софіївській площі, було урочисто проголошено Акт про злуку ЗУНР і УНР. На жаль, справжнього об'єднання не відбулося, бо через кілька днів Директорія змушена була покинути Київ під ударами наступаючої з північного сходу Червоної армії. В той же час Українська галицька армія (УГА) ЗУНР вела бої з переважаючими у бойовій силі і техніці польськими військами. 16-18 липня 1919 р. УГА перейшла р. Збруч, залишивши всю Східну Галичину під польською окупацією.

Отже, акт злуки мав декларативний символічний характер. Сторони, що об'єднувалися, не мали достатньої кількості державотворчих сил, щоб вистояти в тогочасних складних умовах і до справжнього об'єднання справа не дійшла, оскільки і ЗУНР, і УНР втрачали в цей час позицію за позицією, територію за територією.

Проте боротьба не була марною. За умов постійної воєнної розрухи урядові ЗУНР вдалося налагодити адміністрацію краю, забезпечити функціонування шкіл, пошти, телеграфу, залізниці і прийняти цілу низку законів: «Про тимчасову адміністрацію і організацію судів» (16 листопада 1918 р.), «Про державну мову» (15 листопада 1918 р.), «Про виконання громадських прав і обов'язків» (8 квітня 1919 р.), «Про земельну реформу» (14 квітня 1919 р.), «Закон про вибори до однопалатного сейму ЗО УНР» (16 квітня 1919 р.), «Про восьмигодинний робочий день» (12 квітня 1919 р.) тощо.

  1. Охарактерезуйте здобутки і прорахунки Центральної Ради у її державотворчій діяльності.

Прорахунки:

  • Розкол в суспільному українському русі, взаємні обвинувачення політичних партій, різних груп еліт, населення регіонів.

  • Утопізм соціально-економічного законодавства, особливо в аграрній сфері.

  • Однобока орієнтація на російську соціал-демократію, що переросла в більшовизм радикального типу, і на федеративний союз з Росією.

  • Запізніле усвідомлення лідерами Центральної ради необхідності сильної виконавчої влади.

  • Ідейна, матеріальна, психологічна неготовність національно-демократичних сил до побудови основ державності, орієнтація на стратегію руйнування старого ладу, розуміння демократії як нічим не обмеженого народовладдя.

  • Відсутність ефективних і авторитетних органів управління на місцях, нерозвинутість системи самоуправління, повноважень центру та регіонів.

  • Політична недосвідченість і романтизм лідерів, їх схильність до народницької, а не державотворчої позиції.

  • Невідповідність між курсом на побудову парламентської республіки та політичними, соціал-економічними реаліями 1917-1918 рр.

  • Анархічні тенденції українського менталітету, непідготовленість мас до самостійного національно-державного життя.

  • Небажання і невміння створити регулярні збройні сили.

  • Незацікавленість сусідній з УНР держав в існуванні незалежного, сильного українського державного організму.