8. Класифікація програмного забезпечення

1. Системне:

1. програмне резервування;

2. програми русифікатори;

3. програми для діагностики комп’ютера;

4. програми КЕШи;

5. програми для оптимізації дисків;

6. програми динамічного зжаття дисків;

7. драйвери (mouse.com);

8. операційні системи (Window, Linex, MS DOS);

9. програми-оболонки (FAR, Win32, Nc, Dn);

10. утиліти (архіватори: WinRar, WinZip; антивіруси: Касперського);

11. програми дифрагментації дисків.

2. Інструментальне:

1. мови програмування:

• машинно-орієнтовані (низький рівень): Асамблер;

• процедурно-орієнтовані (середній рівень): Pascal, Basic;

• об’єктно-орієнтовані (високий рівень): Delphi, Java, Visual Basic;

2. відлагоджувачі – програми, що дозволяють автоматизувати процес відлагоджування (Debuger);

3. транслятори – програми,що перекладають текст, записаний однією з мов програмування, у машинний код:

• інтерпретатори (Basic);

• компілятори (Pascal).

3.Прикладне:

1. загального пизначення:

• Ms Office (World, Excel, Power Point);

• - поштові програми;

• - довідники, енциклопедії;

2. спеціального призначення:

• - 1С бухгалтерія

• - навчальні програми

• - банківські програми

• - САПР (системи автоматизованого проектування)

• - ARM (автоматизоване роботе місце).

9. Поняття, склад та функції операційної системи

Операційна система — це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченням комп'ютера або віртуальної машини, забезпечує керування обчислювальним процесом і організовує взаємодію з користувачем. Поняття операційної системи передбачає комплекс взаємопов’язаних системних програм, призначенням яких є забезпечення взаємодії користувача з комп’ютером та функціонування інших програм. Операційна система забезпечує взаємодію між апаратним забезпеченням комп’ютера, прикладними програмами і користувачем. Головні функції:

• Виконання на вимогу програм користувача тих елементарних (низькорівневих) дій, які є спільними для більшості програмного забезпечення і часто зустрічаються майже у всіх програмах (ввід і вивід даних, запуск і зупинка інших програм, виділення та вивільнення додаткової пам'яті тощо).

• Стандартизований доступ до периферійних пристроїв (пристрої введення-виведення).

• Завантаження програм у оперативну пам'ять і їх виконання.

• Керування оперативною пам'яттю (розподіл між процесами, організація віртуальної пам'яті).

• Керування доступом до даних енергозалежних носіїв (твердий диск, оптичні диски тощо), організованим у тій чи іншій файловій системі.

• Забезпечення користувацького інтерфейсу.

• Мережеві операції, підтримка стеку мережевих протоколів.

До складу операційної системи входять:

• Ядро операційної системи, що забезпечує розподіл та управління ресурсами обчислювальної системи;

• базовий набір прикладного програмного забезпечення, системні бібліотеки та програми обслуговування.

Ядро системи — це набір функцій, структур даних та окремих програмних модулів, які завантажуються в пам'ять комп'ютера при завантаженні операційної системи та забезпечують три типи системних сервісів:

• управління введенням-виведенням інформації (підсистема вводу-виводу ядра ОС);

• управління оперативною пам'яттю (підсистема управління оперативною пам'яттю ядра ОС);

• управління процесами (підсистема управління процесами ядра ОС).