2_ROZDIL

53

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ТА МЕТОДІВ ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗА 2009-2013 рр.

2.1 Оцінка стану дефіциту державного бюджету

Дослідження дефіциту Державного бюджету України є досить важливим фактором виявлення позитивних та негативних чинників в національній економіці. Дослідження дефіциту Державного бюджету дає можливість здійснення аналізу та контролю за надходженнями та видатками бюджету.

Проблеми дефіциту державного бюджету належать до досить гострих та дискусійних. Як науковці, так і політики, дотримуються різних, прямо протилежних, точок зору щодо результативності вирішення цих проблем. Це пов'язано з тим, що дефіцит бюджету та його фінансування здійснює неоднозначний вплив на розвиток країни. У період економічних криз та фінансових потрясінь проблеми зведення бюджету з дефіцитом і забезпечення його фінансування ще більше ускладнюється. За існуючих умов, з одного боку, необхідним є збільшення державних витрат, а з іншого - допущення зростання державної заборгованості, яка може стати наслідком політики, що послаблює фінансову систему країни. З огляду на це, поглиблене наукове дослідження таких проблем має важливе не тільки теоретичне, але й практичне значення. Кожна держава у своїй діяльності прагне до збалансованого бюджету. Аналіз міжнародного досвіду свідчить, що в роки фінансових потрясінь одні країни мали збалансований чи профіцитний бюджет (Бразилія, Філіппіни), інші країни зводили свої бюджети з дефіцитом 6 - 13 % ВВП (Росія, Туреччина). Більшість країн утримували дефіцит в межах 3 - 4 %, або ж під тиском МВФ змушені були скорочувати його до рівня 1,5-2,5 % ВВП [15].

Для аналізу існуючих меж розміру дефіциту державного бюджету в Україні доцільно дослідити його динаміку. Слід відмітити, що за роки незалежності у політиці дефіцитного фінансування можна умовно виділити декілька етапів. Перший етап (1992 - 1999 рр.) характеризується тенденцією до скорочення бюджетного дефіциту з 13,7 % до 1,5 % ВВП. Необхідно звернути увагу на те, що цей період пов'язаний з економічною кризою і негативним її впливом на соціально-економічні процеси у суспільстві з іншого. Другий етап (2000 - 2002 рр.) характеризується зведенням Державного бюджету з профіцитом, що позитивно відобразилось на усіх показниках соціально-економічного розвитку країни. Третій етап (2003 - 2006 рр.) пов'язаний з проголошенням політики пріоритетного соціального розвитку та реалізацією соціальних програм, внаслідок чого спостерігається тенденція до зростання обсягів дефіциту бюджету та його частки у ВВП з 0,4 до 2,6 %. Характерною ознакою четвертого етапу (2006 - 2010 рр.) є поступове скороченням частки бюджетного дефіциту, проте в умовах останньої фінансової кризи 2009 року дана тенденція була порушена.

Для того, щоб проаналізувати динаміку дефіциту бюджету та виявити основні причини його виникнення необхідно здійснити комплексний аналіз доходів та видатків державного бюджету України.

На основі аналізу доходів та видатків державного бюджету України за 2009-2013 роки, можна розрахувати дефіцит державного бюджету протягом даного періоду ( таблиця 2.1).

Таблиця 2.1

Дефіцит Державного бюджету України у 2009-2013 роках, млрд. грн

Показники	2009	2010	2011	2012	2013
Разом доходів	245,30	254,99	303,87	373,96	351,16
у тому числі: - загальний фонд	184,62	210,09	257,32	322,22	304,48
- спеціальний фонд	60,68	44,90	46,54	51,73	46,68
Разом видатків	274,15	307,74	342,69	413,60	419,84
у тому числі: - загальний фонд	194,41	240,98	295,96	360,50	372,28
- спеціальний фонд	79,74	66,76	46,72	53,10	47,56
Дефіцит  бюджету,  всього:	28,85	52,79	38,82	39,64	68,68
у тому числі: - загальний фонд	9,79	30,89	38,64	38,28	67,8
- спеціальний фонд	19,06	21,86	0,18	1,37	0,88

За даними таблиці 2.1 можна зробити висновки, що дефіцит бюджету в період з 2009 по 2013 рр. значно зріс. У 2010 р. порівняно з 2009 р. дефіцит державного бюджету зріс на 83 % або на 23,94 млрд. грн., і становив 52,79 млрд. грн [4]. У 2011 році порівняно з 2010 роком дефіцит державного бюджету значно зменшився, а саме на 13,97 млрд. грн. тобто на 26,5 %, і становив 38,82 млн. грн. [5]. В 2012 році порівняно з 2011 дефіцит бюджету майже не змінився та виріс лише на 2% [6]. Та вже в 2013 році дефіцит бюджету зріс на 29,04 млрд. грн, тобто на 73,25% Дана тенденція є безперечно негативною, і свідчить про збільшення дефіциту державного бюджету, що пояснюється скороченням надходжень до державного бюджету [7].

Слід зазначити, що видатки зведеного бюджету України в 2010 році виконані у сумі 377,8 млрд. грн., що становить 97,3 % річного планового показника, у тому числі загальний фонд - 299,4 млрд. грн., або 97,8 %, спеціальний фонд - 78,4 млрд. грн., або 95,7 % . Як свідчать дані, рівень виконання видатків зведеного бюджету порівняно з аналогічним показником попереднього року демонструє тенденцію до зростання. Показник виконання планового обсягу видатків у 2010 році, що склав 97,3 %, є найвищим за останні п’ять років. Видатки загального та спеціального фондів впродовж аналізованого періоду більше показника попереднього року. Останнє пов’язано з низьким рівнем надходжень до спеціального фонду державного бюджету у 2009 році. Темпи зростання видатків зведеного бюджету становили 123,0 %, проти падіння на 0,6 % у 2009 році. Зростання цього показника пояснюється поступовим відновленням економіки упродовж 2010 року [4].

Проаналізувавши доходи та видатки зведеного бюджету, можна зробити певні висновки щодо дефіциту державного бюджету. Він є основним інструментом державної фінансово-кредитної політики і здатен справляти значний вплив на соціально-економічне становище країни, а також бути чинником стримування або прискорення розвитку [38].

Дефіцит Державного бюджету України у відношенні до ВВП в період з 2009 по 2013 рр. декілька разів перевищував норму в 3 %. Дана тенденція пояснюється тим фактом, що відбувається скорочення надходжень до державного бюджету як наслідок розгортання світової фінансової кризи, яка негативно впливає на економіку України. Динаміку дефіциту Державного бюджету України за останні 5 років можна розглянути у таблиці 2.2, а також на рисунку 2.1 [25].

Таблиця 2.2

Динаміка дефіциту Державного бюджету України у 2009-2013 рр.

рік	ВВП	Дефіцит		Абсолютне відхилення	Відносне відхилення
	млрд. грн	млрд. грн	% до ВВП	млрд. грн	%
2009	913,34	28,85	3,16
2010	1082,57	52,79	4,87	23,94	83,0
2011	1316,60	38,82	2,84	-13,97	-26,5
2012	1408,89	39,64	2,81	0,82	2,0
2013	1454,93	68,68	4,72	29,04	73,25

Рис. 2.1 Динаміка дефіциту Державного бюджету України у 2009-2013 рр.

За даними таблиці 2.2, можна зробити висновок, що темпи росту дефіциту не мають єдиної тенденції: значне збільшення у 2010 р. , помітне зменшення у 2011 р. , та знову збільшення обсягів у 2013р. [8]. Зменшення темпів росту у 2011р. (на рівні 26,5%) зумовлено тим, що саме у цей період темпи росту доходів були більшими ніж видатків. Отже, 2011р. у цьому контексті можна вважати періодом позитивних змін у бюджетній системі країни. Однак, на жаль, ця тенденція не мала свого продовження у 2012-2013рр. – видатки значно збільшились, доходи зросли не так швидко й бюджетний дефіцит збільшився на 73,25%.

З метою повного розуміння ситуації, що склалася у сфері бюджетного дефіциту необхідно дослідити зміни даного показника в останні роки. Аналіз питомої ваги дефіциту бюджету (а не абсолютних його значень) зображений на рисунку 2.2, дає змогу зрозуміти реальні масштаби зростання дефіциту бюджету з урахуванням змін ВВП України у 2009-2013 рр.

Рис 2.2 Дефіцит державного бюджету України у відсотках до ВВП в 2009 - 2013 рр.

У 2009 р. дефіцит державного бюджету сягнув рівня у 3,16 % до ВВП. Подальше зростання досліджуваного показника простежується у 2010 році. Дефіцит Державного бюджету України у % до ВВП склав 4,87 %, сягнувши найвищого значення за аналізований період. Вже у 2011 році цей показник значно впав та становив 2,84 %. При аналізі було виявлено, що це пов’язано з падінням абсолютного значення дефіциту державного бюджету України та зростанням рівня доходів державного бюджету України та ВВП. Вважається, що показник питомої ваги дефіциту державного бюджету у ВВП на даному рівні є оптимальним і свідчить про динамічний розвиток економіки [4].

Необхідно звернути увагу на те, що у 2012 р. питома вага дефіциту державного бюджету у ВВП майже не зростає і становить 2,81 %, тобто в межах норми. Доходи державного бюджету та ВВП України також характеризуються незначним зростанням.

Але в 2013 року спостерігається порушення даної тенденції, а саме питома вага дефіциту бюджету у ВВП складає 4,72 %, тобто перевищує норматив бюджетної безпеки, визнаний європейським економічним співтовариством. Це пов'язано з різким збільшення дефіциту бюджету та незначним приростом ВВП України у 2013 р. порівняно з 2012 р. [43].

Як свідчать аналітичні матеріали, основними причинами бюджетного дефіциту в Україні є: зменшення приросту національного доходу у зв'язку зі стагнацією економіки та впливом світової економічної кризи; збільшення бюджетних витрат, як наслідок економічної кризи та незбалансованої бюджетної політики; зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками через диспропорції основних галузей економіки України; відсутність чіткої фінансової стратегії уряду; інфляційні процеси, які є наслідком як об'єктивних, так і суб'єктивних причин [27].

Таким чином можна зробити висновок, що дефіцит бюджету демонструє стійку тенденцію до збільшення. Спостерігається чітка тенденція до зростання видатків, що пояснюється поступовим відновленням економіки упродовж 2013 року. Дефіцит Державного бюджету України у 2009-2013 рр. знаходився у економічно небезпечних межах. Останнім часом спостерігаються загрозливі тенденції у даній сфері, що були зумовлені фінансовою кризою 2008 -2009 рр. Дефіцит Державного бюджету України в 2010 році у % до ВВП склав 4,87%, сягнувши найвищого значення за аналізований період [35].

2.2. Проблема фінансування дефіциту державного бюджету

В умовах ринкової економіки України бюджетний дефіцит негативно впливає на соціально-економічний розвиток держави. Тому в сучасних умовах господарювання питання розробки напрямів зниження і подолання бюджетного дефіциту набувають особливу актуальність.

Бюджетний фонд, що є матеріально-фінансовою базою діяльності держави, формувався виходячи із задач функціонування адміністративно-командної системи. Його величина була орієнтована не на оптимальні пропорції, необхідні для регулювання економіки і вирішення соціальних проблем, а на витратний підхід, покликаний забезпечити фінансовими ресурсами діяльність багаточисельних органів державної влади [27].

Проблеми фінансування дефіциту державного бюджету належать до досить гострих та дискусійних. Це пов'язане з тим, що дефіцитне бюджетне фінансування здійснює неоднозначний вплив на розвиток країни. Отже, питання бюджетного дефіциту і удосконалення пiдходiв до його фінансування, зокрема, в Україні особливо актуальні.

Дефіцит виступає чи не найважливішим чинником в системі загроз не лише бюджетної, а й фінансової безпеки держави. Після вступу України до МВФ та Міжнародного банку реконструкції та розвитку дефіцит Державного бюджету офіційно фіксується, причому в такій формі, як це заведено в більшості країн, і встановлюються джерела його покриття.

Проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найбільш важливих і спірних фінансових питань. При її обговоренні нерідко розглядають досвід інших країн, економіка яких функціонує нормально і при рівні бюджетного дефіциту в 5-10% від ВВП. Ситуацію загострюють ще й несприятливі чинники розвитку вітчизняної економіки: низький рівень ВВП, фінансових ресурсів як на рівні держави, так і суб’єктів господарювання [37].

Бюджетний дефіцит в Україні – це вимушений дефіцит. У нашій країні рівень оподаткування настільки високий, що далі підвищувати його практично неможливо. Недостатність доходів державного бюджету зумовлюється недостатнім обсягом доходів підприємств і громадян. А відтак бюджетний дефіцит походить не з фінансової політики держави у сфері доходів, а з дефіциту фінансових ресурсів у нашому суспільстві.

Основними причинами бюджетного дефіциту в Україні є: низький рівень життя більшої частини населення; зниження ефективності виробництва; скорочення об’ємів валового внутрішнього продукту; скорочення доходів в умовах кризисного стану економіки; значне зростання і нераціональна структура бюджетних витрат; наявність значного тіньового сектора в економіці; недосконале законодавство і податкова система.

Значний рівень дефіциту Державного бюджету та невиражена політика надання державних гарантій по зовнішнім запозиченням були основними чинниками накопичення і зростання боргових зобов'язань держави та видатків на обслуговування боргу, що призвело до виникнення боргової проблеми у бюджетно-фінансовій системі України.

Значний вплив на бюджетний дефіцит робить безробіття. Його зростання призводить до збільшення витрат держави. А унаслідок зниження безробіття відбувається зростання доходів держави (працюючі громадяни отримуючи заробітну плату, мають можливість більше купувати товарів і отримувати послуг, а також сплачувати податки). Тому, зниження безробіття є важливим напрямом зниження бюджетного дефіциту [31].

Дефіцит загального фонду державного бюджету за підсумками 2009 року перевищив 28 млрд. грн, при тому що граничний показник на рік становить 9,2 млрд. грн. У Міністерстві фінансів запевняють, що настільки високий дефіцит загального фонду держбюджету - сезонне явище, і не бачать в цьому нічого критичного [40].

За даними Міністерства фінансів України, із запланованих 255,3 млрд. грн. доходів до державного бюджету фактично у 2010 році поступило 225,4 млрд. грн., що на 2,7%, або на 6,3 млрд. грн., менше, ніж в 2009 році. Із запланованих 184,6 млрд. грн. надходжень до загального фонду держбюджету в 2010 році фактично поступило 172,2 млрд. грн., що на 7,3%, або на 13,7 млрд. грн., менше, ніж в 2009 році. Рівень виконання прибуткової частини загального фонду держбюджету в цілому за 2009 рік складав 93,3%. Недовиконання складає 12,4 млрд. грн. Із запланованих 70,7 млрд. грн. надходжень до спеціального фонду держбюджету в 2009 році фактично поступило 53,1 млрд. грн. [42].

Відповідно до оперативного звіту Державного казначейства України, витратна частина державного бюджету за 2009 рік виконана в об'ємі 242,4 млрд. грн., що на 0,9 млрд. грн. (на 0,4%) більше аналогічного показника попереднього року. Загальний фонд держбюджету в 2009 році був виконаний в об'ємі 187,7 млрд. грн., або 96,6% річного плану. За оперативними даними Міністерства фінансів, дефіцит державного бюджету України в 2010 р. склав 64 млрд 416,8 млн грн. [39]

До способів фінансування бюджетного дефіциту належать: залучення позик; проведення державою активних операцій (повернення коштів з депозитів, розміщених у банках; пред'явлення цінних паперів з метою одержання доходів; використання коштів, накопичених на казначейському рахунку уряду); приватизація.

У таблиці 2.3 наведені показники фінансування Державного бюджету України за період 2009 - 2013 рр.

Таблиця 2.3

Показники фінансування Державного бюджету України за період 2009 - 2013 рр. , млрд. грн.

Показник	Рік
	2009	2010	2011	2012	2013
Загальне фінансування,всього	31,5	54,0	35,3	38,8	69,98
в т.ч.:загальний фонд	9,3	30,3	33,3	34,9	63,93
спеціальний фонд	22,2	23,7	2,0	3,9	6,0
Фінансування за борговими операціями	61,5	83,8	25,8	41,2	73,9
Запозичення, всього	89,0	107,7	88,0	107,1	154,9
в т.ч.:внутрішні запозичення	70,2	73,6	45,0	69,6	107,7
зовнішні запозичення	18,8	34,0	43,0	37,5	47,2
Погашення, всього	-27,5	-23,8	-62,3	-65,9	-81,0
в т.ч.:внутрішні зобов'язання	-14,5	-17,0	-37,5	-34,6	-45,5
зовнішні зобов'язання	-13,0	-6,7	-24,8	-31,3	-35,5
Надходження від приватизації державного майна	8,5	6,4	10,0	10,0	10,9
Фінансування за активними операціями	-38,5	-36,1	-0,5	-12,5	-14,8

Як свідчать дані, у 2010 по загальному фонду бюджету профінансовано дефіцит у сумі 30,3 млрд. грн., або на рівні 101,0 % планового річного обсягу, по спеціальному фонду - у сумі 23,7 млрд. грн., що перевищує плановий річний обсяг 2010 року на 41,5 %. Слід зазначити, що державний та гарантований державою борг України збільшився у гривневому еквіваленті на 114,3 млрд. грн., або на 36,4 %, в основному за рахунок випуску облігацій внутрішньої державної позики для фінансування державного бюджету та поповнення Стабілізаційного фонду (на суму 37,8 млрд. грн.), збільшення статутних капіталів Укрексімбанку, НАК «Нафтогаз України» та Державної іпотечної установи (на суму 15,8 млрд. грн.), а також для відшкодування сум податку на додану вартість (на суму 16,4 млрд. грн.). Крім того, привертає увагу той факт, що на збільшення боргу вплинуло отримання двох траншів позики Міжнародного валютного фонду (на суму 16,1 млрд. грн.), випуску облігацій зовнішньої державної позики (на суму 19,8 млрд. грн.) тощо. Досліджуючи фінансування державного бюджету за борговими операціями, то можна сказати, що воно склало 97,6 млрд. грн., що перевищує річний плановий показник на 16,4 %. Запозичення здійснені у сумі 124,3 млрд. грн., що перевищує річний плановий показник на 15,4 %. Частка внутрішніх запозичень складає 56,4 %, зовнішніх - 43,6 %. Виконання річного планового показника за внутрішніми запозиченнями становить 95,2 %, за зовнішніми запозиченнями - 159,2 %. У структурі платежів з погашення боргу платежі за внутрішнім боргом становлять 73,8 %, зовнішнім - 26,2 %.

Слід відмітити, що залишки бюджетних коштів на кінець грудня 2010 року становили 39,4 млрд. грн., з них 22,3 млрд. грн. - по загальному фонду.

Обсяг залишків коштів збільшився на 24,1 млрд. грн., з них по загальному фонду - на 18,5 млрд. грн. [39].

На особливу увагу заслуговує питання фінансування державного дефіциту за рахунок приватизації, адже залучення ресурсів у такий спосіб не передбачає повернення коштів позичальникам. Тому фінансування бюджету шляхом використання приватизації не спричиняє збільшення державного боргу, проте повинне мати цільовий характер.

Можна погодитись з усіма напрямами подолання дефіциту бюджету, окрім проведення грошово-кредитної емісії, бо це питання є дуже суперечливим стосовно наслідків, які воно спричинює. Це явище викликає знецінення грошей, яке породжує неконтрольовану інфляцію, підрив стимул-реакцій для інвестицій, знецінення заощаджень населення. Всі ці наслідки суттєво знижують національний дохід країни. Тому використання цього напряму доцільно впроваджувати лише в крайньому випадку.

Світовий досвід вказує чотири основні способи вирішення проблеми бюджетного дефіциту: а) скорочення бюджетних витрат; б) пошук джерел додаткових доходів; в) випуск (емісія) незабезпечених грошей з метою використання для фінансування державних витрат; г) позика грошей у банків, господарських організацій, громадян, інших держав, іноземних та міжнародних фінансових організацій [17].

Програма конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту включає і послідовно проводить в життя заходи, що, з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку - сприяли скороченню державних витрат, тобто:

— зміна напрямків інвестування бюджетних засобів у галузі народного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривні;

— зниження воєнних витрат;

— зберігання фінансування лише найважливіших соціальних програм;

— мораторій на прийняття нових соціальних програм, що потребують значного бюджетного фінансування;

— заборона Центральному банку країни надавати кредити урядовим структурам будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами [29].

Крім цього, варто враховувати, що у світовій практиці для зниження бюджетного дефіциту широко використовується така форма, як залучення в країну іноземного капіталу. З його допомогою вирішується одразу декілька задач, скорочуються бюджетні витрати, призначені на фінансування капіталовкладень (а отже, зменшується розрив між прибутками і витратами), розширюється база для виробництва товарів і послуг, з’являються нові платники податків (отже, збільшуються надходження в бюджет).