26. Діяльність організації країн-експортерів нафти (опек)
Організація країн – експортерів нафти ОПЕК – міжнародна міждержавна організація країн – експортерів нафти, заснована 1960 року з метою формування державами-учасницями єдиної політики видобування нафти, торгівлі та цін на неї. До складу ОПЕК входять Алжир, Венесуела, Габон, Еквадор, Індонезія, Ірак, Іран, Катар, Кувейт, Лівія, Нігерія, Об’єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія. Вищий орган ОПЕК – конференція міністрів держав-учасниць, яка збирається що півроку, та Виконавча рада. Штаб-квартира знаходиться в м. Женева, Швейцарія.
Основними цілями ОПЕК, які були ухвалені на першій конференції і записані згодом у Статут ОПЕК, є:
— координація та уніфікація політики держав-членів щодо нафти;
— визначення найефективніших індивідуальних і колективних засобів захисту інтересів держав-учасниць;
— пошук засобів забезпечення стабільності цін на світових ринках та попередження раптових і небажаних коливань цін;
— забезпечення стійких доходів країн-виробників нафти, ефективного постачання країнам-споживачам;
— справедливий розподіл доходів від інвестицій у нафтову промисловість;
— охорона навколишнього середовища
Рішення ОПЕК реалізуються за допомогою спеціального апарату і структури. її структура була визначена Статутом, прийнятим на II конференції ОПЕК в 1961 році, і складається з таких органів, як:
Конференція; 2) Рада керуючих; 3) Секретаріат.
До того часу, коли Близький і Середній Схід став основним центром нафтодобування в капіталістичному світі, всі його землі виявились поділеними між американським, англійським, французьким і голландським капіталом. Безправне становище нафтодобувних країн зберігалося протягом десятиліть. Природно, що їх прагнення до усунення верховенства іноземних нафтових монополій насамперед було спрямоване на зміну умов концесійних угод, які гальмували економічний розвиток нафтодобувних країн. Не випадково одним із перших кроків ОПЕК стало скорочення концесійних угод.
Іншим напрямком діяльності ОПЕК стала зміна фінансових умов концесій. У політично-економічному сенсі — це прагнення отримання диференціальної ренти, левова частка якої привласнювалась монополіями. Диференціальна рента виплачується з середніх і кращих земель. Визначення диференціальної ренти країни-члени ОПЕК почали з перегляду положень концесійних угод відносно порядку обчислення "ройалті" — окремого виду платежу, який виплачується орендатором у натуральному або грошовому вигляді власнику природних ресурсів.
Наступним завданням ОПЕК стало придбання частки акцій у концесіях, а у результаті — націоналізація нафтової промисловості. Проте найскладнішим для нафтодобувних країн був збут націоналізованої нафти.
27. Атомна енергетика України: стан, проблеми та перспективи розвитку.
У склад енергетичний галузі України входить 5 атомних електростанцій (АЕС) встановленою потужністю більше 20 млн. КВт
Запорізька АЕС
Рівненська АЕС
Чорнобильська АЕС
Хмельницька АЕС
Південно-українська АЕС
Важлива проблема сучасного індустріального суспільства - забезпечення збереження природи, чистоти води, повітряного басейну. Учені стурбовані з приводу "парникового ефекту", що виникає через викиди вуглекислого газу при спалюванні органічного палива, і відповідного глобального потеплення клімату на нашій планеті. Та і проблеми загазованості повітряного басейну, "кислих" дощів, отруєння річок наблизилися в багатьох районах до критичної межі.
Атомна енергетика не споживає кисню і має нікчемну кількість викидів при нормальній експлуатації. Якщо атомна енергетика замінить звичну енергетику, то можливості виникнення "парника" з важкими екологічними наслідками глобального потеплення будуть усунені.
Надзвичайно важливою обставиною є той факт, що атомна енергетика довела свою економічну ефективність практично у всіх районах земної кулі. Крім того, навіть при великому масштабі енерговиробництва на АС атомна енергетика не створить особливих транспортних проблем, оскільки вимагає нікчемних транспортних витрат, що звільняє суспільства від тягаря постійних перевезень величезних кількостей органічного палива.
У розвитку і розміщенні електроенергетики в Україні визначаючими є наступні принципи:
- концентрація виробництва електроенергії унаслідок будівництва великих районних електростанцій, які використовують дешеве паливо і гідроенергоресурси;
- комбінування виробництва енергії і тепла з метою теплозабезпечення міст і індустріальних центрів;
- широке освоєння гідроенергоресурсів з урахуванням комплексного рішення задач електроенергетики, транспорту, водопостачання;
- опереджаючий розвиток атомної енергетики, особливо в районах з напруженим паливно-енергетичним балансом.
Розміщення електроенергетики залежить від наступних чинників:
- наявності паливно-енергетичних ресурсів;
- споживачів електроенергії.
В даний час майже 1/3 електроенергії виробляється в районах її споживання і 2/3 споживається в районах її виробництва. Географію електростанцій може різко змінити технічний прогрес.
Всі електростанції України діляться на 4 види:
- теплові електростанції, які працюють на твердому, рідкісному і газоподібному паливі. Серед них розрізняють конденсаційні і теплоелектроцентралі;
- гідравличні, які використовують відповідно гідроресурси і діляться на гідроелектростанції, гидростімуляційні і припливні;
- атомні, які у вигляді палива використовують уран, що збагатить, або інші радіоактивні елементи;
- електростанції, які використовують нетрадиційні джерела енергії. Серед них перспективними є вітрові і сонячні.
Поширеними в Україні є теплові електростанції. вони виробляють майже 2/3 всієї електроенергій. Перевагою ТЕС є відносно вільне їх розміщення.
Переваги ГЕС у тому, що вони виробляю енергія, яка в 5-6 разів дешевша, ніж ДРЕС, коефіцієнт корисної дії енергії - 80%, але їх розміщення повністю залежить від природних умов і має сезонний характер.
Атомні електростанції по характеру використовуваного палива не пов'язані з його родовищем, і це забезпечує широкий спектр їх розміщення.
До складу енергетичної області України входять:
- 8 гідроелектростанцій (ГЕС) потужністю 4.7млн.Квт.;
- 44 теплових електростанції (ТЭC) потужністю 36.5 млн..КВт.
- системоутворююча і розподіляюча лінії понад 1 млн.км.
- 5 діючих могутніх атомних електростанцій (АЕС)
На 5 атомних станціях України знаходиться 17 енергоблоків, в т.ч.:
- діючих - 14;
- знятих з експлуатації (№ 1,2 Чорнобильської АЕС) - 2;
- зруйнований за проектною аварією 4 блок ЧАЕС – 1.
Потреба в різних видах енергії і палива росте високими темпами при обмеженому використовуванні таких видів енергетичних ресурсів, як нафта, природний газ, ядерне паливо і вугілля. Розміщення підприємств важкої індустрії, де витрати на паливо складають значну частину собівартості готової продукції, знаходяться під великим впливом паливного чинника. На територіальну організацію продуктивних сил і на розвиток всього народного господарства великий вплив надає електроенергетика, яка є складовою частиною паливно-енергетичного комплексу України.
Електроенергетичний комплекс України - це основа функціонування і розвитку національної економіки, забезпечення цивілізованих умов життя суспільства, тому його технічний, технологічний і інтелектуальний потенціал знаходиться на достатньо високому рівні. Будівництво могутніх ліній електропередач дає можливість освоєння паливних ресурсів незалежно від віддалення районів споживання. Розвиток електричного транспорту розширює територіальні межі промисловості. Необхідна кількість електроенергії притягає до себе підприємства і виробництва, в яких частина паливно-енергетичних витрат значно більше в собівартості готової продукції, ніж в інших галузях промисловості. Енергетика має велике районообразотворче значення. У ряді районів України (Донеччина, Придніпров'я) вона визначає виробничу спеціалізацію, є основою формування територіально-виробничого комплексу.