34)Західноукраїнська Народна Республіка. Акт Злуки

Напередодні Першої світової війни велика частина українських земель — Східна Галичина, Буковина та Закарпаття — перебували у складі Австро-Угорщини. Коли в жовтні 1918 року в умовах воєнної поразки австро-німецького блоку та національно-визвольної боротьби народів Австро-Угорська імперія розпалася на декілька незалежних держав, і українці почали робити рішучі заходи зі створення власної держави на західноукраїнських землях. Акт злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки або Акт об'єднання УНР і ЗУНР, часто іменований «Акт Злуки» - урочисте проголошення 22 січня 1919 злуки Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в єдину українську державу .

22 січня 1919 відбулося урочисте проголошення «Акту Злуки». На Софійській площі зібралися тисячі місцевих жителів, військові, духовенство Української Православної церкви, очолюване архієпископом Агапітом і єпископами, члени Директорії, уряду УНР і делегація ЗУНР. Після богослужіння, о дванадцятій годині Л. Цегельський зачитав ухвалу Української Національної Ради про об'єднання і передав його голові Директорії В. Винниченко. У свою чергу, член Директорії Ф. Швець оголосив Універсал УНР. Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України - Західно-Українська Народна Республіка (Галичина, Буковина і Угорська Україна) і Придніпровська Велика Україні. Виповнилося віковічні мрії, якими жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є єдина незалежна Українська Народна Республіка Після чого Універсал був підписаний усіма членами Директорії.У той же день відкрився Трудовий Конгрес України (законодавчий орган Директорії), в який були введені 48 делегатів ЗУНР, а до складу президії увійшов представник ЗУНР С. Вітик. 23 січня 1919 «Акт Злуки» був одноголосно [2] (за іншими відомостями, проти проголосувало 2 комуніста) [5] ратифікований. З цього моменту і до скликання Установчих Зборів Директорії УНР надавалося право верховної влади, а до її складу повинні були увійти представники ЗУНР. Назва ЗУНР було замінено на «Західна область Української Народної республіки» (ЗОУНР), якій надавалася територіальна автономія. Державний секретать закордонних справ ЗОУНР Л. Цегельський став першим віце-міністром закордонних справ українського уряду, з них повинні були узгоджуватися всі рішення щодо взаємин з Польщею, Чехословаччиною і Румунією. 12 березня 1919 президент ЗУНР Петрушевич увійшов до складу Директорії.

Відповідно до «Актом Злуки»:

ЗУНР користувалася повною автономією і отримувала назву Західної Області Української Народної Республіки (ЗО УНР);

збройні сили двох держав об'єднувалися;

всім громадянам гарантувалися демократичні права і свободи.

35)« Воєнний комунізм» 1919р.

Воєнний комунізм — назва внутрішньої політики Радянської держави, що проводилася в кінці 1917 - 1921 роках під час Громадянської війни. Основною метою було забезпечення міст і Червоної Армії зброєю, продовольством та іншими необхідними ресурсами в умовах, коли всі нормальні економічні механізми і відносини були зруйновані війною. Рішення про припинення військового комунізму та перехід до НЕП було прийнято 21 березня 1921 року на X з'їзді РКП (б). Політика воєнного комунізму зламала господарство, саме її наслідком стало різке скорочення виробництва зерна. Водночас із загостренням дефіциту продуктів харчування великі райони Південної Росії та України охопила посуха, наслідком чого став голод 1921—1922 років, що забрав життя сотень тисяч людей на Україні й ще більше у Поволжі. Але — на відміну від своєї майбутньої поведінки — радянський уряд не приховував наявності голоду й організував у країні та за кордоном масову кампанію допомоги голодуючим. Катастрофічне становище в економіці призвело до різкого зростання невдоволення більшовиками, що вилилося у військові заколоти, великі робітничі страйки та селянські повстання, які у 1921 році охопили Росію та Україну. Хоч Червона армія й Чека нещадно придушували ці повстання, Ленін був змушений визнати провал політики воєнного комунізму й необхідність піти на поступки, особливо селянам.