19. Властивості організації

Сутність організації як процесу або системи визначається не стільки формою її представлення, скільки внутрішнім змістом, що відображає можливості використання та розвитку її потенціалу. Сутність організації визначають її властивості як сукупність проявів, що відображають загальні, характерні і специфічні риси організації.

Цілеспрямованість — орієнтація організації на постанов¬ку та досягнення бажаного, можливого й необхідного стану. Це обумовлено роллю суб'єкта і застосуванням принципу при-мату цілі, що виокремлює цілепокладання як перший крок в організації будь-якого суб'єктивного процесу. Цілеспрямо-ваність суб'єктивної організації відображає цільову природу її виникнення, структуру дерева цілей, закладену в основі вио-кремлення та побудови процесів.

Власне Перманентність (властивість організації, яка характеризує безперервне, постійне, здійснення чогось, що продовжується) як одна з важливих характеристик організації визначається вже самою процесуальною природою її побудови і функціонування, місцем і роллю складової розвитку в моделі її представлення та закріплюється вирішальним значенням у забезпеченні кінцевої результативності організації. Проте властивість перманентності вказує на постійний розвиток як об'єктивної, так і суб'єктивної організації, що здійснюється незалежно від бажання суб'єкта.

Властивістю, яка структурно формує організацію, є дискретність (переривчастість, виокремленість складових організа¬ції), що відображає поелементний, поетапний підхід до її про¬ектування, формування, функціонування, сприйняття та пред¬ставлення.

Періодичне повторення об'єктивно сталої або цілеспрямовано сформованої послідовності перетворень у будь-якій організації представляє таку її конструкційну особливість, як циклічність (періодичне повторення певної послідовності).

Одним із важливих конструктивних проявів потенціалу реверсивності та ресурсу гнучкості організації є така її властивість, як ротаційність (переміщення циклічною траєкторією), що розуміється як можливість взаємної перестановки, заміни складових процесу в ході його здійснення. Ротаційність становить могутній ресурс регенерації, реорганізації, рефор-мування організаційних відносин між складовими на основі аналізу їх альтернативного функціонування після проведення взаємного, послідовного або зустрічного заміщення.

У переліку загальних властивостей організації також ви-окремлюються :

• обмеженість, що визначає межі реалізації організації та прояву її властивостей;

• репродуктивність, що засвідчує здатність організації до відтворення;

• адаптивність, що забезпечує можливість пристосуван¬

ня організації;

• інваріантність, що розкриває палітру можливостей ре¬ алізації організації;

• інтегративність, що відображає входження кожної організації у відповідну макроорганізацію.

Таким чином, група загальних для всіх організацій власти-востей багато в чому обумовлює ресурси їх функціонування та розвитку, визначає можливості вдосконалення і зміни.

Систему соціальних властивостей організації формують такі якості:

• концептуальність, що відображає певні уявлення суспільства про конкретну організацію;

• ієрархічність, що розподіляє підпорядкованість та повноваження різних рівнів організації;

• консервативність, що виражає прагнення більшості індивідуумів до стабільності та передбачуваності;

• проблемність, що реалізує порівняльні начала соціального підходу до організації;

• мотивованість, що розкриває внутрішню, спонукальну природу будь-якої соціальної організації;

• інноваційність, що формує діапазон необхідних форм організації;

• конкурентність, що обумовлює висунення, закріплення та розвиток суспільством найбільш перспективних форм організації;

• інтегративність, що відображає стійку тенденцію соціальної організації до об'єднання учасників, складових, ресурсів, тенденцій;

• кореляційність, що характеризує готовність складових соціальної організації до будь-якої взаємодії.

20. Принципи організації

Принципи організації безпосередньо випливають із законів та закономірностей управління. У спеціальній літературі не вироблено єдиного підходу до формулювання принципів організації. Деякі дослідники тлумачать окремі закони як принципи, а принципи зводять у ранг законів. На думку більшості дослідників, принцип — це сформульоване людьми оптимальне правило (норма), що має об'єктивний характер.

Окрім цього, в літературі принципи організації поділяють на три групи:

1) структурні принципи (розподіл праці, єдність мети та управління, співвідношення централізації та децентралізації, влада і відповідальність);

2) принципи процесу (справедливість, дисципліна, нагорода персоналу, корпоративний дух, єдність команд, підпорядкування головному інтересу);

3) принципи кінцевого результату (порядок, стабільність, ініціатива).

Об'єднуючи різні підходи, до загальних принципів організації