2_1 (2)

2. АНАЛІЗ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ

1. Аналіз сучасного стану торгівельної галузі

Торговельна діяльність в Україні на сьогодні є однією з найпоширеніших форм підприємництва. У статутних документах будь-якого підприємства як вид підприємницької діяльності найчастіше зазначається торгівля.

Господарсько - торгівельною є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання в сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.[ п. 1 ст. 263 Господарського кодексу ]

 Форми господарсько-торговельної діяльності, які можуть здійснювати суб’єкти господарювання: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво в здійсненні торговельної діяльності; інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. [У п. 3 ст. 263 цього Кодексу ]

Оптова торгівля — продаж товарів великими партіями роздрібним торговцям з метою їх подальшого перепродажу. Відмінними рисами оптової торгівлі є можливість пропонувати різні за обсягом партії товарів стабільної якості за порівняно невисокими цінами протягом тривалого періоду часу, що дозволяє їм мати успіх конкурентної боротьби, застосовуючи при цьому принцип «використання знижок замість надбавок». Укладаючи договори з виробниками, оптове підприємство надалі веде торгівлю з роздрібною мережею. Чим більше оборот оптового підприємства, тим вигіднішу ціну він може запропонувати і виробнику, і роздрібному торговцю. Розвиток оптової торгівлі необхідний, в першу чергу, для вирішення таких проблем:

упорядкування системи доведення товарів до споживачів;

прискорення процесів обігу товарів, взаєморозрахунків і платежів між учасниками споживчого ринку;

надання товаровиробникам необхідних умов для реалізації продукції;

створення умов для проведення сертифікації товарів, які надходять на споживчий ринок;

створення конкурентного середовища й, як наслідок, зниження рівня цін на товари та підвищення їх якості.

Головною користю від роботи оптових компаній є підтримка цінового паритету на ринку на основі накопичення достатньої товарної маси й своєчасного її постачання в роздрібну мережу. Наявність достатньої кількості учасників оптової торгівлі також дозволяє більш динамічно й оперативно відстежувати потреби в товарі роздрібної торгівлі.

Роздрібна торгівля — це вид економічної діяльності в сфері товарообігу, що охоплює купівлю-продаж товарів кінцевому споживачу та надання йому торговельних послуг.

Проблеми розвитку роздрібної торгівлі, її відповідності потребам покупців особливо актуальні в умовах розвинутого «ринку покупців». Отже, при переході до ринкової економіки розвитку цієї галузі слід приділяти особливу увагу. В протилежному випадку всі заходи, спрямовані на стимулювання товаровиробників, будуть малоефективними, бо товари не надійдуть до споживачів у необхідному місці, в потрібній кількості, в зазначений строк і не будуть реалізовані через певну форму обслуговування [12].

Торгівля, як і інші галузі економіки України, переживає соціально-економічну кризу починаючи з 1990 р. Тому, незважаючи на те, що в 2013-2014 рр. намітилася позитивна динаміка в розвитку торгівлі, ці досягнення не можна порівняти з масштабом падіння обсягу її діяльності в попередні роки. Роздрібний товарооборот підприємств (юридичних осіб) в Україні у 2014 р. складав всього 31,9 % порівняно з 2010 р.

Змінилися канали реалізації споживчих товарів населенню. Так, обсяги продажу споживчих товарів за усіма каналами реалізації по Україні за 2014 р. відрізнялися тим, що роздрібний товарооборот, включаючи виручку фізичних осіб, що мають торгову мережу, складав 38914 млн. грн., або 66,4 % від загального його обсягу, оборот організованих ринків – 16013 млн. грн., або 27,3 %, і оборот неформальних ринків – 3662 млн. грн., або 6,3 %. Загальний обсяг реалізації споживчих товарів населенню України складав у 2014 р. 58589 млн. грн.

Оборот роздрібної торгівлі у січні 2014 року в Україні зріс на 8,8 % порівняно з січнем минулого року (у порівнянних цінах) і склав 64,762 млрд.грн. Про це свідчать дані Державної служби статистики України .

Найбільше зростання роздрібної торгівлі зафіксовано у Львівській області - на 12 % до 3,003 млрд.грн. , У Житомирській області - на 11,2 % до 1,379 млрд.грн. , А також у Дніпропетровській та Чернівецькій областях - на 11,1 %, до 5,276 млрд.грн. і 0,883 млрд.грн відповідно. Оборот роздрібної торгівлі в Києві в січні 2014 року по порівнянні з січнем минулого року зріс на 6,9 % до 8,332 млрд.грн.

Оборот роздрібної торгівлі в Україні в 2013 році виріс на 9,5 % в порівнянні з 2012 роком (у порівнянних цінах ) - до 884,203 млрд.грн.

В розрізі окремих областей України спостерігалися суттєві відмінності в каналах реалізації та їх питомій вазі в загальному обсязі роздрібного товарообороту регіонів. Так, порівняно з середнім показником по Україні в цілому (63,7%) найбільша питома вага роздрібного товарообороту, включаючи виручку фізичних осіб, що мають торгову мережу, спостерігалася в Сумській (73,0 %), Житомирській (72,6 %) Закарпатській (71,5 %), Чернігівській (70,1 %), а також в м. Києві (74 %) та в м. Севастополі (70,8 %).

Частка обороту організованих ринків була вищою за середню по Україні (30,1 %) в таких областях, як Хмельницька (47,8 %), Кіровоградська (42,4 %), Київська (41,6 %), Луганська (37,8 %), Івано-Франківська (37,7 %), Харківська (34,2 %), Херсонська (35,9 %), Рівненська (33,8 %), Республіка Крим (34,0 %).

Частка обороту неформальних ринків теж значно відрізняється в регіональному розрізі. Так, якщо в цілому по Україні вона складає 6,2 %, то в таких областях як Закарпатська – 10,5 %, Миколаївська – 9,5 %, Херсонська – 10,1 %. В той же час в м. Києві на оборот неформальних ринків припадало всього 4 %, а в м. Севастополі – 3,3 %.

Таким чином, спостерігаються значні регіональні відмінності в каналах реалізації споживчих товарів. Це пояснюється, з одного боку, різним співвідношенням промислового і аграрного виробництва по регіонах, з другого – різним товарним забезпеченням торгівлі і умовами самозабезпечення споживчими товарами населення. Крім того, велике значення має і матеріальний стан торгівлі в кожній окремій області, її роль та місце в економіці регіонів та житті кожної людини[1].

Розглянемо з позиції маркетингового дослідження: виробники підшипників Україна та країн СНД, споживачі продукції, дилери та дистриб'ютори , які працюють на підшипниковому ринку .

За розрахунками топ-експертів, зробленими на підставі проведених маркетингових досліджень, ємність українського ринку підшипників в 2014 році склала 1,3 млрд. доларів. Для порівняння звіримо, що обсяги продажів тільки однієї компанії SKF, відомої у всьому світі, в четвертому кварталі 2008 року склали 1,8 млрд. доларів, що на 40% перевищує ємність всього загальноукраїнського ринку. Близько 50% реалізованих в Україні підшипників йдуть на конвеєри найбільших підприємств, до числа яких належать такі заводи: автомобільні, тракторні, заводи з виробництва сільськогосподарської та спеціальної техніки, заводи оборотного комплексу.

Інші 50 % товару реалізуються на вторинному ринку, де підшипники купуються нафтовими, металургійними, іншими виробничими компаніями і приватними споживачами, в даному випадку каналами збуту товару є спеціалізовані фірми і роздрібні магазини.

Велика частина експертів відзначає, що попит на підшипники, що продаються через роздрібну торгівлю, за перші півтора місяці скоротився в два рази в порівнянні з таким же періодом 2013 року.

Автомобільні заводи та промислові підприємства також скоротили свої закупівлі. Обсяг заборгованості цих підприємств перед постачальниками станом на 15 лютого 2014 збільшився в два рази в порівнянні з 2013 роком.

За минулі п'ять років обсяг присутності китайської підшипникової продукції в Україні збільшився в п'ятнадцять разів, що пов'язано було з їх низькою собівартістю.

Рентабельність фірм, які торгують китайськими підшипниками, по ряду позицій доходила до 40%.

У 2014 році з жорсткістю митних правил і збільшенням вартості доллара вигідніше буде знову перейти на торгівлю українською продукцією, оскільки девальвація гривні дає певні конкурентні переваги вітчизняним виробникам, так прогнозують аналітики.

Експерти припускають, що попит на підшипники помітно скоротиться, тому що цей продукт орієнтований на машинобудівну галузь, а вона в свою чергу в поточному році буде існувати помітно гірше інших сегментів ринку.

Підшипникова продукція є високотехнологічним продуктом, що представляє собою складний механізм обертового дії. Сировиною для виготовлення є трубна заготовка марки стали ШХ- 15 . Номенклатура всіх які у світі підшипників складається з десятків тисяч найменувань. Однією з важливих характеристик підшипників є клас точності , залежно від нього , підшипник може використовуватися в тих чи інших промислових виробах. Самими ексклюзивними є підшипники з класами точності 2, 3, 4, 5, дані типи використовуються в приладах, вузлах і агрегатах, що встановлюються, на військовій та авіаційній техніці, відповідно їх вартість може в десятки разів перевершувати ціни звичайного нульового класу.

Підшипниковий ринок консервативний, для споживача велике значення має бренд виробника. Проведені маркетингові дослідження показали , що бренди на ринку сегментовані строго за категоріями, критерієм такого угрупування є співвідношення ціни та якості товару. У результаті дослідження були виявлені наступні бренди, що мають широке поширення не тільки на українському, але і на світовому ринку підшипників:

Бренди першої категорії :

- SKF, FAG, Timken, Koyo;

Зазначені марки на українському ринку присутні слабо в силу своєї дорожнечі. Перераховані бренди підшипників купуються в основному нафтовими і металургійними компаніями, для яких важливо висока якість продукту, застосовуваного в вузлах складного дорогого обладнанні.

Незважаючи на популярність даних марок, що зарекомендували себе на ринку, 80 % продукції перерахованих брендів , які продаються в Україні, є контрафактним товаром, привезеним з Китаю.

Бренди другої категорії :

До цієї категорії відносяться бренди українських виробників, наприклад: Харківський підшипниковий завод (ХАРП), СКФ Україна, Оскольський, Вінницький підшипниковий завод тощо.

Вони менш якісні і значно дешевше марок, які складають першу категорію.

Бренди третьої категорії :

Категорія включає в себе марки, вироблені в Китаї. Їх вартість значно нижче цін російської продукції, причому якість за останні роки помітно покращилася, зараз воно повністю відповідає українським нормам державного стандарту.

Рис. 2.1 Структура подання підшипникових брендів

На сьогодні 90 % підшипників, що зустрічаються в сегменті споживчого ринку, які є нібито підшипниками українського виробництва (бренди другої категорії ), були виготовлені в Китаї, отже, торгуються в Україні як контрафактна продукція .

У ході магістерського дослідження було проаналізовано 300 представників компаній, що займаються реалізацією підшипників на території Україні. Проведені кількісні дослідження показали, що близько 80 % підшипників, що реалізуються на вторинному ринку через роздрібні мережі, є китайськими брендами. За результатами дослідження були отримані наступні дані:

Найпоширеніший бренд на вітчизняному ринку - Харківський підшипниковий завод (ХАРП). Дану марку виділило більшість статистичних джерел.

Друге і третє місця займають бренди китайських виробників «Крафт» і KG. На думку деяких експертів ринку, бренд ВПЗ, продається через роздрібні магазини на 90% є контрафактним.

Рис. 2.2 Країни, які торгують підшипниками світових брендів на українському ринку

По результату кількісного дослідження респондентами були виділені кулькові, конічні і сферичні підшипники, як мають на ринку найбільший споживчий попит.

Рис. 2.3 Асортимент підшипникової продукції за параметрами

Ринок підшипників підрозділяється на два основних сегменти: промисловий і автомобільний. Частка автомобільних підшипників в загальній структурі ринку велика і займає близько 40%. Кількісні маркетингові дослідження дозволили нам розрахувати частки ринку в структурі галузевого споживання підшипників в 2008 році.

Таблиця 2.1

Ринки збуту	Частка ринку, %
Автомобільні заводи	25
Електротехнічна промисловість	17
Нафтові компанії	11
Металургійні комбінати	10
Роздрібні продажі (B2C сегмент)	15
Сільгоспмашинобудування	8
Залізнична галузь	6
Інше споживачі	8
Всього:	100

Виходячи з аналізу ринку збуту в Україні, розглянемо споживання за сегментами:

Рис. 2.4 Загальна структура ринку підшипникової продукції

Особливо слід звернути увагу на зменшення обсягів продаж промислових підшипників в 2014 р., жорсткість митних правил і збільшенням вартості долара посприяла цому, вигідніше буде знову перейти на торгівлю українською продукцією, оскільки девальвація гривні дає певні конкурентні переваги вітчизняним виробникам.

Рис. 2.5 Обсяги продаж промислових типів підшипників (результат кількісного дослідження).

Проте несприятлива сучасна економічна ситуація негативно позначається на фінансовому стані підприємств торгівельної галузі автомобільних підшипників.

Рис. 2.5 Обсяги продаж автомобільних типів підшипників (результат кількісного дослідження).

Середнє значення частки збиткових підприємств у загальній кількості підприємств у 2014 році склало 35 %. Ще одним важливим фактором, який зумовив збитковість торгівельної галузі підшипників, є зниження інвестиційної активності в державі. Оскільки на даний час торгівельна галузь України має нестійку тенденцію розвитку, причиною цього є низка як внутрішніх, так і зовнішніх загроз, які виникають у підприємств галузі, то слід проаналізувати сильні, слабкі сторони, можливості та загрози розвитку даної галузі.

Висока зношеність основних фондів великих підприємств - реалізаторів, нестача власного виробництва підшипників в Україні стають на заваді ефективного функціонування підприємств даної галузі. Складна економічна та політична ситуація у країні також негативно впливають та стан підприємств торгівельній галузі. Проте варто зазначити, що дані підприємства мають значні можливості для розширення ринків збуту. Треба переорієнтувати торгівельну галузь підшипників, насамперед, з огляду на обмеження, які накладає зовнішнє ринкове середовище, з об'єктивною оцінкою досягнутих результатів щодо вироблюваної продукції та використовуваних технологій і устаткування, тобто внутрішніх факторів.

Проведений аналіз ринку ілюструє можливість розширення збуту підприємств за рахунок експорту продукції за кордон, пошуку нових ринків. Проте підприємства мають забезпечити належну якість готової продукції, для підвищення ефективності діяльності підприємства його конкурентоспроможності слід впроваджувати ефективну систему підтримки збуту продукції.

На даному етапі розвитку і за умов існування виявлених загроз для українського ринку доцільною обрати стратегію оборони й зміцнення, зміст якої полягає в тому, щоб ускладнити доступ на ринок закордонним фірмам, а претендентам на лідерство зміцнити позиції. Конкретні оборонні дії можуть містити в собі: спроби підняти конкурентний бар’єр для претендентів на лідерство в новачків через збільшення обсягів виробництва; створення нових вітчизняних підшипникових заводів; розширення параметричного ряду продукції, щоб закрити для конкурентів можливі вільні ніші; збереження розумних цін і привабливої якості; укладення ексклюзивних контрактів з кращими постачальниками й дилерами.