Основні вимоги безпеки праці при ручному дуговому зварюванні.

При виконанні збіркових і зварювальних робіт існують слідуючі основні засоби безпеки для здоров’я робітників: враження електричним струмом, враження промінням дуги очей і відкритих поверхонь шкіри, порізи за час підготовки виробу к зварюванню і за час зварювання, отруюється шкідливими газами і пилу, опіки від розбризкування електродного розплавленого металу і шлаку.

Враження електричним струмом.

Травма з’являється при замиканні електричного ланцюга зварювального апарату через тіло людини. Причинами являються: недостатня електрична ізоляція апаратів і живлючих проводів, поганий стан спецодягу і взуття зварювальника, вологість і тіснота приміщення і інші фактори.

В умовах зварювальному виробництві електротравми відбуваються при руху струму по одній з трьох шляхів: рука - тіло - рука; рука - тіло - нога; дві руки - тіло - дві ноги. При руху струму по третьому шляху опір ланцюгу найбільший, звідси, степінь травматизму найменша. Найбільша сильна дія струму буде при руху його по першому шляху. В залежності від величини електричного струму, проходящого через тіло людини (при частоті 50 Гц), визивають слідуючі травми: при 0,6 - 1,5 мА легке тремтіння рук; 5 – 7 мА - судороги і сильні болі в пальцях і кистях рук; 20 - 25 мА параліч рук, затруджене дихання 50 - 80 мА - параліч дихання; 90 - 100 мА - параліч дихання, при вздовж З с - параліч серця; 3000 м А і за вздовж більш 0,1с параліч дихання і серця руйнування тканей тіла. Смертельним треба вважати величину струму 0,1 А. Збільшення частоти електричного струму більш 500 Гц дія струму суттєво знижується.

Опір організму людини.

Електричний опір різних частин тіла людини різноманітне і найбільший опір має суха шкіра, її поверхневий роговий шар, в якому нема кровоносних сосудів, а також кісна ткань: значно менший опір мають кров і спино - мозкова рідина. Опір залежить від зовнішніх умов: воно понижає при підвищенні температури, вологості, загазованості приміщення. Опір залежить від стану кожних покровів при наявності пошкоджень шкіри опір тіла зменшується. При напрузі вище 100 В відбувається пробій поверхневого рогового шару шкіри, що також веде к зменшенню опору тіла. Опір людини, під дією електричного струму, залежить від щільності контактів, площини дотику з струмоведучими поверхнями і шляхи електричного струму. При визначенні умов електробезпеки обчислюють величину опору, рівну 1000 - 2000 Ом в залежність від напруги.

Безпечною напругою вважають 12 В, а при праці в сухих, отеплювальних приміщеннях з вентиляцією - 36 В.

Захист від враження електричним струмом.

Для захисту зварника від враження електричним струмом необхідно надійно заземляти корпус. Джерела живлення дуги, і зварювальний виріб: не використовувати контур заземлення в якості зварювального привода: гарно ізолювати рукоятку електродотримача; працювати в сухому і міцному спецодязі і рукавиці (чоботи не повинні мати в підошві металевих цвяхів або шпильок; припиняти працю при дощу і сильному снігопаді; не виконувати ремонт обладнання і апаратури (повинен виконувати електрик) при праці в середині ємностей використовувати резинову ковдру і переносну лампу напругою не більш 12В.

Заземлення.

Захисне заземлення представляє з себе з'єднання металевим дротом частин електричного пристрою (наприклад корпуса зварювального трансформатора) з землею.

Заземлення потрібно для захисту від враження електричним струмом при доторканні до металевих частин електричних пристроїв (корпуса джерел живлення, шафи управління і інші які знаходяться під напругою в результаті пошкодження електричної ізоляції. Земля в аварійному режимі праці електроприладдя використовується в якості провідника в ланцюгу замикання.

При правильному заземленні електроприладів виникають паралельні електричні вітки: одна з малим опором (3—4 Ом), а друга, в котру входять людина або група людей з великим опором (2000 Ом).

По цьому практично струм не пройде через тіло людини у випадку доторкання його з корпусом джерела живлення, випадково опинившогося під напругою.

Вмикання в працю незаземлених джерел живлення дуги забороняється. Заземлення виконується по різному, в залежності від напруги і системи електрозабезпечення з глухозаземленою нейтраллю або з ізольовану нейтраллю.

Надання допомоги потерпілому від електричного струму.

В першу чергу потрібно відокремити струмоведучій дріт від потерпілого:

це робиться перерубанням провода гострим інструментом с ізольованою рукояткою або відбрасування проводу від потерпілого сухою дошкою. В найкращому випадку (якщо є можливість) треба зразу вимикнути рубильник або запобіжники. Той хто надає допомогу повинен забезпечити себе від попадання в електричний ланцюг, використовуватися для цього ізоляційними матеріалами (сухої дошки, гумова ковдра, скло, пластмас).

Якщо потерпілий знаходиться на висоті, повинні бути прийняти міри, які виключають падіння після його від’єднують від проводу. Потерпілому бути приток свіжого повітря, повний спокій. При відсутності дихання і пульсу необхідно почати штучне дихання. В усіх випадках при ураженні електричним струмом необхідно викликати лікаря.

Враження електричним струмом електрозварника може викликати клінічну смерть. Стан клінічної смерті продовжується від 4 до 12 хв. За цей час людина може бути повернена к життю в результаті сказання медичної допомоги (реанімації), непрямого масажу серця або штучного дихання.

Слідує мати в виду, що констатувати смерть може тільки лікарі. По цьому оказувати допомогу потерпілому треба не перервано до прибуття лікаря.

Штучне дихання.

Потерпілого укладають на живіт. Треба забезпечити приток свіжого повітря, розтягнути пояс, ворітник і інші частини одягу, затруднюючі дихання і кровообіг, а також витягнути язик, котрий при паралічу западає у гортань і перетинає дихальні шляхи. Одна людина, розташовується у голови, задержує пальцями язик носовим платком, а дві інші роблять штучне дихання — переміщенням ліктем потерпілого від нижчих ребер до рівня маківки голови.

Лікті повинні переміщуватись паралельно землі, необхідно виконувати легке натискання ліктями на середину ребер. Число рухів дорівнює числу власних глибоких вдихань.

В теперішній час широке розповсюдження отримав засіб штучного дихання "рот в рот". В цьому випадку оказуючий допомогу вдуває повітря безпосередньо у рот потерпілому. Потерпілий лежить на спині, під лопатками підкладений м'який валик (одяг), голова закинута назад. Оказуючи допомогу глибокий вдох , щільно ( скрізь марлю, платок) прижимає свій рот к роту потерпілому і з силою вдуває повітря. При цьому ніс потерпілого повинен бути зажат. Після вдування рот і ніс потерпілого звільнюють для вільного вироку повітря. Вдування виконувати кожні 5—6 с.

Цей засіб більш ефективний, ніж ручний, так як при кожному вдуванні в легені потерпілого повітря надходять в 3 - 4 рази більше.

Враження зору.

Спектр променевої енергії, виделенної зварювальною дугою, складається з інфрачервоних, світлових і ультрафіолетових променів. Інтенсивність випромінювання збільшується з підвищенням струму дуги. При зварюванні на постійному струмі інтенсивність вище порівняно зі зварюванням на змінному струмі. Різні засоби зварювання, поступове зменшення інтенсивності випромінювання дуги можливо розповсюдження у такій послідовності і в вугличевому газі, покритими електродами, вольфрамовим електродом в аргоні і плазменно - дугова.

Яскравість видимої частини спектра достигає 6000 кД /см2; що в тисячу раз перевищує допустиму дозу для людського зору.

Ультрафіолетове проміння викликає захворювання слизової оболонки і інколи оболонки очей, називається електроофтальмією, і опік відкритої шкіри зварювальника. Електроофтальмія починається після 5 — 8г. після опромінення очей. Вона супроводжується біллю очей. Очі закриваються, їх важко підняти, з'являється слізотечення, яке супроводжується головною біллю.

Практика виготовлення зварних виробів у цехах показують, що електрофтальмія частіше спостерігається у підсобних працівників і збірників, чим у зварювальників.

Максимальна допустима тривалість ультрафіолетового опромінення очей, без отримання для очей болів і шкоду, при зварюванні покритими електродами, шланговому зварювані в вуглецевому газі і зварювання вольфрамовим електродом в аргоні при струмі на дузі 200 А ( пост. струм зворотною полярністю) складає на відстані 1 м відповідно 6; 13 й 45 с; на відстані ЗО м -1,6; 3,3 і 11, 1 г. електрофтальмія вилікування в тривалості 2 -3 днів цинковими краплями або краплями "Альбуцид", промиванням слабким чаєм, холодним компресом.

Інфрачервоні промені можуть визвати пошкодження очей тільки при тривалою дією. Це пошкодження називається катарактою кришталика і може привести к місцевому або загальному втрачання зору. Ознак це захворювання у зварювальника зустрічають рідко.

Захист органів зору.

Електрозварники працюють зі світлофільтрами, котра затримують і утримують випромінювання дуги.

В заводських умовах зварювальними працюють в ізольованих кабінах. При праці на відкритому повітрі зварник повинен огородити місце (щитами, ширмами і т.п.), враховуючи що шкідливі випромінювання дуги розповсюдження на 15 - ЗО м і більше.

Стіни і стелю зварювального приміщення повинні бути пофарбовані матовою фарбою темних відтінків, виключаючи відображення променів дуги.

Отруєння шкідливими пилом і газами.

Отруєння можливе при сильному забруднені повітря зварювальної пилі з окислів і з'єднань марганцю, вуглецю, азоту, хлору, фтору і інші. По сутності нормативам запиленості приміщення не повинне перевищувати 10 мг/м3 і повітря, емністтю Мг2 не більш 0,3 мг/м , парів свинцю не більш 0,1 мг/ м ,СОз не більш ЗО мг/ м3, N0 не більш 5 мг/ м3 і т.п.

Кількість окислів і шкідливого пилу при дуговому зварюванні утворюються від 10до150сна1кг розплавлених електродів.

Ознаками отруєння звичайно являються: головокружіння, головні болі, нудота, блювота, слабкість, дихання і інші. Отруєні речовини можуть також відкладаються у тканинах організму людини і викликати хронічні захворювання.

Мірами по боротьбі з забрудненням повітря виконують внедрення нових марок покритих електродів і порошків з найменшими токсичними властивостями; приточно - витяжна вентиляція; пристрій пересувних відсосів;

приплив свіжого повітря від повітря провід скрізь електротримач або шлем;

користування респіраторів з хімічним фільтром, а інколи і протигазом.

Опіки.

При зварюванні електродний метал і шлак розбризкується: гарячі бризки можуть попасти на незахищену ділянку шкіра зварювальника або викликати тління та прогорання одягу, а тем самим опіки. Для захисту від зварювальників забезпечують спец одяг, взуття, рукавицями і головний убор. При праці поруч з легко спалахуючими матеріалами може з’явитися пожар. Небезпечність пожежі особливо слідує уникати при праці будівництві. Якщо зварювальні роботи проводяться на зверху, то необхідно апаратури і любі легкозаймисті матеріали захищати від падаючих зверху іскор.

Потребується також особа забеспечующа при зварюванні у тих випадках, коли коло місця виконання робіт розміщуються дерев'яні ліса або маються відходи у вигляді стружки, пісок і т.д.

Інколи для виконання зварювальних робіт потребується обов'язкове дозволяння пожежної охорони. У місцях зварювальних робіт повинна знаходитися вода, ящик з піском, щит з інструментом і вогнегасник.

Синці, порізи при збірці і зварюванні виробів.

Загальними причинами механічних травм на виробництві при збір очно-зварювальних робіт можуть бути: відсутність приспособлення для транспортування і збірки тяжких виробів; невправні транспортні засоби (возики, крани); несправний і неперевірений такелаж (канати, ланцюги, троси, захвати) несправний інструмент (кувалди, молотки, зубила, ключі і т.д.) незнання і не соблюдіння персоналом загальних правил по такелажним роботам.

При збірково—зварювальних роботах частіше за все спостерігаються травми у виді ушибів і поранення рук (від невмілого користування з інструментом і виробами, від падіння виробів).

Вірно оснащене робоче місце зварник повинен повністю обезпечити работаючий від усяких механічних пошкоджень. При складанні технології збірки і зварювання необхідно самому добре обкурювати всі проектируємі операції з точки зору безпеки праці.