Визначення запасів лікарської рослинної сировини

Визначення запасів проводять для рідкісних видів рослинної сировини на конкретних заростях такими методами: облікової ділянки, проекційного покриття, модельних екземплярів (гілки).

Метод облікової ділянки використовують для трав'янистих рослин, напівкущів та невеличких кущів, у яких сировиною є надземні та підземні органи. Для визначення запасу необхідно знати дві величини — площу зароесті та врожайність (запас сировини на одиницю площі). Облікові ділянки закладають, охоплюючи за можливості всю зарость, на певній відстані одна від одної їх розміщують на паралельних або перпендикулярних маршрутних напрямках, по діагоналі або "конвертом", незалежно від наявності або відсутності екземплярів виду, який вивчають у даному місці. Кількість облікових ділянок має бути достатньою для статистичного оброблення матеріалу. Необідна кількість ділянок залежить від рівномірності розподілу виду, що вивчають у межах зарості, — чим рівномірніший розподіл, тим менше потрібно ділянок. В оптимальних випадках достатньо закладання 15 ділянок, при нервномірному розподілі кількість ділянок досягає 50. Здебільшого для визначення врожайності достатньо закладання 30 ділянок розміром 1 м². Розмір ділянок залежить від величини дорослих екземплярів виду, що вивчають (1—10 м²). Розмір ділянки вважається достатнім, коли на ній розміщується не менше ніж 5 дорослих екземплярів виду, що вивчають. Із кожної облікової ділянки збирають усю сировинну масу рослини відповідно до вимог інструкції зі збирання та сушіння даного виду. Зібрану сировину зважують і підраховують масу сировини з усієї площі, враховуючи процент покриття зарості.

Метод проективного покриття.

При визначенні врожайності за проективним покриттям встановлено дві величини: середнє проективне покриття виду в межах зарості вихід маси сировини з 1 % проективного покриття — так звану "цену". Проективне покриття — проекція надземних частин виду рослин, що вивчають, на поверхню грунту. Визначають його різними способами: сіточкою Раменського, квадратом-сіткою. Для оцінювання 1 % покриття на кожній ділянці зрізають та зважують сировину з площі 1 дм². Врожайність підраховують як добуток від середнього проекційного покриття на масу сировини 1 %.

Цей метод використовують під час роботи з невисокими або сланкими рослинами (брусниця, мучниця, чебрець).

Метод модельних екземплярів (гілки).

Використовують для визначення запасів сировини з великих кущів та дерев.

При оцінюванні врожайності встановлюють два показники —кількість екземплярів (гілок) на одиницю площі та середню масу сировини, яку отримують з одного екземпляра (гілки). За розрахункову одиницю беруть екземпляр або гілку (використовують, коли збирання сировини з цілого екземпляра утруднене).

Підрахунок кількості екземплярів (гілок) проводять на облікових ділянках площею від 0,25 до 10 м², які закладають рівномірно в межах зарості.

Урожайність розраховують так: перемножують середню кількість екземплярів на середню масу свіжозібраної сировини одного модельного екземпляра. На першому етапі визначають біологічний запас конкретної зарості лікарських рослин, а на другому — обсяг щорічної заготівлі. Щорічну заготівлю плодів і насіння проводять тільки на одному місці. Інші види сировини потребують терміну відновлення: суцвіття і надземні органи однорічних рослин — один раз на два роки; надземні органи багаторічних рослин — 1 раз на 4—6 роки; підземні органи — 1 раз на 15—20 років.

Обсяг можливо щорічної заготівлі розраховують як частку від ділення експлуатаційних (біологічних) запасів на термін відновлення (оборот заготівлі) плюс рік заготівлі.